Справа №  2-294/11

Справа №2-594/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого –судді Петуніна І.В.,

при секретарі –Альберті О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Димитров

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноарміськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням на виробництві в обґрунтування якого вказав, що позивач більшість своєї трудової діяльності знаходився у трудових відносинах з відповідачем. На підприємствах, які не входять до ДП «Красноармійськвугілля», загалом працював 1,5 року. На підприємстві відповідача позивач пропрацював 14 років 11 місяців. Позивач 03.11.2010р. був звільнений відповідачем на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я. 14 липня 2010р., працюючи у шахті з позивачем трапилося раптове погіршення здоров’я. 17 липня 2010р. були видані ОСОБА_4 Н-5 та НПВ, які не зв’язували раптове погіршення здоров’я з виробництвом. На фоні супутнього захворювання відбулося загострення захворювання професійного. 20.07.2010р. був консультований лікарем-кардіологом, який надав рекомендації на консультацію у невропатолога. Позивач 20.07.2010р. пройшов магнітно-резонансну томографію, де йому зробили висновок: остеохондроз поперекового відділу хребта та у той же день позивач підтвердив діагноз висновками нейрохірурга та невропатолога. На стаціонарному лікуванні позивач знаходився у 2008-2010 роках. Враховуючи системну необхідність в лікуванні необхідно зробити висновок навіть не маючи медичної освіти про те, що позивач змушений ще досить тривалий час продовжувати приймати лікувально-профілактичні заходи, необхідні для підтримання та відновлення належного стану свого здоров’я, що враховуючи тяжкість професійного захворювання, а також тривалість часу, необхідного на лікування, потребує від нього значних моральних та фізичних зусиль. Все це вказує на те, що позивач безнадійно втратив безцінне здоров’я внаслідок отриманого ушкодження здоров’я.

На підставі матеріалів розслідування та вивчення обставин професійного захворювання, що трапилось з позивачем, комісією на підприємстві був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 29.10.2010р., згідно якого встановлено факт отримання позивачем професійного захворювання, пов’язаного з виробництвом. Профпатологічна МСЕК встановила позивачу 40% втрати професійної працездатності та 3-ю групу інвалідності. У зв’язку з цим відділ ФССНВВ призначив одноразову допомогу та щомісячний регрес, але моральна шкода при цьому не призначалася та не виплачувалася, незважаючи на те, що позивач продовжує відчувати значні моральні та фізичні страждання, пов’язані з ушкодженням здоров’я. Заподіяна позивачу шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов. Нормами Конституції України, зокрема ст.ст.21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач не створив безпечних умов праці для позивача, згідно акту розслідування професійного захворювання працюючи на шахті Димитрова у якості прохідника. Позивач брав участь у проведенні виробок буро вибуховим способом, згідно даним шахти вага переміщуваного вантажу була 30-40 кг (гранічно-допустимий рівень –30 кг) переміщуваного на відстань до 150 м (гранічно-допустимий рівень –50 м). Час знаходження у вимушеній позі на протязі зміни зігнувшись –70%, вільна поза –30%. Виконувана робота пов’язана з локальним та м’язовим перевантаженням з систематичним перебуванням у вимушеній позі, з частими нахилами.

Відповідач не забезпечував безпечні умови праці, а саме не використовувалися засоби механізації для доставки вантажів безпосередньо до вибою вагою понад 30 кг.

Занепокоєння позивача викликано погіршенням стану його здоров’я, що позначається на порушенні душевної рівноваги, неспокої, відчутті розпачу від розуміння того, що здоров’я його назавжди втрачено, оскільки наслідки від погіршення здоров’я він продовжує відчувати ще досить тривалий час. Зокрема, позивач не зможе у майбутньому працювати за фахом. Ця обставина ще більше погіршила матеріальний стан його родини та негативно відобразилась на моральному та психічному стані позивача. До отримання травми позивач був здоровою та працездатною людиною. Перебуваючи на лікуванні на протязі тривалого часу, позивач не міг вести повноцінний образ життя, самостійно виконувати свої суто особисті санітарно-гігієнічні дії, відчував фізичні страждання, фізичну біль, обґрунтовану наслідками травми та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це певною мірою негативно позначилося на душевному стані та життєвої активності позивача. Систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими –все це наслідки травми. Спостерігалося критичне відношення до себе, як до неповноцінного в трудовому відношенні громадянина.

Позивач і на цей час продовжує відчувати біль, тобто здоров’я від отримання професійного захворювання у нього не зросло, а тільки погіршується і все це є результатом професійного захворювання. Бездіяльність відповідача –не забезпечення безпечних умов праці.

Встановити розмір відшкодування моральної шкоди можливо за методикою визначення розміру компенсації, яку визначив професор, доктор юридичних наук ОСОБА_4. ОСОБА_5 його методики, базисний рівень розміру компенсації визначається стосовно до страждань, отриманих потерпілим при вчиненні тяжкої шкоди здоров’ю та складає 720 мінімальних розмірів заробітної плати –це заробіток фізичної особи за 10 років у розмірі 6 мінімальних заробітних плат на місяць. На їх думку, це сума яка більш-менш відповідає потребам звичайної людини. ОСОБА_5 розробленої методики за правопорушення –нанесення тяжкої шкоди здоров’ю –можливо застосувати розмір компенсації 576 мінімальних заробітних плат (МЗП).

ОСОБА_5 наказу № 6 від 17.01.1995р. МОЗ України, тяжкі тілесні ушкодження мають ознаки –небезпека для життя, втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій, розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на 1/3. 576 МЗП = 576 х 941 = 542016 грн. Цієї суми достатньо для компенсації моральних страждань, завданих позивачу з урахуванням ступеня провини відповідача, ступеня моральних страждань, перенесених позивачем та з урахуванням розумності та справедливості. З урахуванням незадовільного фінансового стану відповідача можливо зменшити розмір відшкодування моральної шкоди у 10 разів, що складає 54201,60 грн.

У зв’язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 54201,60 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та пояснив суду, що вперше поставлений діагноз та радікуліт у 2007-2008 роках. Тоді він працював на ш.Родинська, потім на ш.Західна, потім на ш.Димитрова. Те, що він тоді хворів на радикуліт, є довідки. Позивач пересмотрів свої вимоги, а тому виставив свої вимоги саме у цьому розмірі моральної шкоди. Раніше залишили позов без розгляду, тому що він не міг бути присутнім у тому судовому засіданні. Моральні страждання –біль у хребті, втрата нормальних життєвих зв’язків, не може виконувати домашню роботу, обмежено нахили тулуба.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила суду, що позивач прийшов на ш.Димитрова вже маючи радикуліт. Також надала суду письмові заперечення, де вказала, що з позовом не згодна з наступних підстав. Погіршення стану здоров’я, яке трапилося 14.07.2010р. у шахті, не пов’язано з виробництвом. Шахта видала позивачу акти Н-5 та НПВ. ОСОБА_5 довідки Димитровської ЦМЛ, позивач надійшов до лікарні 14.07.2010р. з порушення кровообігу та сосудів головного мозку. Це підтверджується й висновком ВГРЗ. Якщо проаналізувати лікарняні листи, діагнози, то висновок той, що профзахворювання не є наслідком раптового погіршення здоров’я, яке сталося з позивачем 14.07.2010р. Відповідно, відсутній причинно-слідчий зв’язок між шкодою та протиправними діями відповідача у даних обставинах. Позивачу встановлено профзахворювання: «хроническая вертеброгенная пояснично-крестцовая радикулопатия в стадии затянувшегося обострения», хоч раніше позивач не звертався до лікарні з таким захворюванням. Позивач працював не тільки на ш.Димитрова, він працював на шахтах «Родинська», «Центральна», ім.Засядько. Приблизно 9 років трудового стажу не підтверджені документами. Точну кількість років неможливо з’ясувати, оскільки позивач не надав копію трудової книжки або інші документи про стаж. Де він знаходився всі ці роки –не відомо. Погіршення здоров’я могло бути викликано небезпечними факторами виробництва інших підприємств. Позивач працював на ш.ім.Засядько с березня 2008р. по 15.05.2009р. Шкода його здоров’ю могла бути спричинена небезпечними факторами цієї шахти, оскільки всім відомо, що на цій шахті часто бувають вибухи газу метану не тільки у шахті, а й на поверхні. На ш.Димитрова працював з 02.07.2009р. по 03.10.2010р. Також працював на ш.Димитрова 9 років з 1985р. по 1994р., але у той період захворювання радикулітом не було. З 09.02.2009р. по 20.02.2009р. було загострення хронічного поперечно-кресцового радикуліту. Таким чином захворювання виникло у позивача, коли він працював на ш.Засядько. Вважають, що ш.Димитров моральну шкоду позивачу не спричинила у зв’язку з профзахворюванням. В акті розслідування хронічного професійного захворювання дані шахти про масу вантажу, який піднімають 40 кг та переміщують на відстань до 150 м –загальні. В акті не вказані дані про масу вантажу та відстань на який вантаж переміщують. Ніяких доказів, підтверджуючих спричинення моральної шкоди підприємством, позивач не надав. Враховуючи відсутність у позивача медичних довідок про тяжкість моральних страждань, заявлена позивачем сума моральної шкоди дуже велика, тому просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_6 пояснила суду, що згодна з іншим представником відповідача. Позивач використовував саморятівник та світильник. Антирадикулітний пояс не використовував, оскільки відповідач ними не забезпечує.

Представник третьої особи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області, до суду не з’явився, надав суду заяву про розгляду справи у його відсутність, рішення постановити на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач отримав хронічне професійне захворювання: «хроническая вертеброгенная пояснично-крестцовая радикулопатия с болевым, мышечно-тоническим синдромами, в стадии затянувшегося обострения», внаслідок чого позивач отримав ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% та 3-ю групу інвалідності безстроково, що підтверджується копією акту про розслідування хронічного професійного захворювання формою Н-4 № 313 від 29.10.2010 року, довідками первинного огляду МСЕК від 03.11.2010р., поясненнями сторін (а.с.7-10).

ОСОБА_5 перевірки дотримання санітарного законодавства від 21.09.2010р. встановлено, що позивач не забезпечувався протирадикулітним поясом та динамічна робота позивача перевищувала динамічні значення (а.с.11-13).

ОСОБА_5 епікризів, позивач стаціонарно лікувався з приводу професійного захворювання з 23.07.2010р. по 02.08.2010р., з 05.10.2010р. по 19.10.2010р. (а.с.16-16, 24-32).

ОСОБА_5 трудової книжки, позивач працював у відповідача з 23.05.1985р. по 24.07.1994р., з 17.01.1996р. по 31.03.1996р., з 17.02.1997р. по 15.05.1998р., з 21.09.1998р. по 20.10.1999р., з 09.03.2005р. по 12.06.2006р., з 10.10.2006р. по 03.03.2007р., з 02.07.2009р. по 03.11.2010р. (а.с.28-33).

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров’я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання зазначено в рішенні КСУ від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

ОСОБА_5 ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

ОСОБА_5 ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

         Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків, час знаходження у лікарні, необхідність вимушених змін у житті. Також суд враховує, що позивачу встановлена інвалідність та втрата професійної працездатності не безстроково, а на 1 рік. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 9000 грн. у відшкодування моральної шкоди.   

          В силу ст.88 ЦПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн.

На підставі ст.153, 2371 КЗпП України, ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, рішення КСУ від 08.10.2008р. № 20-рп/2008, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь ОСОБА_1 за отриману ним моральну шкоду у розмірі 9000 (дев’ять тисяч) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави судовий збір у сумі 8,50 грн. та на користь Державного бюджету м.Димитров витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 15,00 грн.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя