Справа № 2-4191/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"21" жовтня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                              Кондратенко О.О.

при секретарі:                                        Боровенко Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна    

                                                  В С Т А Н О В И В :

В квітні 2010 року ОСОБА_1 пред’явив позов до ОСОБА_2, в якому просив розділити спірну спадкову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті ОСОБА_4  ( батько позивача ) між спадкоємцями першої черги, а саме: сином покійного  ( позивач ) та дружиною покійного ( відповідач по справі ) в рівних частках,  тобто по 1/2 частині вищезазначеної квартири. Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його          ( ОСОБА_1 ) батько –ОСОБА_4 Після смерті батька залишилась спадщина –трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належала йому ( ОСОБА_4 ) на підставі договору купівлі –продажу квартири від 31.05.2003 року. Він ( ОСОБА_5 ) звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Однак, у нотаріальній конторі йому стало відомо, що ОСОБА_2 –дружина покійного, також звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, а саме: 3/4 частини квартири АДРЕСА_1. З даною заявою ОСОБА_2 він не погоджується, посилаючись на те, що хоча вищезазначена спірна квартира була придбана його батьком під час перебування у шлюбі з відповідачкою ( ОСОБА_2 ), однак, купівля трикімнатної ( спірної ) квартири була вчинена лише за кошти батька, отримані ним від продажу двох однокімнатних квартир: АДРЕСА_2 яка належала ОСОБА_4 на праві власності та АДРЕСА_3, яка належала на праві власності матері покійного –ОСОБА_6; укладення усіх договорів купівлі –продажу квартир відбулося в один день –31.05.2003 року. А тому, з урахуванням даних обставин, він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права, оскільки вважає, що спадкова маса повинна бути розділена між ним та відповідачкою в рівних частках, як спадкоємцями першої черги, тобто по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні відповідачка та її представник, заперечуючи проти позову зазначила, що 28.10.2000 року між нею ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб; 31.05.2003 року ними ( ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) була придбана квартири АДРЕСА_1 за кошти, від продажу АДРЕСА_2 яка належала ОСОБА_4 на праві власності, а друга частина грошей на придбання квартири була надана відповідачкою, так як остання на той час мала значний заробіток; ОСОБА_4 на той час нічого не заробляв, крім того, мав борги по кредитним договорам, які також погашалися відповідачкою. АДРЕСА_3 ОСОБА_12 ніколи не належала, була ним продана лише на підставі доручення від імені його матері ОСОБА_6, яка потребувала постійного лікування та стороннього догляду.

Треті особи в судове засідання на з’явилися; про час та місце розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Суд, заслухав пояснення позивача, відповідачки та її представника, дослідив надані докази та матеріали цивільної справи за № 2 –3090/2010, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що позивач                     ОСОБА_1 є рідним сином покійного ОСОБА_4; відповідачка                        ОСОБА_2 є дружиною покійного ОСОБА_4, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 28.10.2000 року зроблено запис за № 700.

31.05.2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 були посвідчені наступні договори:

договір купівлі –продажу квартири, по якому ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7, купив АДРЕСА_2;

договір купівлі –продажу квартири, по якому ОСОБА_8, ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_4, купив квартиру АДРЕСА_1;

договір купівлі –продажу квартири, по якому ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_10 на підставі довіреності продала, а ОСОБА_11 купила АДРЕСА_3 Доказів того, що кошти від продажу даної квартири ОСОБА_10 були передані у розпорядження ОСОБА_4 позивачем суду не надано, не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

В липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до              ОСОБА_2 з послідуючими уточненнями, в якому просив, визнати за ним в порядку спадкування за померлим батьком ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину, а не на 1/4 частину, як його повідомили у нотаріальній конторі, трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на ст. 27 КпШС України, ст. 57 СК України та те, що хоча вказана квартира була придбана його батьком у шлюбі з відповідачем, її повністю оплатив батько за рахунок продажу двох однокімнатних квартир, а саме – АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, так як усі угоди були укладені в один день –31.05.2003 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2010 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.   

Під час постановлення рішення, суд прийшов до висновку, що позивач не довів, згідно ст. 57 СК України, на яку він посилався, того, що спірна квартира була повністю придбана на кошти ОСОБА_4, які належали йому особисто.

Рішення суду набрало законної сили.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу ( ч.1 ст. 60 ЦПК України ).

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що спірна квартира нажита сторонами під час шлюбу. А, відповідно до ст.22 КпШС України, який діяв на період досліджуваних судом подій, ( ст.60 Сімейного Кодексу України ) нажите подружжям під час шлюбу майно, є його спільною сумісною власністю.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, суд  

                                                     В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.