КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2011 № 04/5026/1519/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. №727 від 01.01.2011
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства „Аптека ВВ”
на рішення господарського суду Черкаської області
від 19.09.2011
у справі №04/5026/1519/2011 (суддя Гура І.І.)
за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”
до Приватного підприємства „Аптека ВВ”
про стягнення 149853,08 грн.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” (надалі – СП ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД”, позивач, постачальник) про стягнення із Приватного підприємства „Аптека ВВ” (надалі – відповідач, покупець, ПП „Аптека ВВ”) 163753,08 грн., у тому числі: 136460,90 грн. основного боргу за поставлений товар та 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
В подальшому позивачем були подані заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 122560,90 грн. основного боргу та 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.09.2011 у справі №04/5026/1519/2011 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство „Аптека ВВ” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2011 у справі №04/5026/1519/2011 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” 10696,96 грн. основного боргу, 3239,39 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 139,36 грн. витрат на оплату державного мита та 28,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в частині позовних вимог на суму 5500,00 грн. припинити провадження в зв’язку із відсутністю спору, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: не з’ясував чому підписи про отримання товару, в наданих позивачем копіях накладних, різняться від підписів, зазначених в наданих ним копіях довіреностей на отримання товару. Крім того, апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою той факт, що всі довіреності видані на одну особу – директора підприємства, тоді як підписи про отримання товару в накладних відмінні один від одного, а також не дослідив той факт, що відповідно до вищевказаних накладних товар одночасно приймався по одній і тій самій довіреності в різних містах. Також скаржник стверджує, що місцевий господарський суд не дослідив чи відображені операції з поставки спірної кількості товару в бухгалтерському та податковому обліках позивача та відповідача.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.01.2011 між СП ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД” та ПП „Аптека ВВ” договір поставки №49352 (надалі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а відповідач прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.
Доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця (п. 3.8 договору);
Відповідно до п. 5.3 договору, ціна кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.
Згідно із п. 6.1 договору, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.
При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 10.8 договору, за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором більш ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але не оплаченого товару. В такому разі покупець зобов’язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги постачальника.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностями відповідача від 01 червня 2011 року №6, №49, від 02 травня 2011 року №1/5, від 01 травня 2011 року № 44, №45, №47, від 01 березня 2011 року №13 на отримання цінностей від позивача, повідомленням №1 від 01 лютого 2011 року до договору №49352 від 01.01.2011 про зразки штампів, печаток та зразки підписів матеріально-відповідальних осіб відповідача для здійснення прийому-передачі цінностей, які постачаються від позивача згідно договору, однак за отриманий товар відповідач розрахувався частково.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості №808 від 15.06.2011, проте відповідач відповіді на вимогу не надав.
Станом на момент складання позовної заяви сума основного боргу становила 136460,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Проте як встановлено судом першої інстанції, після направлення позову до суду відповідач частково погасив борг в сумі 13000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.07.2011 №@2PL962045 на суму 500,00 грн., №ПН1534293М на суму 1500,00 грн., від 18.07.2011 №ПН1542748М на суму 3000,00 грн., від 20.07.2011 №ПН1553540М на суму 1000,00 грн., від 21.07.2011 №ПН1560237М на суму 1000,00 грн., від 22.07.2011 №@2PL230392 на суму 500,00 грн., від 26 липня 2011 № 262 на суму 5500,00 грн.
Таким чином, залишок основного боргу станом на 23 серпня 2011 року становив 123460,90 грн. (136460,90 грн. - 13000,00 грн.), що підтверджується вищевказаними доказами та карточкою дебітора від 23.08.2011 року.
Після направлення позову до суду відповідач знову частково погасив борг в сумі 900,00 грн., у зв’язку з чим станом на час завершення розгляду справи основний борг відповідача становив 122560,90 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна вимога відповідача припинити провадження в частині суми 5500,00 грн., яка була сплачена відповідачем 26.07.2011, у зв’язку із відсутністю спору, є необґрунтованою, оскільки факт сплати вказаної суми замовником врахований позивачем у заяві про зменшення позовних вимог №851 від 04.08.2011, яка в свою чергу врахована судом першої інстанції.
Необґрунтованими також є доводи апелянта стосовно того, що місцевий господарський суд не з’ясував, яку умову оплати обрав відповідач (з розстроченням платежу, чи авансовий платіж), оскільки відповідно до положень пункту 6.2 договору, постачальником у наданих відповідачеві видаткових накладних на товар визначено строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар, з чого слідує, що розрахунки між позивачем та відповідачем відбуваються на умовах відстрочення платежів.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв. Строки оплати за отриманий товар, що вказані у видаткових накладних настали, однак відповідач оплату у повному обсязі не здійснив.
З наданих представником відповідача письмових пояснень вбачається, що відповідач визнає борг у сумі 16196,96 грн. за товар, отриманий ним в м. Золотоноша. Проте, здійснивши в той же час часткову оплату отриманого товару в розмірі 13900,00 грн. та зазначивши, що лише 5500,00 грн. з них сплачені за товар, поставлений у м. Золотоноша, відповідач фактично вчинив дії, яким визнав факт заборгованості і за іншими накладними, частково сплативши вартість поставленого за ними товару.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що видаткові накладні, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (штампами) є достатнім доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару. У видаткових накладних підписи отримувача товару завірені штампами відповідача, а також містять адреси, які є адресами філій відповідача.
Факт поставки та отримання відповідачем товару також підтверджується, податковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Стосовно доводів апелянта, що всі довіреності на отримання матеріальних цінностей видані на одну особу – директора підприємства, а підписи про отримання товару в накладних відмінні один від одного, колегія суддів зазначає наступне.
Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318 встановлено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей повідомив постачальника про зразок печатки (штампу) якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
На видаткових накладних, оригінали яких оглядав суд першої інстанції, а копії знаходяться в матеріалах справи, відмічено, що товар отримано згідно вищевказаного договору від 01.01.2011 і на цих же накладних проставлено штампи відповідача та підписи матеріально відповідальних осіб.
Крім того, до матеріалів долучено повідомлення №1 від 01.02.2011 до договору №49352 від 01.01.2011, яким відповідач повідомляв позивача про зразки підписів матеріально-відповідальних осіб, уповноважених на здійснення прийому матеріальних цінностей, а також зразки відтиску штампів та печаток, якими матеріально-відповідальна особа засвідчує свій підпис.
Враховуюче вищевикладене, а також факт часткової проплати відповідачем вартості отриманого товару за накладними не лише по місту Золотоноша а й по інших накладних, колегія суддів приходить до висновку, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи підтверджують факт поставки товару та його отримання відповідачем, а отже суд першої інстанції правомірно визнав доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 122560,90 грн. основного боргу за поставлений товар.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 10.4 договору встановлено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.
Враховуючи ту обставину, що сума основного боргу станом на момент надсилання до суду позовної заяви становила 136460,90 грн. та була сплачена відповідачем частково вже після направлення позивачем позову до суду, колегія суддів, погоджується із розрахунком процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми, здійсненого позивачем відповідно п. 10.4 договору, та вважає, що суд першої дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства „Аптека ВВ” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2011 у справі №04/5026/1519/2011 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Аптека ВВ” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2011 у справі №04/5026/1519/2011 залишити без змін.
Матеріали справи №04/5026/1519/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді