Справа №295/5719/24

Категорія  17

2/295/59/25

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 року м. Житомир

       Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів – Білінської Л.С., Лукасевич А.Є., Кирийчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Товянський Сергій Ярославович, про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом з вимогами: 1) визнати недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки від загальної площі 0,0509 га, кадастровий номер якої 1810136300:06:024:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я., зареєстрований в реєстрі за № 1465; 2) скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Товянського Сергія Ярославовича про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 64391676 від 04 серпня 2022 року щодо нерухомого майна: 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер якої 1810136300:06:024:0005 площею 0,0509 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618605918000); 3) визнати недійсним договір дарування 29/100 об`єкту житлової нерухомості загальною площею 412 м2, житловою площею 227,7 м2, до якого належать два житлові будинки та надвірні будівлі, загальна площа житлового будинку літ «А» складає 350,6 м, житлова 191,2 м2, житловий будинок літ. «В» загальною площею 61,4 м2, житловою площею 36,5 м2, господарська будівля літ. «З», гараж літ. «Е», сарай літ «И», уборні літ. «У1» та «У2», огорожа № 1-5, криниця № 6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я., зареєстрований в реєстрі за № 1464; 4) скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Товянського Сергія Ярославовича про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 64389089 від 04 серпня 2022 року щодо нерухомого майна: 29/100 об`єкту житлової нерухомості загальною площею 412 м2, житловою площею 227,7 м2, до якого належать два житлові будинки та надвірні будівлі, загальна площа житлового будинку літ «А» складає 350,6 м2, житлова 191,2 м2, житловий будинок літ. «В» загальною площею 61,4 м2, житловою площею 36,5 м2, господарська будівля літ. «З», гараж літ. «Е», сарай літ «И», уборні літ. «У1» та «У2», огорожа № 1-5, криниця № 6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618545318000).

Вимоги позову обгрунтовані тим, що оспорювані в справі правочини підпадають під визначення фраудаторних, так як укладені не для настання правових наслідків, які в ньому обумовлені, а для уникнення відповідачем ОСОБА_2 звернення стягнення на майно для виконання грошових зобов`язань у розмірі 406460,97 грн перед позивачем, що виникли заподіянням йому відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди та що встановлено рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 13.07.2023 в справі № 295/859/23.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 18.04.2024 задоволено заяву позивача та в порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0,0509 га, кадастровий номер якої 1810136300:06:024:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618605918000, та на 29/100 частин об`єкту житлової нерухомості загальною площею 412 кв. м, житловою площею 227,7 кв. м, до якого належать два житлові будинки та надвірні будівлі, загальна площа житлового будинку літ «А» складає 350,6 кв. м, житлова 191,2 кв. м, житловий будинок літ. «В» загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 36,5 кв. м, господарська будівля літ. «З», гараж літ. «Е», сарай літ «И», уборні літ. «У1» та «У2», огорожа № 1-5, криниця № 6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618545318000, що належать ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У червні 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, мотивований, зокрема, тим, що викладені в позовній заяві обставини і факти не свідчать про наявність ознак фраудаторних угод, укладених між відповідачами, та не відповідають практиці розгляду справ Верховним Судом щодо оспорювання фраудаторних правочинів у цивільних справах. Вона не знала про наявність у відповідача ОСОБА_2 боргу. Вона, проживаючи з та ОСОБА_2 за однією адресою, до отримання позовної заяви взагалі не знала про наявність будь-яких фінансових претензій з боку позивача до нього. Наведена в позовній заяві практика Верховного Суду не може бути взята до уваги, оскільки вона стосується господарських справ, в яких фраудаторні угоди виходять із сутності укладених угод між сторонами договору, а в даному випадку сам факт укладання угоди вже покладає на сторону договору певні права та обов`язки, обізнаність таких обов`язків і наслідків їх невиконання. В цивільних справах позивач повинен довести одну обставину – наявність обізнаності відповідача ОСОБА_2 про наявність у нього боргових зобов`язань, а це як мінімум претензія про наявність боргових зобов`язань та обізнаність про наявність судового процесу на момент укладення спірних правочинів. Проте таких доказів позивачем не надано. Тому просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача 10000 грн судових витрат на правову допомогу.

У липні 2024 року позивачем направлено до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що, вказуючи про необізнаність про обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану внаслідок ДТП, він у той же час вказав у відзиві, позивач звернувся до ПрАТ «ВУСО» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 206842105 та відшкодував йому збитки в розмірі 128500 грн. А отже, він добре знав, що своїми діями спричинив позивачу шкоду, яку потрібно відшкодовувати. Всі виклики в судові засідання та процесуальні документи направлялися за місцем спільного проживання відповідачів, чим спростовується твердження відповідача ОСОБА_3 щодо необізнаності про наявність у ОСОБА_2 боргу. Отже, з моменту ДТП ОСОБА_2 знав про спричинену ним шкоду і розумів свій обов`язок щодо її відшкодування.

Позивач та його представники в судовому засіданні вимоги позову підтримали з викладених у позовній заяві обставин, пояснивши, що за наслідками заподіяної відповідачем ОСОБА_2 позивачу шкоди пошкодженням його автомобіля 128000 грн було відшкодовано страховою компанією, а 328000 грн залишилися невідшкодованими заподіювачем шкоди, який ухиляється від її відшкодування, а оспорювані правочини укладені зі свою онукою - відповідачем ОСОБА_3 , мають ознаки фраудаторності.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пославшись на зазначені у відзиві на позовну заяву обставини. При цьому доповнив, що на момент ДТП ОСОБА_2 не обов`язково мав бути обізнаний про збитки позивачу та що страховою сумою не буде покрито весь розмір заподіяної йому шкоди. Належне йому майно він подарував своїй дочці ОСОБА_3 , що є його правом вільно розпоряджатися своїм майном. Угоди були укладені тоді, коли такого доказу, як рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування шкоди, ще не було. І до відкриття провадження в цивільній справі він не знав про наявність у нього боргових зобов`язань. Отже, фраудаторність правочинів позивачем не доведена.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причин неявки до суду не повідомили, відповідач відзиву до суду не направив.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 16.02.2022 в справі № 295/17169/21, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07.06.2022, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та встановлено, що 21.12.2021 о 17-10 год. в м. Житомирі, на перехресті просп. Миру, 22 та вул. Миру водій ОСОБА_2 , керуючи т/з Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя на заборонений сигнал світлофору, а саме жовту секцію, та скоїв зіткнення з т/з BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира 13.07.2023, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 295/859/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення шкоди позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 382535,61 грн, 10000 грн моральної шкоди, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3925,36 грн судового збору.

Судом встановлено, що 04.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я., зареєстрований в реєстрі за № 1465, договір дарування 1/2 частини земельної ділянки від загальної площі 0,0509 га, кадастровий номер якої 1810136300:06:024:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

04.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та посвідчено посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я., зареєстрований в реєстрі за № 1464, договір дарування 29/100 об`єкту житлової нерухомості загальною площею 412 м2, житловою площею 227,7 м2, до якого належать два житлові будинки та надвірні будівлі, загальна площа житлового будинку літ «А» складає 350,6 м2, житлова 191,2 м2, житловий будинок літ. «В» загальною площею 61,4 м2, житловою площею 36,5 м2, господарська будівля літ. «З», гараж літ. «Е», сарай літ «И», уборні літ. «У1» та «У2», огорожа № 1-5, криниця № 6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. від 19.09.2023 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 295/859/23, виданого Богунським районним судом міста Житомира 19.09.2023 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів рішенням Богунського районного суду міста Житомира 13.07.2023.

       За положеннями до ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №  910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах. Зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Окрім цього, Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробила такий правовий висновок:

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

               У постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

У зв`язку з притягненням ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постановою Богунського районного суду міста Житомира від 16.02.2022 в справі № 295/17169/21, яка набрала законної сили 07.06.2022, та визнання його винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.12.2021, рішенням Богунського районного суду міста Житомира 13.07.2023, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 295/859/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення шкоди позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 382535,61 грн, 10000 грн моральної шкоди, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3925,36 грн судового збору, а всього 40646097 грн.

Виконавче провадження № 72830851 було відкрито 19.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С.

Оспорювані позивачем договори дарування частини земельної ділянки і частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладені між дарувальником ОСОБА_2 та обдаровуваною - його дочкою ОСОБА_3 04.08.2022.

Із встановлених обставин суд дійшов до висновку, що договори дарування від 04.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають ознак фраудаторних правочинів, оскільки вони були укладені не лише до відкриття 19.09.2023 виконавчого провадження № 72830851 на примусове виконання виконавчого листа в цивільній справі № 295/859/23, а й задовго (майже за один рік) до ухвалення судом 13.07.2023 самого рішення в цій справі щодо відшкодування ОСОБА_1 завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди. При цьому необхідно відмітити, що укладення договорів відбулося навіть за півроку до відкриття провадження в справі ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 03.02.2023.

Суд приймає до уваги твердження сторони позивача в частині того, що після дорожньо-транспортної пригоди та притягнення судом до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 йому мало бути відомо про виникнення в нього обов`язку з відшкодування потерпілому ОСОБА_1 шкоди. Однак не межливо однозначно вважати, що такий обов`язок у нього виник безпосередньо з моменту дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи, що його вина була встановлена дещо пізніше постановою Богунського районного суду міста Житомира від 16.02.2022 в справі № 295/17169/21, яка набрала законної сили 07.06.2022, та частина коштів на відшкодування шкоди сплачена потерпілому страховою компанією, тоді як фактичний грошовий розмір відшкодування шкоди був визначений у подальшому судовим рішенням у цивільній справі.

Так як саме рішенням Богунського районного суду міста Житомира 13.07.2023 у цивільній справі № 295/859/23 було визначено грошовий розмір завданої матеріальної та моральної шкоди, а також стягнуто судом на користь потерпілого учасника дорожньо-транспортної пригоди кошти на її відшкодування, тому не можна стверджувати про недобросовісність сторін договору при укладенні ними 04.08.2022 договорів дарування, а також що вони діяли не з метою настання реальних правових наслідків щодо переходу права власності на нерухоме майно.

Отже, з урахуванням визначених Верховним Судом критеріїв фраудаторності правочину суд вважає недоведеними обставини позову стосовно того, що договори дарування від 04.08.2022 були укладені між відповідачами недобросовісно та з метою умисного уникнення ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності за заподіяну ним ОСОБА_1 шкоду – невиконання рішення Богунського районного суду міста Житомира 13.07.2023 у цивільній справі № 295/859/23.

З огляду на встановлені за наслідками судового розгляду обставини, спірні правовідносини та норми права, які їх регулюють, правові висновки Верховного Суду, недоведеність заявлених у позові вимог суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України та в зв`язку з відмовою в задоволенні позову суд скасовує накладений арешт як захід забезпечення позову.

Відповідно до ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 в справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 в справі № 910/3929/18 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 в справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18).

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 в справі № 280/2635/20 сформулював висновок про те, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. 

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи зі складності справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність адвокатських витрат до предмету спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 5000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 203, 215, 717 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 135, 137, 141, 158, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Товянський Сергій Ярославович, про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Скасувати арешт, накладений ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 18.04.2024 на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0,0509 га, кадастровий номер якої 1810136300:06:024:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618605918000, та на 29/100 частин об`єкту житлової нерухомості загальною площею 412 кв. м, житловою площею 227,7 кв. м, до якого належать два житлові будинки та надвірні будівлі, загальна площа житлового будинку літ «А» складає 350,6 кв. м, житлова 191,2 кв. м, житловий будинок літ. «В» загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 36,5 кв. м, господарська будівля літ. «З», гараж літ. «Е», сарай літ «И», уборні літ. «У1» та «У2», огорожа № 1-5, криниця № 6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618545318000, що належать ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Товянський Сергій Ярославович (адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Л.М. Семенцова