Справа №  2-345/11

Справа №2-345/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого –судді Петуніна  І.В.,

при секретарі Альберті О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ДП «Красноармійськвугілля»ОСОБА_2

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що з 19.03.2007р. він працював у відповідача. 13 жовтня 2010р. був звільнений за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не виплатив йому заробітну плату та провів повний розрахунок тільки 29.11.2010р. Згідно довідки відповідача від 15.11.2010р., його середньоденна заробітна плата складає 169,96 грн. Оскільки він був звільнений з 13.10.2010р., а повний розрахунок підприємством був проведений 29.11.2010р., тому загальна затримка розрахунку при звільненні з 14.10.2010р. по 28.11.2010р. становить 46 днів. Отже 46 днів затримки розрахунку х 169,96 грн. = 7818,16 грн.

Вчасно не виплативши заробітну плату, відповідач спричинив йому моральну шкоду, що виражається у душевних стражданнях у зв’язку з порушенням його законного права на вчасне отримання зароблених ним грошей та матеріальних труднощах у зв’язку з цим, на протязі тривалого часу. Це привело до порушення його звичного життєвого устрою, він став замкнутий, мало товариський, втратив інтерес до життя, оскільки був змушений неодноразово приїздити на підприємство з метою з’ясування строків погашення заборгованості. Для забезпечення нормального життєвого рівня, йому довелося брати у борг гроші у знайомих, товаришів, а у зв’язку з невиплатою відповідачем зароблених ним грошей, він не мав змоги у зумовлені строки повертати борги, що зруйнувало відносини з його кредиторами, які до теперішнього часу не налагоджені. Для налагодження стосунків з кредиторами у нього виникає необхідність витрачати власні кошти. Оцінюючи характер та тривалість моральних страждань, вчинену йому моральну шкоду він оцінює у 7818,16 грн.

У зв’язку з цим просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7818,16 грн. та моральну шкоду у розмірі 7818,16 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, де вказав, що з позовом не згоден з наступних підстав. З позовними вимогами щодо моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку –не згодні в повному обсязі та вважають, що позивачу не спричинено моральну шкоду. На сьогодні позивач не надав докази своїх моральних страждань, які могли б бути прийняті за основу при визначенні факту нанесення моральної шкоди та розмір компенсації за отриману шкоду, в разі –якщо вона буде доведена. З огляду на викладене, просить у позові відмовити. Крім того у судовому засіданні пояснив, що виплатити у строк, передбачений КЗпП України, належні позивачу гроші неможливо, оскільки їх підприємство є дотаційним та отримує кошти з бюджету.

          Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 19.03.2007 року по 13.10.2010 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений за власним бажанням, що встановлено на підставі трудової книжки, довідок відповідача (а.с.8-16).

Згідно довідок відповідача, заборгованість по заробітній платі позивача у сумі 1225,07 грн. сплачена 29.11.2010р., середньоденний заробіток позивача складає 169,96 грн. (а.с.15, 16).

Згідно ст.115 ч.1 КЗпП України, ст.24 ч.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільнені робітника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідачем порушені вимоги закону, у відповідності за ст.117 КЗпП України, з відповідача належить стягненню на користь позивача його середній заробіток за весь час затримки належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку. Доводи відповідача щодо того, що підприємство є дотаційним і відповідно не може виплачувати суми належних позивачу грошей у день звільнення, як це передбачено ст.116 КЗпП України, не ґрунтуються на законі.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить суд стягнути його середній заробіток за 46 календарних днів у сумі 7818,16 грн.

Згідно довідки відповідача від 15.11.2010р., проти якої позивач не заперечував, середньоденний заробіток позивача складає 169,96 грн.

Суд вважає, що стягненню підлягає сума: 7818,16 грн. з розрахунку 169,96 грн. х 46 календарних дня за період з 14.10.2010р. по 28.11.2010р.

Згідно ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач вказував, що несвоєчасною виплатою розрахунку йому спричинена моральна шкода, що полягає у тому, що він був замкнутий, мало товариський, йому доводилося брати у борг гроші у знайомих і товаришів. Але належних доказів в обґрунтування спричинення моральної шкоди, позивачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у вимогах щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

На підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 78,18 грн. та на користь державного бюджету м.Димитров витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 60,00 грн.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.116, 117, 2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.10.2010р. по 28.11.2010р. у розмірі 7818,16 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 78,18 грн. та на користь державного бюджету м.Димитров витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 60,00 грн.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя