КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011                                                                                           № 19/163

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:             

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю,   

від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СОБІ”

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2011 р.

у справі №19/163 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкування”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СОБІ”   

про визнання договору недійсним,

                                                  В С Т А Н О В И В :

     В серпня 2011 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору підряду № 109 від 01.09.2008 р.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір підряду № 109 від 01.09.2008 р. укладений позивачем за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення Договору, а тому, як стверджує позивач, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України є підстави для визнання його недійсним та застосування наслідків, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України.

     Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.10.2011р. у справі №19/163 позовні вимоги задоволено. Визнано Договір підряду № 109 від 01.09.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Київпорядкомплект” і Товариством з обмеженою відповідальністю “СОБІ” – недійсним.

     Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “СОБІ” на користь Відкритого акціонерного товариства “Київпорядкомплект” 85,00 грн. – державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення,  яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на грубе порушення господарським судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.  

     Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

     Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

     Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2008р. між ВАТ “Київопорядкомплект”, як замовником, в особі директора Пекалицького В.О., що діє на підставі Статуту та ТОВ “СОБІ”, як генпідрядником, в особі директора Надєєва С.С., що діє на підставі Статуту був укладений Договір підряду № 109 (далі – Договір), відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язався на свій ризик, власними засобами за дорученням замовника виконати роботи по намиву добутого річкового піску з укладкою на підводний склад та в штабелі, а замовник, в свою чергу, зобов'язався надати генпідряднику ділянку на якій будуть проводитись роботи з гідронамиву піску, передати в установленому порядку погоджену належним чином проектну документацію, прийняти та оплатити виконану роботу.

     Відповідно до п.1.3 Договору обсяг підрядних робіт по гідронамиву піску визначається на підставі Заявки Замовника про обсяг необхідних підрядних робіт, яка оформляється Замовником в письмовій довільній формі, підписується сторонами та є невід”ємною частиною Договору.

     Загальна вартість Робіт розраховується виходячи з фактичної вартості одного метра кубічного добутого піску помноженої на обсяг виконаних Робіт згідно з Актами приймання-передачі підрядних робіт (п.2.1 Договору).

    Пунктом 2.3 Договору визначено, що фактична вартість одного метра кубічного добутого піску становить 30,00 грн. при укладці в штабелі та 15,00 грн. при укладці на підводний склад.

    Обсяг робіт, що були виконані позивачем за Договором та їх вартість було встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 01.06.2009 року у справі № 17/120, що набрало законної сили.

     Згідно Протоколу № 10 Загальних зборів акціонерів Позивача від 15.02.2008 p., довідки Головного управління статистики в м, Києві АА № 149636 від 22.09.2008 p. на момент укладення Договору (01.09.2008 р.) Головою правління позивача був Пекалицький Володимир Олександрович.

     Договір від позивача було підписано Головою правління Пекалицьким Володимиром Олександровичем.

     З абзацу 13 п. 10.21 Статуту ВАТ “Київопорядкомплект”, зареєстрованого Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.08.2004 p. за № 10681050001000442 вбачається, що Голова правління має право самостійно укладати юридичні, фінансові та інші угоди, кредитні договори на суму, яка не перевищує п'ятдесят відсотків балансової (первісної) вартості основних засобів товариства.

     Зазначений Статут був чинним на момент укладення Договору.

     На момент державної реєстрації Статуту балансова (первісна) вартість основних засобів позивача становила 5 101800,00 грн., що підтверджується балансом останнього станом на 01.07.2004 р.

     На момент укладення Договору підряду № 109 від 01.09.2008 року балансова (первісна) вартість основних засобів позивача становила на початок звітного періоду 15 546 000,00 грн., на кінець звітного періоду 17 373 200,00 грн., що підтверджується балансом позивача станом на 30.09.2008 р.

    Таким чином, станом на 01.09.2008 р. Голова правління позивача Пекалицький В. О. мав право самостійно укласти правочин, який покладав би на позивача цивільні обов'язки, за умови, що його вартість не перевищувала 7 773 000,00 грн. (абз. 13 п. 10.21. Статуту).

    Голова правління Позивача Пекалицький В.О. уклав Договір, загальна вартість якого склала 14 479 800,00 грн.

    Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

    Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

  Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

   Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

   Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. (надалі –"постанова Пленуму") визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

   Позивач зазначає у якості підстави визнання Договору підряду № 109 від 01.09.2008 року недійсним, підписання останнього Головою правління вийшовши за межі своїх повноважень, тобто не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності.

   Відповідно ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

    Згідно із ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

   Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

    У відповідності до ст.82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства є статут.

   Статтею 89 Господарського кодексу України встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках – учасники товариства.

   Відповідно до ст.41 Закону України “Про господарські договори” вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить: визначення основних напрямків діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання і відкликання членів наглядової ради; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація  дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті тощо.

     З абзацу 13 п. 10.21 Статуту ВАТ “Київопорядкомплект”, зареєстрованого Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.08.2004 p. за № 10681050001000442 вбачається, що Голова правління мав право самостійно укладати юридичні, фінансові та інші угоди, кредитні договори на суму, яка не перевищує п'ятдесят відсотків балансової (первісної) вартості основних засобів товариства.

    З балансу позивача станом на 30.09.2008 року вбачається, що на момент укладення Договору підряду № 109 від 01.09.2008 року балансова (первісна) вартість основних засобів позивача становила 15 546 000,00 грн.

   У відповідності до Статуту ВАТ “Київопорядкомплект” Голова правління станом на 01.09.2008 року мав право з урахуванням балансової (первісної) вартості основних засобів самостійно укласти договір, за умови, що його вартість не перевищувала 7 773 000,00 грн.

    З рішення Господарського суду м.Києва по справі № 17/120 від 01.06.2009 року вбачається, що судом встановлено, що в рамках укладеного Договору  № 109 від 01.09.2008 року, ТОВ “Собі” за заявками ВАТ “Київпорядкомплект” виконав роботи для ВАТ “Київпорядкомплект” на загальну суму 14 479 800,00 грн.

    Таким чином, даний факт свідчить про те, що відповідач уклав самостійно договір на суму, яка перевищує п’ятдесят відсотків балансової (первісної) вартості основних засобів позивача, без отримання дозволу на укладення спірного договору від загальних зборів акціонерів та без затвердження Договору підряду загальними зборами, що порушує вимоги Статуту товариства та діючого законодавства.

    Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

    Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Доказів, які б спростовували  вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.  

     Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

     Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.   

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

                                                    П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СОБІ” на рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2011 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2011 року у справі  №19/163 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №19/163 направити до Господарського суду  м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді