ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 березня 2008 р.

№ 18/272

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.,

суддів

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легал"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року

у справі

№ 18/272

господарського суду

Донецької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легал"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальне Відродження Донбасу"

про	стягнення 40 986,44 грн.

                          за участю представників сторін від:

позивача: Горін О.В.- директор ТОВ "ЮК "Легал";

відповідача: Гладських Ю.І. (довіреність від 08.01.08),

                                                

                                           

                                              ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ТОВ "Юридична компанія "Легал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Соціальне Відродження Донбасу" (далі - відповідач) про стягнення 40 986,44 грн. заборгованості за договором про надання комплексної юридичної допомоги, 3 % річних, суми індексу інфляції та пені.

Доповненням до позовної заяви ТОВ "Юридична компанія "Легал" просило також стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував на те, що у період з 01 вересня 2006 року по 01 квітня 2007 року відповідачем не оплачувалися його послуги за договором про надання юридичної допомоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2007 року (суддя Овсяннікова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року (колегія суддів у складі: Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що юридичні послуги позивачем відповідачу у спірний період не надавалися, факт заборгованості відповідача не доведений, а позовні вимоги ТОВ "Юридична компанія "Легал" не ґрунтуються на законі та договорі.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Юридична компанія "Легал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказуючи на невідповідність рішення та постанови нормам матеріального та процесуального права, позивач звертав увагу, що судами не повно з’ясовані всі обставини справи, що призвело до порушення судами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши  правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2006 року між ТОВ "Юридична компанія "Легал" та ТОВ "Соціальне Відродження Донбасу" було укладено договір № 20С-04/06 про надання комплексної юридичної допомоги (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник (ТОВ "Соціальне Відродження Донбасу") доручив, а виконавець (ТОВ "Юридична компанія "Легал") взяв на себе зобов’язання надавати замовнику юридичну допомогу в обсягах та порядку, передбачених Договором, а замовник  в свою чергу зобов’язався прийняти дану допомогу та оплатити її.

Згідно з п. 4.1. Договору замовник надає своє доручення на подання юридичної допомоги усно або письмово у вигляді замовлення, складеного у двох екземплярах. Виконання доручення, як це передбачено у п. 4.11. Договору, завершується підписанням акту приймання робіт, який є підставою для кінцевих розрахунків замовника з виконавцем.

Встановлено, що у період з 03 квітня 2006 року по 31 серпня 2006 року позивач на основі доручень відповідача надавав передбачені Договором послуги, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 05.05.06, 31.05.06, 30.06.06, 31.07.06, 31.08.06. Розрахунки на підставі вказаних актів сторонами були проведені в повному обсязі.

Доводи позивача про виникнення заборгованості у період з 01 вересня 2006 року по 01 квітня 2007 року судами відхилені, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Так, суди вказали, що у вказаний період відповідач не надавав позивачу доручення на надання юридичної допомоги, приймальні акти сторонами не підписувалися, а тому підстави для здійснення будь-яких розрахунків - відсутні.

У відповідності з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 986,44 грн. заборгованості за договором про надання комплексної юридичної допомоги, 3 % річних, суми індексу інфляції, пені та             10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили позивачу в задоволенні його позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю.

Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Доводи позивача, що містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Донецького апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями. 1115, 1117, п.1 статті 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

     

                                                                            

                                               П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легал" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року у справі Господарського суду Донецької області № 18/272 - без змін.

          Головуючий суддя:                                               Добролюбова Т.В.

                                                                                            Гоголь Т.Г.

Судді:   

                                                                                  Швець В.О.