КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 11/44

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:             

при секретарі:                             Браславській А.В.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – Сулим Л.Л., Вереш Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 року (суддя – Бобров Ю.М.)

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до   Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради

про стягнення заборгованості, -

                                                                     ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (далі – відповідач) про стягнення 14 872,58 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 року позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 11 200 грн. боргу, 2 859,95 грн. інфляційних втрат та 812,63 грн. 3 % річних, 148,72 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита, 236 грн. на відшкодування витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду в судах.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради звернулося з апеляційною скарго до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 року повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2011 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судове засідання з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засідання просив суд апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Правовідносини між Комунальним підприємством «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (замовник) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) виникли на підставі укладеного договору про надання юридичних послуг (т. 1 а.с. 13).

Предметом даного договору є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1 договору).

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У матеріалах справи міститься акти виконаних робіт, які підписані повноважними представниками сторін та скріплений печатками, з яких вбачається, що в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на виконання умов договору позивач надав відповідачу юридичні послуги на загальну суму 33 600,00 грн. (т. 1 а.с. 15-26).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за роботу (послуги) виконану виконавцем та витрати, необхідні для виконання його доручень на підставі та у відповідності до актів виконаних робіт, замовник перераховує грошові кошти щомісячно на користь виконавця протягом 3-х (трьох) днів з дня підписання відповідного акту виконаних робіт на поточний рахунок виконавця.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги відповідачем було частково здійснено оплату наданих послуг у розмірі 22 400,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (т. 1 а.с. 27-34).

Статями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, Господарський суд Чернігівської області дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором в частині надання юридичних послуг, а відповідач взяті на себе зобов’язання за договором з оплати наданих юридичних послуг не виконав належним чином, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 11 200,00 грн. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, та правомірно задоволеними.

Враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав грошове зобов’язання позивач просив суд стягнути з відповідача 2 859,95 грн. інфляційних втрат та 812,63 грн. 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками та мотивами задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 859,95 грн. збитків внаслідок інфляції та 812,63 грн. трьох процентів річних, адже в силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в договорі про надання юридичних послуг не передбачено відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання за ним, колегією суддів до уваги не приймається оскільки передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, і не ототожнюються із  санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 року у справі № 11/44 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 року у справі № 11/44 - без змін.

2. Матеріали справи № 11/44 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді