ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2008 р.

Справа № 12/237-5090

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства фірма "Ніко", вул. Героїв Сталінграда, 106-а, м. Дніпропетровськ           

до відповідача: Тернопільської міської ради ,вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль          

про: визнання недійсним другого речення п.п. 9.4 п. 9 "є" Договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р.: "До посвідчення Орендодавцем прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата здійснюється Орендарем у повному обсязі" з моменту укладення договору та стягнення із спеціального бюджетного рахунку Тернопільської міської ради на користь ППФ "Ніко" грошових коштів в сумі 12552,40 грн., як отриманих безпідставно

За участю представників сторін:

позивача: Бедина А.І. –представник, довіреність №8/1 від 10.01.2008р.

відповідача: Ярош О.П. –юрисконсульт, довіреність №208/01 від 02.02.2007р.

Суть справи:

Приватне підприємство фірма "НІКО", м. Дніпропетровськ, надалі позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі відповідач, про визнання недійсним другого речення п.п. 9.4 п. 9 "є" Договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р.: "До посвідчення Орендодавцем прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата здійснюється Орендарем у повному обсязі" з моменту укладення договору та просить суд стягнути із спеціального бюджетного рахунку Тернопільської міської ради на користь ППФ "Ніко" грошові кошти в сумі 12552,40 грн., як отриманні безпідставно.

Позивач в судовому засіданні, 12.03.2008р., подав суду заяву від  11.03.2008р. №37 про збільшення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсним друге речення п.п. 9.4 п. 9 "є" Договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р.: "До посвідчення Орендодавцем прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата здійснюється Орендарем у повному обсязі" з моменту укладення договору та стягнення із спеціального бюджетного рахунку Тернопільської міської ради на користь ППФ "Ніко" грошових коштів в сумі 12673,87 грн., як отриманих безпідставно.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що вказаний пункт договору оренди не відповідає вимогам та суперечить діючому законодавству України, а саме ст.ст. 203, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Суд приймає подану ППФ «Ніко»заяву про збільшення позовних вимог як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб не порушує.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що в розумінні положень Закону України «Про оренду землі»оренда –це виключно договірна форма використання земель, договірний характер відносин передбачає добровільність укладення договору. Умови спірного договору оренди земельної ділянки не суперечать вимогам чинного законодавства, були погодженні сторонами при вільному волевиявленні та сторони погодилися на його виконання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

На підставі рішення Тернопільської міської ради від 25.07.2002р. №4/4/42 «Про надання в користування земельних ділянок»між Тернопільською міською радою (орендодавець) та приватним підприємством фірма «Ніко»(орендар) 12.01.2004р. був укладений договір оренди земельної ділянки.

За умовами укладеного договору Тернопільська міська рада передала, а ППФ «Ніко»прийняло в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 0,6581 га. за адресою м. Тернопіль по вул. Поліська,6, яке передається в оренду для обслуговування викупленого арматурного цеху. Сторони при підписанні договору встановили оренду плату в сумі 1212,79 грн.

В подальшому, між ППФ «Ніко»(продавець) та ЗАТ «Юнікон»(покупець) 21.02.2007р. був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі арматурного цеху загальною площею 3681,9 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Тернопіль по вул. Поліська,6.

21 лютого 2007 року за №27 та 01 березня 2007 року за №39 приватним підприємством фірма «Ніко»на адресу Тернопільської міської ради були направлені листи, в яких орендодавця до договору оренди земельної ділянки було повідомлено про відчуження об’єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці по вул. Поліській,6, в м. Тернополі і відмову від оренди земельної ділянки.

На звернення ППФ «Ніко»відділом використання земельних ресурсів Тернопільської міської ради були наданні відповіді від 26.03.2007р. №814/14 та від 06.09.2007р. №2816/14, згідно яких підприємство повідомлялося, що питання розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р. площею 0,6581 га. за адресою вул. Поліська,6, буде вирішуватися одночасно з наданням даної ділянки для обслуговування викупленої будівлі арматурного цеху новому землекористувачу при представленні ним технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Як підтверджується матеріалами справи, 03.12.2007р. Тернопільською міською радою прийнято рішення №5/14/74 «Про вилучення та надання земельної ділянки площею 0,6581 га. за адресою вул. Поліська,6, яким було затверджено ЗАТ «Юнікон» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,6581 га., наданої для обслуговування викупленої будівлі арматурного цеху за адресою вул. Поліська,6, вилучено з користування ППФ «Ніко»земельну ділянку площею 0,6581 га. за адресою вул. Поліська,6, а договір оренди земельної ділянки, який був укладений між Тернопільською міською радою та ППФ «Ніко»розірвано.

За таких обставин, позивач вважає, що в зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості від 21.02.2007р., які розташовані на орендованій земельній ділянці та належали ППФ «Ніко»на праві власності, повідомлення орендодавця про відмову від об’єкта оренди та розірвання договору –підприємство втратило право користування земельною ділянкою, а Тернопільська міська рада втратила право на приймання від позивача щомісячної орендної плати за договором оренди земельної ділянки як від неналежного користувача. В зв’язку з чим стверджує, що орендна плата за період з 01.03.2007р. по 03.12.2007р. в сумі 12673,87 грн. набута без законних підстав і підлягає поверненню.

Також зазначає, що окремі частини договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р., а саме друге речення п. 9.4 «є»суперечить нормам чинного законодавства, а саме ст.ст. 203, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про плату за землю»та ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Однак, дані твердження позивача не ґрунтуються на нормах законодавства, не підтвердженні матеріалами справи та спростовуються наступним.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок укладення договору оренди земельної ділянки та умови, яким повинен відповідати договір визначено в статті 15 Закону України «Про оренду землі». Відсутність у договору оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також статей 4-6. 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Також, законодавцем в статті 15 Закону передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

За положеннями законодавства про оренду –оренда землі це виключно договірна форма використання земель, яка носить договірний характер відносин, передбачає добровільність укладення договору.

Таким чином, при укладанні договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р. сторонами були погодженні умови договору оренди при вільному волевиявленні, ознайомленні з його умовами та погодилися на його виконання. Умови спірного договору, зокрема п. «є»п.п. 9.4 п. 9 Договору не суперечить нормам Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання окремих частин договору недійсними.

Також позивач вважає, що сума орендної плати в розмірі 12673,87 грн. за період з 01.03.2007р. по 03.12.2007р. отримана Тернопільською міською радою без достатніх на те підстав, оскільки об’єкт нерухомості згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2007р. був проданий ЗАТ «Юнікон», приватним підприємством фірмою «Ніко»листами від 21.02.2007р. №27 та від 01.03.2007р. №39 міську раду повідомлялося про продаж об’єкту нерухомості, також про відмову підприємства від об’єкту оренди по договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р., від так констатує, що договір був розірваним.  

Вказана підстава за твердженням позивача згідно п.п. 10.3 п. 10 Договору оренди є підставою для його розірвання і повернення безпідставно отриманих міською радою коштів за оренду земельної ділянки.

Однак, позивачем не враховані наступні обставини.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р., а саме п. «є»п.п. 9.4 п. 9 сторони визначили, що у разі відчуження будівель або їх частин, розташованих на орендованій земельній ділянці, орендар зобов’язаний повідомити про це орендодавця у 10-ти денний термін з дня відчуження і повідомити нового власника про обов’язковість оформлення права користування на землю. До посвідчення орендодавцем прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата здійснюється орендарем у повному обсязі.

Враховуючи те, що умови договору оренди земельної ділянки, а саме п. «є»п.п. 9.4 Договору був предметом дослідження у даній справі щодо відповідності його Закону, покладення нормами чинного законодавства обов’язку на орендаря щодо належного виконання умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати, а також розірвання договору оренди земельної ділянки згідно рішення Тернопільської міської ради тільки 03.12.2007р., суд прийшов до висновку про безпідставність посилання позивача на отримання орендодавцем орендної плати за період з 01.03.2007р. по 03.12.2007р. в сумі 12673,87 грн. без наявності на те законних підстав.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.   

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ППФ «Ніко»про визнання недійсної окремої частини договору оренди земельної ділянки від 12.01.2004р. та стягнення з Тернопільської міської ради безпідставно отриманих коштів в розмірі 12673,87 грн. до задоволення не підлягають, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не підтвердження матеріалами справи та спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу не відшкодовуються.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

 

Суддя