18.10.2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                   2   червня   2011   року    Єнакіївський     міський   суд    Донецької   області   у  складі

головуючого              судді                                       Куція Є.М.

                                   при секретарі                         Здебської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Єнакієве справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської Ради про визнанні неправомірними дій по нарахуванню соціальних виплат та зобов’язання провести перерахунок щомісячної виплати,-

В С Т А Н О В И В :

            ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій по нарахуванню соціальних виплат та зобов’язання провести перерахунок щомісячної виплати.

            В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він у період з 12 липня 1987 року по 27 серпня 1987 року приймав участь у ліквідації аварії Чорнобильської АЕС, та як інвалід П групи, інвалідність яка повязана з аварією на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради.

            6 березня 1997 року у нього народився син ОСОБА_2, який також має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

           Відповідно до ст.30 п.6 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щомісячна компенсація сім’ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати.

           Однак при розрахунку щомісячних виплат на його сина, відповідач не керувався положеннями Законів України «Про Державний бюджет»на 2008 рік, яким передбачалися мінімальні розміри заробітної плати, яки треба використовувати при розрахунку допомоги згідно ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Він звертався з питанням про перерахування вказаної суми до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради, однак йому було безпідставно відмовлено, у зв’язку з чим він просить дії відповідача по виплаті йому компенсації на дитину  не в повному обсязі визнати неправомірними.

          Просить визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради по нарахуванню та виплаті йому щомісячної виплати відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної заробітної плати на сина шкільного віку ОСОБА_3, який народився після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, мав підстави належити до  категорії 1 з 22 травня 2008 року протиправними.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради провести нарахування та виплату йому щомісячної виплати відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної заробітної плати на сина шкільного віку ОСОБА_3, який народився після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, мав підстави належити до  категорії 1 з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

          Крім того просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що він людина похилого віку, є інвалідом, газети не виписує, про порушене право дізнався тільки у квітні 2011 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги  не визнав та пояснив, що при розрахунку виплат позивачу, Управління праці та соціального захисту населення керується положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №-836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи” та Постанови Кабінету Міністрів України №-649 від 20 квітня 2007 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи”.

             Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  підлягають  задоволенню.

             У судовому засідання встановлено, що позивач має дитину –сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має статус дитини, постраждалої від Чорнобильської катастрофи, тобто має право на виплати, передбачені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

             Дитина знаходиться на утриманні у відповідача та йому нараховуються та виплачуються грошові компенсації.

            Суд вважає, що відповідач необґрунтовано нараховував та виплачував компенсацію за 2008-2010 роки всупереч тому, що положення Законів України “Про Державний бюджет” на ці роки були визнані  неконституційним, тобто такими, які суперечать Конституції України, з боку Конституційного Суду, який прийняв відповідні рішення з цього приводу, було звернуто увагу на незаконні обмеження та відміни пільг деяким категоріям громадян.

             Згідно з ст..19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

             Враховуючи  особливий  статус  громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та обумовлену цим необхідність їх адекватного захисту, Верховна Рада України внесла доповнення до ст..71 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231 -V від 5 жовтня 2006 року.)

             Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

             Права і свободи людини та її гарантії визнають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою дяльність. Усталення і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

             Згідно ст.16  Конституції України  забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологичної рівноваги на території України, подолання  наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком  держави.

             Ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що  включає   право   на  забезпечення  їх   у  разі   повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

             Таким чином, при розрахунку розміру компенсацій на дитину, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи слід керуватися ст.30 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Рішення  Конституційного  Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

             На підставі вище викладеного суд вважає, що дії  відповідача по виплаті  компенсації на дитину, яка постраждала внаслідок Чорнобильської аварії не відповідають  вимогам ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є такими, що порушують конституційні права позивача  на належний соціальний захист.

             У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним  Законом   України.   У  статті   64  Конституції  України вичерпно  визначено такі випадки, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

                Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути  обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умова воєнного або надзвичайного стану  на  певний  строк.   Таку  правову  позицію     Конституційний  Суд  вже неодноразово висловлював у своїх рішеннях у справах щодо пільг, компенсацій, гарантій.

             Згідно положень Конституції України вбачається, що Закон «Про Державний бюджет України», як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено в частині третій ст..27 Бюджетного Кодексу України.

              При цьому суд бере до уваги, що про порушення своїх прав та інтересів, про захист яких він просить, позивачу стало відомо у квітні 2011 року і 12 травня 2011 року звернувся до суду  за захистом своїх прав. Отже позивач з поважних причин  пропустив строк звернення до адміністративного суду, тому строк необхідно поновити відповідно до ст..99 КАС України.

              Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

              Керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 69, 71, 159, 161, 162 КАС України, Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд

П О С Т А Н О В И В :

              адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської Ради про визнанні неправомірними дій по нарахуванню соціальних виплат та зобов’язання провести перерахунок щомісячної виплати –задовольнити та поновити пропущений строк звернення до суду.        

              Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради по нарахуванню та виплаті йому щомісячної виплати відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної заробітної плати на сина шкільного віку ОСОБА_3, який народився після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, мав підстави належити до  категорії 1 з 22 травня 2008 року неправомірною.

               Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради провести нарахування та виплату йому щомісячної виплати відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної заробітної плати на сина шкільного віку ОСОБА_3, який народився після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, мав підстави належити до  категорії 1 з 22 травня 2008 року по травень 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.

               Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

                           Суддя