КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2011 № 23/382
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
при секретарі: Рибарук М.М.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 – дов. №1415/18 від 25.06.2011р.;
відповідача: ОСОБА_2 – дов. №1628 від 17.05.2011р.;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.09.2011р.
у справі №23/382 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”
до Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”
про стягнення 8 068,46 грн.
ВСТАНОВИВ :
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (далі – відповідач) 8 068,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідач сплатив лише частину завданої страхувальнику позивача майнової шкоди у сумі 8 372,87 грн., решту у розмірі 8 067,46 грн. відповідач відмовляється перераховувати позивачу в добровільному порядку.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що згідно з проведеної на замовлення відповідача експертної оцінки, вартість матеріальної шкоди, завданої страхувальнику позивача, складає 8 882,87 грн. Відповідач виплатив позивачу вказане страхове відшкодування за вирахуванням франшизи, а тому просить суд в позові відмовити.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2011р. у справі №23/382 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 558,46 грн. страхового відшкодування, 95,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011р. у справі №23/382 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:
- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;
- судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги звіт №045 від 31.07.2008р., наданий відповідачем;
- за розрахунком відповідача, здійсненим з урахуванням висновків звіту №045 від 31.07.2008р. розмір завданих страхувальнику позивача збитків становить 8 882,87 грн.
- оскільки відповідачем виплачено на користь позивача 8 372,87 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (за вирахуванням франшизи), правові підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2011р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.
У зв’язку з нез’явленням у судове засідання 28.11.2011р. представника позивача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2011р.
В судовому засіданні 14.12.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011р. у справі №23/382 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
23.07.2008р. в м. Димитрів по вул. Ватутіна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля марки „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки „DAEWOO Lanos” (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_4 (довідка ДАІ – том справи – 1, аркуш справи – 22-23).
Згідно з Постановою Димитрівського міського суду Донецької області від 20.08.2008р. у справі №3-3313/2008р. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п.16.11 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи – 1, аркуші справи – 55-56).
Внаслідок ДТП автомобіль марки „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) було пошкоджено, а його власнику ОСОБА_3 завдано майнової шкоди. Згідно з висновком автотоварозначного дослідження №830/09 від 08.09.2008р. розмір майнової шкоди становить 18 966,33 грн. (том справи – 1, аркуші справи – 29-38).
Майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), були застраховані у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту №046030/05 АК-КР від 16.08.2008р. (том справи – 1, аркуші справи – 14-21).
ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля марки „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) була визнана позивачем страховим випадком. Відповідно до страхового акту №7997/08/05/05 від 06.10.2008р. (том справи – 1, аркуші справи – 52-53) сума страхового відшкодування становить 16 441,33 грн., яка була виплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9096 від 08.10.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 54).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3049316 (том справи – 1, аркуш справи – 91), позивач звернувся із регресними вимогами у сумі 16 441,33 грн. саме до відповідача.
Відповідач здійснив власний розрахунок завданих його страхувальником збитків і виплатив позивачу 8 372,87 грн. Решта заявленої до виплати суми страхового відшкодування в порядку регресу на думку відповідача є необґрунтованою і не підлягає виплаті.
У зв’язку з відмовою відповідача виплатити повну суму завданої в результаті ДТП майнової шкоди, позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва задовольнив позов частково, визнавши позовні вимоги документально і нормативно підтвердженими в частині стягнення з відповідача 7 558,46 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.
Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3049316 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_4 встановлена в постанові Димитрівського міського суду Донецької області від 20.08.2008р. у справі №3-3313/2008р.
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки „DAEWOO Lanos” (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/30 49316), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВВ/3049316), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №046030/05 АК-КР від 16.08.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07.
В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що на його замовлення було проведено автотоварознавче дослідження у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Відповідно до звіту №045 від 31.07.2008р. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) є значно меншою ніж та, про яку зазначає позивач, і вона становить 8 882,87 грн.
Місцевий господарський суд не прийняв до уваги доводи відповідача, зазначивши про те, що відповідно до наданого відповідачем звіту №045 від 31.07.2008р. під час проведення автотоварознавчого дослідження ринкова вартість транспортного засобу „Seat Cordoba” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) не розраховувалась, тоді як остання враховує комплектність, фактичний технічний стан, строк експлуатації транспортного засобу, величину пробігу, умови, в яких він експлуатувався, особливості коньюктури ринку, тощо.
Колегія суддів, дослідивши наданий відповідачем звіт №045 від 31.07.2008р., встановила, що останній містить виправлення (дописки), здійсненні кульковою ручкою, без зазначення підстав для їх внесення та ідентифікуючих ознак особи, яка внесла ці виправлення, тому наданий звіт не може вважатись належним доказом у даній справі. При цьому клопотань про призначення додаткового експертного дослідження від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №ВВ/3049316) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25 500 грн., франшиза – 510 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (№РГ/9978/08/5 від 13.11.2009р.), до якої були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати (том справи – 1, аркуші справи – 57-58). Однак, у встановленому порядку та строки відповідач не здійснив повну виплату страхового відшкодування у розмірі 16 441,33 грн., перерахувавши лише 8 372,87 грн. Таким чином, залишок несплачених відповідачем коштів становить 7 558,46 грн. (16 441,33 – 8 372,87 – 510 = 7 558,46).
Оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виплати всієї суми заявлених позивачем регресних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 7 558,46 грн.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, в порушення вищенаведених правових норм, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011р. у справі №23/382 – без змін.
2. Матеріали справи №23/382 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді Мартюк А.І.