КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011                                                                                           № 16/169

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Мартюк А.І.

при секретарі:          Рибарук М.М.

за участю представників:

позивача:                     ОСОБА_1 – дов. №2 від 04.01.2011р.;

відповідача:                     не з'явились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка”

на Рішення                      Господарського суду міста Києва

від                               24.05.2011р.

у справі                     №16/169 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом            Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка”

до                           Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інкомстрах”

про                                    відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 18 206,59 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ Уніка” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інкомстрах” (далі – відповідач) 18 206,59 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані  тим, що згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Однак відповідач відмовляється в добровільному порядку перерахувати позивачу грошові кошти за регресними вимогами.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, у зв’язку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі №16/169 у позові було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі №16/169 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- в матеріалах справи наявна копія полісу відповідача, за яким було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП);

- позивач звертався до суду з клопотанням про витребування від відповідача полісу №ВА/7615895, оскільки позивач не є стороною договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/7615895), а тому саме відповідач повинен був надати суду вказаний поліс;

- відповідь МТСБУ від 16.05.2011р. не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог позивача, оскільки відомості до централізованої бази даних МТСБУ вносяться після того, як відповідна інформація буде надана страховиком. Тобто, відсутність у    централізованій базі даних МТСБУ інформації відносно полісу №ВА/7615895 не свідчить про те, що вказаний договір (поліс) не укладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011р. (головуючий суддя Лосєв А.М., судді Разіна Т.І., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2011р.

У зв’язку з обранням судді-доповідача Лосєва А.М. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №01-24/725 від 17.10.2011р. було призначено повторний автоматичний розподіл по справі, за результатами якого справу передано судді-доповідачу Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І.,            Борисенко І.В.

У зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, а також необхідністю витребувати у відповідача додаткові докази по справі, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 28.11.2011р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів                Новікова М.М., Мартюк А.І.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.2011р. не з’явився, витребувані судом докази не надав, про поважність причин нез’явлення та невиконання вимог суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р., на підставі            ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2011р.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі №16/169 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2011р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.04.2009р. в м. Іллічівськ Одеської області по вул. Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля марки „Хонда” (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки „ВАЗ-2107” (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3

Згідно з Постановою Іллічівського районного суду Одеської області від 16.04.2009р. у справі №3-877/2009 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п.2.3 (б), 13.1.12.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи – 1, аркуш справи – 10-12).

Внаслідок ДТП автомобіль марки “ВАЗ-2107” (державний номер НОМЕР_2) було пошкоджено, а його власнику ОСОБА_3 завдано майнової шкоди. Згідно з калькуляцією №00145 від 14.04.2009р. витрати на ремонт автомобіля становлять 20 411,18 грн. (том справи – 1, аркуші справи – 16-18).

Майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки “ВАЗ-2107” (державний номер НОМЕР_2) були застраховані ЗАТ „СК „Кредо-класік” (правонаступником якого є позивач) за договором страхування №098АК-98 від 20.03.2007р., про що свідчить страховий сертифікат №001088/228059/07 від 20.03.2007р. (том справи – 1, аркуш справи – 8).

ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля марки “ВАЗ-2107” (державний номер НОМЕР_2) була визнана позивачем страховим випадком. Відповідно до аварійного сертифікату та висновку про розрахунок суми збитку позивач визначив вартість відновлювального ремонту автомобіля у сумі 19 003,24 грн. та виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 18 716,59 грн. (за вирахуванням 286,65 грн. франшизи), що підтверджується  платіжним дорученням №009072 від 23.04.2009р. (том справи – 1, аркуші справи – 13, 15).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7615895, позивач звернувся із регресними вимогами саме до відповідача.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не перерахував позивачу грошові кошти, позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Місцевий господарський суд повністю відмовив в позові, зазначивши про те, що позовні вимоги обґрунтовані наявністю полісу обов’язкового  страхування цивільно-правової відповідальності  власників  наземних транспортних засобів №ВА/7615895. Однак, надана позивачем ксерокопія полісу №ВА/7615895 не приймається судом як доказ, оскільки є неякісною копією, зміст якої прочитати неможливо, а також неможливо встановити цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу. Окрім того, згідно з відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України в централізованій базі даних відсутній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7615895, укладений по відношенню до транспортного засобу марки „Хонда” (державний номер НОМЕР_1), водієм якого було спричинено ДТП. Оскільки інших доказів на підтвердження того, що відповідальною особою за заподіяння шкоди застрахованого у позивача автомобіля марки “ВАЗ-2107” (державний номер НОМЕР_2) є відповідач суду не надано, позовні вимоги визнані судом необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

Суд апеляційної інстанції не  погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

На вимогу суду позивачем було надано засвідчену копію полісу №ВА/7615895, з якої чітко вбачається відбиток штампу відповідача, відомості про страхувальника і страховика,  строк дії полісу, відмітки про сплату страхової премії, підписи страховика та страхувальника, тощо.

Апеляційний господарський суд неодноразово витребовував у відповідача письмові пояснення відносно укладання полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7615895. Однак вимоги суду залишені відповідачем без виконання. Явку повноважного представника у судові засідання як до місцевого господарського суду, так і до суду апеляційної інстанції відповідач не забезпечив, про поважність причин нез’явлення та невиконання вимог суду не повідомив, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Посилання місцевого господарського суду на лист МТСБУ №10456/7-3-11 від 16.05.2011р. не може бути прийнято до уваги, оскільки, як вірно зазначає позивач у своїй апеляційній скарзі, відомості до централізованої бази даних МТСБУ вносяться після того, як відповідна інформація буде надана страховиком і відсутність у централізованій базі даних МТСБУ інформації відносно полісу №ВА/7615895 за наявності останнього не свідчить про те, що вказаний договір (поліс) не укладався.

Отже, в процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7615895 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_2 встановлена в постанові Іллічівського районного суду Одеської області від 16.04.2009р. у справі №3-877/2009.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки „Хонда” (державний номер НОМЕР_1) була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/7615895), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки “ВАЗ-2107” (державний номер НОМЕР_2) відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВА/7615895), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування №098АК-98 від 20.03.2007р. (страховий сертифікат №001088/228059/07 від 20.03.2007р.), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07.  

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №ВА/7615895) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі  25 500 грн., франшиза – 510 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих.№557/3665 від 17.11.2009р.), до якої були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати (том справи – 1, аркуші справи – 24-25). Однак, у встановленому порядку та строки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не надав, тому колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18 206,59 грн.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вищенаведених правових норм, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі №16/169 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги задоволені, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі №16/169 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інкомстрах” 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64, код ЄДРПОУ 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 18 206,59 грн. (вісімнадцять тисяч двісті шість гривень 59 копійок) – страхового відшкодування в порядку регресу, 182,07 грн. (сто вісімдесят дві гривні 07 копійок) – державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інкомстрах” 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64, код ЄДРПОУ 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 91,04 грн.(дев’яносто одну гривню 04 копійки) державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №16/169 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Мартюк А.І.