КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011                                                                                           № 13/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова  М.М.

суддів:            Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача:                       ОСОБА_1 – дов. №2-32д від 20.12.2010

від відповідача:                    ОСОБА_2 – дов. б/н від 20.07.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд”

на рішення                              господарського суду міста Києва

від                                        08.09.2011

у справі                              №13/215 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом                         Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної

                                            компанії „Нафтогаз України”

до                                        Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд”

про                                              стягнення заборгованності

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі – ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України”, позивач, виконавець) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд” (надалі – ТОВ „Торгова база „Укрбуд”, відповідач, замовник)   136162,16 грн., з яких 55431,66 грн. пені, 10557,17 грн. 3% річних, 70173,33 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2011 у справі №13/215 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд” на користь Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” пеню у розмірі 54148,65 грн., 3% річних у розмірі 10308,85 грн. інфляційні втрати у розмірі 66160,21 грн, державне мито у розмірі1306,17 грн. та 226,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2011 у справі №13/215 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що суд першої інстанції притягнув відповідача до відповідальності, стягнувши із нього пеню за неналежне виконання господарських зобов’язань, хоча несвоєчасне виконання було зумовлене неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов’язань, оскільки позивач не завжди забезпечував своєчасну передачу рахунків-фактур, у зв’язку з чим відповідач не мав можливості забезпечити оплату за виконані роботи у строки передбачені договором.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.04.2010 між Дочірньою компанією „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова База „Укрбуд”, як відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 13.05.2004 №429 з ТОВ „Бурова компанія „Рудіс” та ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” укладено договір надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, який зареєстрований ГПУ „Полтавагазвидобування” за №872/10 від 14.06.2010 (надалі - договір).

Відповідно до положень пункту 1.1 вказаного договору виконавець надає замовнику на свердловинах №161 Більського нафто-газотранспортного родовища (НГКР) послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник зобов’язується оплатити вартість наданих послуг виконавця.  

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу за травень 2010 року на суму 462671,94 грн., за червень 2010 року на суму 443679,33 грн., за липень 2010 року на суму 461663,63 грн., за серпень 2010 року на суму 457485,96 грн., за вересень 2010 року на суму 424184,16 грн., за жовтень 2010 року на суму 427000,09 грн., за листопад 2010 року на суму 412708,84 грн., виставленими на оплату рахунками-фактурами №1639-05 від 31.05.2010, №1671-06, 30.06.2010, №1776-07 від 31.07.2010, №1783-08 від 31.08.2010, №1960-09 від 30.09.2010, №1972-10 від 31.10.2010, №2127-11 від 30.11.2010 та реєстрами про отримання зазначених документів відповідачем

Належним чином засвідчені копії вищевказаних документів містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 4.2 договору замовник зобов’язаний щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку-фактури, наданого замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Замовник зобов’язаний щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем. Враховуючи п. 5.1 Договору –оплата за період січень – травень 2010 року проводиться замовником на підставі підписаних сторонами актів за фактично виконане.

Таким чином, сторони погодили, що здійснення остаточного розрахунку за звітний місяць проводиться до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із долучених до матеріалів справи реєстрів документів, які надавались представнику відповідача, вбачається, що рахунок-фактуру №1639-05 від 31.05.2010 отримано відповідачем 16.06.2010; рахунок-фактуру №1671-06 від 30.06.2010 отримано відповідачем 07.07.2010; рахунок-фактуру №1776-07 від 31.07.2010 отримано відповідачем 12.08.2010; рахунок-фактуру №1783-08 від 31.08.2010 отримано відповідачем 09.09.2010; рахунок-фактуру №1960-09 від 30.09.2010 отримано відповідачем 13.10.2010; рахунок-фактуру № 1972-10 від 31.10.2010 отримано відповідачем 09.11.2010; рахунок-фактуру №2127-11 від 30.11.2010 отримано відповідачем 14.12.2010.

З наведеного вбачається, що по окремих періодах надання послуг позивачем було прострочено виконання своїх договірних зобов’язань щодо своєчасного виставлення рахунків-фактур на підставі яких повинен здійснюватись остаточний розрахунок. Так, рахунки №1639-05 від 31.05.2010, №1776-07 від 31.07.2010, №1960-09 від 30.09.2010 та №2127-11 від 30.11.2010  були отримані відповідачем після 10 числа місяця наступного за звітним.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що оскільки порушенню зобов’язання відповідачем сприяло неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, суд першої інстанції мав зменшити розмір пені на 50 %, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії,  до вчинення яких боржник  не міг  виконати  свій  обов'язок,  виконання  зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В даному випадку відповідач був позбавлений можливості  здійснити остаточний розрахунок за наді послуги у строки, передбачені пунктом 4.2 договору, саме у зв’язку із простроченням кредитора, оскільки позивач не вчинив дії,  до вчинення яких відповідач  не міг  виконати  свій  обов'язок, а саме не надав вчасно замовнику рахунки, які є підставою для здійснення остаточних розрахунків.

Разом з тим, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що у разі невиставлення рахунків виконавцем, замовник не звільняється від виконання договірного зобов’язання щодо оплати наданих послуг, і в силу положень ч.2 ст. 613 ЦК України виконання такого зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, тобто до моменту виставлення виконавцем відповідних рахунків.

Таким чином, враховуючи положення пункту 4.2 Договору, факт наявності прострочення кредитора та момент виставлення позивачем рахунків-фактур, суд першої інстанції правильно визначив, що строк проведення відповідачем розрахунків за послуги, отримані за актами за період:

з травня по червень 2010 року –настав 17.06.2010;

з червня по липень 2010 року –настав 11.07.2010;

з липня по серпень 2010 року –настав 13.08.2010;

з серпня по вересень 2010 року –настав 11.09.2010;

з вересня по жовтень 2010 року –настав 14.10.2010;

з жовтня по листопад 2010 року –настав 11.11.2010;

з листопада по грудень 2010 року –настав 15.12.2010.

Відповідно до п. 6.3 договору за несвоєчасне проведення оплати вартості наданих послуг, замовником сплачується виконавцю пеня у розмірі 0,5% від несплаченої суми боргу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної оплати наданих послуг виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 54148,65 грн., згідно розрахунку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.    

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг, який встановлений судом першої інстанції та відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується із розрахунками розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, здійсненими судом першої інстанції, згідно з якими із відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 10308,85 грн. та інфляційні втрати у сумі 66160,21 грн.   

Вказані розрахунки  здійснені в межах періоду нарахування, визначеного позивачем, з урахуванням моменту настання у відповідача зобов’язання щодо оплати послуг, та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 08.09.2011 у справі №13/215 має бути залишене без змін.

 Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова база „Укрбуд” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 08.09.2011 у справі №13/215 залишити без змін.

Матеріали справи №13/215 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Мартюк А.І.