ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15631/24 пров. № А/857/4847/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді                                     Курильця А.Р.,

суддів                                                           Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від   09 січня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог в справі № 460/15631/24 за адміністративним позовом позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції – Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення – 09 січня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 09 січня 2025 року,

                                                              ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про перерахунок та виплату пенсії з 23 червня 2022 року відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України.

Копію згаданої ухвали отримано позивачем.

На виконання вимог ухвали позивачем подано заяву від 06 січня 2025 року про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Однак, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з  23.06.2022 року по 22.06.2024 року повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу в місцевий для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пенсія повинна виплачуватися з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021. Зазначає, що позов подано на захист прав від триваючого порушення. Вважає, помилковим ототожнення строків звернення з позовом до суду, визначених статтею 122 КАС України, та строків для призначення/поновлення пенсії, визначених статтею 46 Закону № 1058-IV.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1  категорії), йому встановлена друга група інвалідності.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розмір пенсії становить з 01.03.2024 7299,12 грн (з урахуванням надбавок). Пенсія відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується в розмірі 4800грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, позивач звернувся з відповідним зверненням про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Однак, відповідач листом від 22.11.2024 року відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано питання строку звернення до адміністративного суду, викладеними у постанові від 12.09.2019 у справі №826/3318/17, встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.

До таких висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №686/16578/16-а (провадження №К/9901/32685/18), досліджуючи питання, пов`язане із застосуванням строку звернення до суду.

Отже, за загальним правилом перевірка дотримання строку звернення до суду передує розгляду справи по суті спору, який може бути проведено судом лише у випадку дотримання строку звернення до суду або ж за наявності підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її (його) розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Судом встановлено і така обставина не заперечується сторонами, що пенсію по інвалідності ІІ групи позивач отримує щомісячно з основного розміру 4800 грн.

Зазначене підтверджується листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 22.11.2024 року №13375-12607/К-02/8-1700/24.

У свої позовних вимогах зобов`язального характеру позивачка просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії саме з 23.06.2022 року (дата встановлення інвалідності ІІ групи).

В цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, її розмір повинен був бути відомий позивачу.

Крім того, позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір своєї пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Тому колегія суддів приходить до переконання, що з дня отримання пенсійної виплати позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, до адміністративного суду з вимогою про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії саме з 23.06.2022 року, позивач звернулася лише 23.12.2024 року, (що підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, а.с.12), тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Рівненській області від 22.11.2024 року №13375-12607/К-02/8-1700/24 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок пенсії.

Вказаний підхід продемонстрований Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час вирішення справи №560/8194/20 і наведений в постанові від 02 квітня 2024 року, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами зобов`язального характеру за період з 23.06.2022 року по 22.06.2024 року позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про підставність залишення без розгляду позовної заяви (повернення такої) у відповідній частині позовних вимог за цей період.

Вказана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду в справі №815/1226/18 є помилковими, оскільки позивачу не було припинено виплата пенсії. Пенсійний орган, в межах розгляду цієї справи, здійснював нарахування та виплату пенсії відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ).  

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду -  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог в справі № 460/15631/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді О. І. Мікула

М. А. Пліш

Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.