КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2011                                                                                           № 48/176

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова  М.М.

суддів:             

за участю представників

від  позивача:                ОСОБА_1

                                         ОСОБА_2 – дов. б/н від 20.07.2010        

від  відповідача:            ОСОБА_3 – дов. б/н від 11.11.2011                    

від  третьої особи:         не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення                       господарського суду міста Києва

від                                 20.06.2011

у справі                       №48/176 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом                         Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                                         Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської           

                                     ради (Київської міської державної адміністрації)  по охороні,

                                     утриманню та експлуатації земельного водного фонду в м. Києві

                                     „Плесо”

третя особа                 Київської міської ради

про                                       стягнення 22591,20 грн.

            ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі – позивач, ФОП ОСОБА_1, орендар) про стягнення з  Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду в м. Києві „Плесо” (надалі – відповідач, КП „Плесо”, орендодавець)  22591,20 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі №48/176 у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.06.2011 у справі №48/176 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права,  а також обставини, які не доведено, визнано встановленими. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №51/399 визнано неукладеним договір №14/08 оренди літнього майданчика від 01.03.2008, тому за умови відсутності між ФОП ОСОБА_1 та КП „Плесо” укладеного договору, у КП „Плесо” відсутні підстави для отримання орендної плати.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.03.2008 між КП „Плесо” та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди літнього майданчика №14/08 (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, на підставі Розпорядження №1063 від 17.07.2006  орендодавець передає, а орендар приймає у користування літній майданчик площею 66 кв. м. для організації кафе. На підставі даного договору орендар зобов'язаний отримати дозвільні документи у Дніпровській районній державній адміністрації м. Києва та Дніпровській районній раді м. Києва.

Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об’єктом оренди (п.1.2 договору)

Із пункту 2.1 договору вбачається, що об’єктом оренди є літній майданчик загальною площею 66 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за користування майданчиком орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент підписання договору становить –3 960,00 грн.

Відповідно до п. 9.1 договору, термін дії договору встановлений з 01.03.2008 по 31.12.2008.

На виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування спірний майданчик, що не заперечується сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 01.03.2008 по 26.08.2008 позивачем на підставі договору в якості сплати орендної плати було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 22591,20 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.01.2009, відповідно до якого заборгованість позивача за договором станом на 01.01.2009  становила 21758,62 грн.

Представник відповідача, не заперечував факту отримання грошових коштів у розмірі  22591,20 грн. та вказував, що вони були добровільно сплачені позивачем в якості орендної плати.

Місцевим господарським судом встановлено, що у березні 2011 року позивачем було звільнено спірний майданчик. Вказане не заперечується сторонами.

Апелянт зазначає, що на його думку позивача, відповідач отримав грошові кошти на загальну суму 22591,20 грн. без достатньої правової підстави.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачем на підставі договору, прийняття позивачем, користування ним майданчиком у період з березня 2008 року по березень 2011 року, часткова сплата позивачем орендної плати за користування таким майданчиком у розмірі 22591,20 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №51/399 за позовом КП „Плесо” до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди літнього майданчика від 01.03.2008  №14/08, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010, договір визнано неукладеним.

У даному рішенні судом встановлено, що за договором ФОП ОСОБА_1 фактично було передано земельну ділянку для розміщення на ній закладу кафе. Однак, державна реєстрація договору №14/08 від 01.03.2008 у встановленому законодавством порядку не відбулась.

Таким чином, суд у вищевказаному рішенні дійшов висновку, що не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним (не набрав чинності).

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що висновки суду у справі №51/399 щодо застосування норм матеріального права є лише оціночним судженням, які не мають приюдиційного/обов’язкового значення для суду при вирішенні даної справи.

Так, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але не такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиційності.

В даному випадку, розглядаючи справу №51/399, суд безпосередньо надав оцінку положенням договору оренди літнього майданчика №14/08 від 01.03.2008, так як предметом розгляду у зазначеній справі було саме стягнення заборгованості за вказаним договором.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, а також на тотожність складу учасників судового розгляду,  висновки, що містяться у рішенні господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №51/399 щодо неукладення договору оренди літнього майданчика №14/08 від 01.03.2008, мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Натомість, рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2009 у справі №30/381 за позовом Київської природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до КП „Плесо” та ФОП ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та зобов’язання вчинити дії, на яке посилається суд першої інстанції, та в якому суд дійшов висновків про укладання договору та закінчення строку його дії, не має преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки склад учасників судового розгляду у справі №30/381 та у даній справі не є тотожним.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність на його балансі нерухомого майна – бетонованого літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_2, а також доказів на підтвердження наявності у відповідача правових підстав встановлення бетонного покриття на майданчику, який було передано в оренду відповідачу за договором №14/08 від 01.03.2008.  Надана КП „Плесо” довідка, на яку посилається суд першої інстанції, та відповідно до якої на балансі відповідача обліковується споруда – бетонне покриття, тротуарні плити за адресою: АДРЕСА_2, не є належним доказом наявності у відповідача вказаного майна.

Крім того, як стверджує апелянт, укладаючи договір оренди №14/08 від 01.03.2008, він розумів, що отримує в оренду саме земельну ділянку, тоді як відповідач вважав, що передає за договором оренди нерухоме майно, а саме – інженерні споруди для тимчасового перебування людей.

Вказане також свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо предмету договору, який є істотною умовою договору оренди, що ще раз підтверджує факт неукладення договору оренди №14/08 від 01.03.2008, який встановлений в рішенні  господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №51/399.

Представники сторін у судовому засіданні стверджували, що оцінка майна, яке передавалось в оренду, здійснена не була.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки у сторін відсутній належним чином укладений договір оренди, то у відповідача були відсутні підстави для отримання орендної плати, у зв’язку з чим кошти у сумі 22591,20 грн., сплачені позивачем в якості орендної плати за договором, який не набрав чинності (є неукладеним), підлягають поверненню останньому як безпідставно отримані відповідачем.  

З огляду на викладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі №48/176 має бути скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

 Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі №48/176 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду в м. Києві „Плесо” (02001, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 7, код 23505151) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 22591 (двадцять дві тисячі п’ятсот дев’яносто одну) грн. 20 коп. безпідставно набутих коштів, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 91 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду в м. Києві „Плесо” (02001, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 7, код 23505151) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 112 (сто дванадцять) грн. 96 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №48/176 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді