< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2011 року Справа № 2-24/4496-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Остапової К.А.,
Сікорської Н.І.,
представники сторін не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 24 вересня 2009 року у справі № 2-24/4496-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, АР Крим, 98112)
до Феодосійської міської ради
(вулиця Земська, 4, місто Феодосія, АР Крим, 98100)
заявник апеляційної скарги заступник прокурора Автономної Республіки Крим
(вулиця Севастопольська, 21, місто Сімферополь, АР Крим, 95015)
прокурору міста Севастополя для відома (вулиця Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28 січня 2008 року
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської міської ради, в якій просила визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,0077 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, укладений між сторонами по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення 49-ої сесії V-го скликання Феодосійської міської ради від 29 травня 2009 року № 2233, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Феодосійською міською радою 25 червня 2009 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до умов укладеного договору, позивач перерахував вартість земельної ділянки у розмірі 47300,00 грн.
Підставою звернення до суду стала відмова відповідача від нотаріального посвідчення укладеного договору (а.с. 2-3).
Феодосійська міська рада з доводами, викладеними у позовній заяві не згідна, мотивуючи наступним.
Відповідно до пункту 3.3.2 договору купівлі-продажу від 25 червня 2009 року зобов'язання нотаріального посвідчення укладеного договору покладено на продавця - Феодосійську міську раду.
Однак, представник Феодосійської міської ради не зміг з'явиться до натаріуса у зв'язку з поважними причинами.
На даний час, Феодосійська міська рада зазначає, що підстави звернення до натаріуса відсутні, так як спір про визнання договору купівлі-продажу знаходиться на вирішенні суду (а.с.25-26).
Рішенням господарського суду АР Крим від 24 вересня 2009 року по справі № 2-24/4496-2009 позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,0077 га, яка розташована за адресою: Україна, АР Крим, АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки: надання для комерційного використання для обслуговування магазину, кадастровий номер 01 116 000 000 100 10 479, укладений 25 червня 2009 року між Феодосійською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 38-44).
Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням заступника прокурора, судом допущено неправильне застосування положень статті 220 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма не може застосовуватись до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Остапової К.А., судді Сікорської Н.І. та призначена до розгляду на 6 грудня 2011 року.
У зв'язку з неявкою прокурора та представників сторін, розгляд справи 6 грудня 2011 року було відкладено на 20 грудня 2011 року.
У судове засідання 20 грудня 2011 року прокурор та представники сторін знову не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи, що слухання справи відкладалось та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності прокурора та представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2009 року Феодосійська міська рада на 49-ої сесії V-го скликання прийняла рішення № 2233, яким:
- вирішено затвердити фізичні особі-підприємцю ОСОБА_2 ціну продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0077 га для обслуговування магазину в сумі 47300,00 грн.;
- вирішено здійснити продаж фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0077 га для обслуговування магазину (а.с.13).
Відповідно до пункту 6 статті 128 Земельного кодексу України рішення Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
На підставі зазначеного вище рішення ради, 25 червня 2009 року між Феодосійською міською радою (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (а.с.8-9).
У пункті 2.1 укладеного договору зазначено, що на земельній ділянці, що є предметом цього договору, розташовані об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, що належить покупцю на підставі свідоцтва на право власності.
Право власності на земельну ділянку підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. 11-12).
Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 47300,00 грн.
Зазначена сума повинна бути сплачена покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, після підписання цього договору протягом 10 днів, а продавець зобов'язаний прийняти оплату.
У пункті 3.3.2 сторони узгодили, що протягом 10 днів з моменту повної оплати покупцем вартості земельної ділянки посвідчити даний договір нотаріально.
В матеріалах справи міститься квитанція № 159 від 4 серпня 2099 року, яка підтверджує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету місто Феодосії перерахувала грошові кошти у розмірі 47300,00 грн. в якості сплати вартості придбаної земельної ділянки (а.с.10).
Листом від 5 серпня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просила забезпечити явку уповноваженого представника відповідача для проведення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня 2009 року (а.с. 35).
Однак, позивач зазначає, що Феодосійська міська рада ухилилась від нотаріального посвідчення вказаного договору, що стало підставою для звернення до господарського суду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Положеннями статті 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який в свою чергу підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
У позовній заяві фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилається на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, та зазначає, що частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однак, судова колегія не може погодитись з такими доводами позивача та висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
В матеріалах справи містяться докази уплати покупцем вартості земельної ділянки у повному обсязі, але судом першої інстанції не було враховано те, що на момент прийняття рішення спірний договір не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, що є порушенням норм Цивільного кодексу України.
З наведеного вище впливає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, яке постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія у задоволені позову відмовляє.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 2-5/823-2009 від 17 січня 2011 року.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2009 року у справі № 2-24/4496-2009 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя < Підпис > М.І. Ткаченко
Судді < Підпис > К.А. Остапова
< Підпис > Н.І. Сікорська
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, АР Крим, 98112)
Феодосійська міська рада
(вулиця Земська, 4, місто Феодосія, АР Крим, 98100)
заступник прокурора Автономної Республіки Крим
(вулиця Севастопольська, 21, місто Сімферополь, АР Крим, 95015)
прокурор міста Севастополя
(вулиця Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)