КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 5/116

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:             

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача: ОСОБА_1, дов. №16 від 24.05.2011 року,

від відповідача: не з’явились,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року

у справі №5/116 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюрекон», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр», м. Київ,

про стягнення 31 959,03 грн. -

встановив:

У липні 2011 року ТОВ «Ньюрекон» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Техноніколь-Центр» (далі – відповідач) про стягнення 31 959,03 грн., а саме: 29 182,88 грн. – основного боргу за переданий у власність відповідача товар за видатковими накладними, а також 628,55 грн. – 3% річних та 2 147,60 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несплату відповідачем вартості товару, поставленого за видатковими накладними: №РН-0000175 від 18.08.2010 року, №РН-0000238 від 22.10.2010 року, №РН-0000248 від 25.10.2010 року №РН-0000249 від 25.10.2010 року та №РН-0000265 від 26.10.2010 року в сумі 29 182,88 грн.

Також, 15.09.2011 року ТОВ «Техноніколь-Центр» звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Ньюрекон», згідно якої заявник просив зобов’язати ТОВ «Ньюрекон» здійснити компенсацію за користування чужими грошовими коштами на користь в розмірі 40299,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року зустрічну позовну у справі №5/116 заяву повернуто на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі №5/116 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Техноніколь-Центр» на користь ТОВ «Ньюрекон» 29182,88грн основного боргу, 116,73 грн. інфляційних витрат, 69,56 грн. 3% річних, 293,69 грн. державного мита, 216,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив факт поставки продукції та наявність простроченої заборгованості, керуючись ст. ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 612, 625, 629, 655, 663, 691, 692 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з урахуванням перерахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Техноніколь-Центр» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі №5/116 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Ньюрекон». Зобов’язати ТОВ «Ньюрекон» здійснити компенсацію за користування чужими грошовими коштами на користь ТОВ «Техноніколь-Центр» в розмірі 40229,60 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправомірність повернення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви, а також на неправомірність стягнення штрафних санкцій - інфляційних витрат та 3% річних.

Позивач у своєму відзиві, поданому 12.12.2011 року, заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить спірне рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року у справі №5/116 апеляційну скаргу ТОВ «Техноніколь-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі №5/116 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.11.2011 року.

В судовому засіданні 13.12.2011 року представник позивача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне рішення суду залишити без змін. Представники відповідача в судове засідання 13.12.2011 року не з’явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем (постачальник) передано відповідачеві (замовнику) товар за видатковими накладними №РН-0000175 від 18.08.2010 року на суму 124850,16 грн., №РН-0000238 від 22.10.2010 року на суму 129600,00 грн., №РН-0000248 від 25.10.2010 року на суму 129600,00 грн., №РН-0000249 від 25.10.2010 року на суму 129600,00 грн. та №РН-0000265 від 26.10.2010 року на суму 132081,12 грн., загалом на суму 645731,28 грн.

Матеріали справи не містять укладеного між сторонами спору договору поставки або купівлі-продажу у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Факт одержання товару підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних, а також відповідними довіреностями (а.с. 10-23).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно банківських виписок по рахунку позивача за 14.01.2010 року, 22.10.2010 року, 25.10.2010 року та 28.10.2010 року відповідачем сплачено за отриманий товар 534148,40 грн. (а.с. 44-47).

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 29182,88 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №33/05 від 26.05.2010 року (а.с. 24), яка була надіслана відповідачу 26.05.2011 року згідно опису вкладення та фіскального чеку (а.с. 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 29 182,88 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем та правомірно задоволено позовні вимоги.

Позивач також просить стягнути з відповідача 628,55 грн. 3% річних та 2147,60 грн. інфляційних втрат за період з 18.08.2010 року по 01.07.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з претензією №33/05 від 26.05.2010 року, яка надіслана відповідачу 26.05.2011 року.

Отже, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем обов’язку по сплаті боргу настав 03.06.2011 року.

Однак, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з 18.08.2010 року, а не з 03.06.2011 року (момент виникнення у відповідача зобов’язання по сплаті боргу).

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 03.06.2011 року по 01.07.2011 року включно.

При цьому, колегією суддів здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, виконаного судом першої інстанції, та встановлено його арифметичну правильність.

Посилання скаржника на неправомірність стягнення штрафних санкцій - інфляційних витрат та 3% річних колегією суддів відхиляються, оскільки таке стягнення в повному обсязі відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.

Твердження відповідача про неправомірність повернення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що взаємна пов’язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов’язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов’язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.

Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що предметом спору у справі №5/116 є стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за період з 18.08.2010 року (дата першої поставки товару) по 26.10.2010 року (дата останньої поставки товару). Зі змісту зустрічного позову (додано до матеріалів апеляційної скарги) вбачається, що відповідачем заявлено вимоги до позивача щодо користування останнім грошовими коштами відповідача за період з 23.03.2010 року по 18.08.2010 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність повернення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги відповідача до позивача заявлені за інший період, ніж період у даній справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права та можливості звернутись до суду з таким позовом в окремому провадженні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі №5/116, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі №5/116 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі №5/116 залишити без змін.

3.          Справу №5/116 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.12.11 (відправлено)