ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.04.08 р. Справа № 39/33
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Б.К.Атлантіс Груп” м. Дніпропетровськ
до відповідача: Приватного підприємства “Український бекон” с. Тарасівка, Донецької області
про стягнення 140 800, 80 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Хортюшин П.В. - за довіреністю;
від відповідача: не з’явився;
ВСТАНОВИВ
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Р.Б.К.Атлантіс Груп” м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Український бекон” с. Тарасівка, Донецької області, про стягнення заборгованості в сумі 140 800, 80 грн., яка складається з основного боргу в сумі 140 358, 58 грн., пені в сумі 384, 54 грн., 3% річних в сумі 57, 68 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товарів № 30.06/03/07 від 27.09.2006 р. та додатки до нього, видаткову накладну № 925 від 28.12.2007 р., договір переведення боргу від 29.02.2008 р., розрахунки.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду відповідачем докази не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, а надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.
Ухвалою суду 21.03.2008 р. судом вжито заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26005198019411 в Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк” (МФО 335593) в межах позовних вимог в сумі 140 800, 80 грн.
Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
27.09.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Європродукт” с. Водяне-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Російська Бізнес Компанія “Атлантіс Груп” м. Дніпропетровськ, був укладений договір поставки товарів № 30.06/03/07, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Термін дії договору № 30.06/03/07 від 27.09.2006 р., згідно додаткової угоди № 1 від 17.12.2007 р. продовжений до 31.12.2008 р.
Згідно даного Договору позивач зобов’язався передати у власність ТОВ “Європродукт” Товар на загальну сум 5 795 120, 90 грн., відповідно до специфікації, що є невід’ємною частиною Договору, а ТОВ “Європродукт”, в свою чергу, зобов’язався прийняти Товар та сплатити за нього встановлену ціну.
На виконання умов Договору позивач згідно видаткової накладної № 925 від 28.12.2007 р. поставив ТОВ “Європродукт” обумовлений Товар на загальну суму 140 358, 58 грн.
ТОВ “Європродукт” Товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на означеній накладній, скріпленої печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі ТОВ “Європродукт” Товару на суму 140 358, 58 грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до вимог ст. 664 ЦК України та умов Договору.
Згідно п. 6.1 Договору оплата Товару проводиться покупцем на умовах відстрочення платежу на строк 60 календарних днів.
Вартість Товару на суму 140 358, 58 грн. ТОВ “Європродукт” у визначений умовами п. 6.1 Договору строк неоплачена.
29.02.2008 р. сторонами, в порядку визначеному ст.ст. 520-523 ЦК України, шляхом укладання трьохстороннього договору переведення боргу, замінено первісного боржника у зобов’язанні, що виникло на підставі договору № 30.06/03/07 від 27.09.2006 р., ТОВ “Європродукт”, на нового боржника ПП “Український бекон”.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, за вказаним договором переведення боргу новому боржнику перейшли зобов’язання лише щодо основної суми заборгованості без урахування штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та збитків від інфляції.
Згідно вимог п. 4, 7, 8 Договору новий боржник з моменту набрання чинності цим Договором, тобто з 29.02.2008 р., приймає на себе обов’язки Первісного боржника і стає боржником за основним Договором.
Відповідно до ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Жодних заперечень щодо вимог кредитора, ПП “Український бекон”, як новим боржником у спірних зобов’язаннях, не висунуто, згідно акту звірки взаємних розрахунків від 17.03.2008 р., сума заборгованості у розмірі 140 358, 58 грн. визнана ним у повному обсязі.
Проте вартість поставленого Товару відповідачем оплачена не була.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 140 358, 58 грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, та відповідачем не спростований, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 140 358, 58 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем у відповідності з п. 8.3 Договору, за прострочення виконання обов’язку з оплати продукції нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за період з моменту виникнення права вимоги по 03.03.2008 р. складає 384, 54 грн., втім означена вимога не може бути задоволена судом, через правову необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Як зазначалося вище відповідач, згідно договору переведення боргу від 29.02.2008 р., прийняв на себе виконання перед позивачем, грошового обов’язку первісного боржника ТОВ “Європродукт”, за договором поставки товарів № 30.06/03/07 від 27.09.2006 р. на суму 992 684, 54 грн., у тому числі 140 385, 58 грн., що є предметом спору у даній справі.
Наслідком переводу боргу є, зокрема, вибуття первісного боржника із зобов'язання, вступ в зобов'язання нового боржника, тобто внаслідок переведення боргу первісний боржник вибуває і замінюється новим.
В силу положень п. 4, 7, 8 Договору, ст.ст. 520-522 ЦК України, юридичний обов’язок щодо виконання зобов’язань за Основним договором, виникає у нового кредитора з моменту укладання договору переведення боргу.
З урахуванням викладеного, кредитор не вправі застосовувати до нового боржника, визначену умовами п. 8.3 Основного договору міру відповідальності, у вигляді пені, у період до моменту укладання договору переведення боргу та виникнення у нового боржника обов’язку щодо сплати прийнятої ним суми боргу.
Неустойка (пеня) згідно ст. 546, 547 ЦК України є видом забезпечення зобов’язань, та застосовується у випадках порушення боржником взятих на себе зобов’язань.
Обов'язковою умовою відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини.
Позивач не представив суду доказів звернення до нового боржника з вимогою щодо оплати суми боргу, тобто не довів у розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, належними та допустимими доказами, наявності вини відповідача в простроченні виконання прийнятого ним грошового зобов’язання.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Наразі, з перелічених вище підстав не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 57,68 грн.
Наданий позивачем розрахунок суми пені, 3% річних судом до уваги не приймається через правову та доказову необґрунтованість.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі ст.ст. 520-523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Б.К. Атлантіс Груп” м. Дніпропетровськ – задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Український бекон” с. Тарасівка, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Б.К. Атлантіс Груп” м. Дніпропетровськ основний борг в сумі 140 385, 58 грн., витрати за державним митом в сумі 1 403 грн. 58 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 63 коп.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.