КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2011 № 18/5026/1673/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011 р.
у справі №18/5026/1673/2011 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілаенергопромтранс”
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
про стягнення 10592,89 грн.,
В С Т А Н О В И В :
В серпня 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7475,27 грн. - основного боргу, 1637,08 грн. – інфляційних втрат, 652,20 грн. – 3% річних, 828,34 грн. – пені, 105,93 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані свої зобов’язання за укладеним Договором №30 від 11.08.200р.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011р. у справі №18/5026/1673/2011 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілаенергопромтранс” 7475,27 грн. – основної заборгованості, 531,46 грн. - 3% річних, 795,39 грн. – пені, 1637,08 грн. – інфляційних втрат, 104,39 грн. витрат по сплаті державного мита та 232,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
Облік теплової енергії в магазині „Дім-Сад” по вул..Жовтневій, 11а в м.Сміла, Черкаської області здійснювався по показникам тепло лічильника „Суперком-1”, який на підставі свідоцтва про повірку робочого засобу про вимірювальної техніки, виданого Державним підприємством "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" за №05/08-1497 визнано придатним для застосування з 30 серпня 2008 року по 30 червня 2010 року. Проте, представник позивача в акті показання теплового лічильника від 30 січня 2009 року зафіксував від'ємний показник відносно попереднього показника станом на 26 грудня 2008 року і зазначив, що необхідно замінити лічильник.
Посилаючись на вихід з ладу лічильника позивачем було здійснено нарахування за попередній і наступні періоди розрахунковим способом, що, як стверджував відповідач, в кілька разів перевищує оплату за теплопостачання за попередні опалювальні сезони.
В зв'язку з чим, відповідач звернувся до позивача з вимогою про надання належним чином складеного акту огляду теплового лічильника та розрахунку для сплати за січень 2009 року по фактичним показникам теплолічильника. Проте, позивач відмовився надати вказаний акт, що є порушенням п. 4.2.3. договору від 11 серпня 2008 року №30, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язувалась здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу в шість місяців.
Згідно п. 21 "Правил користування тепловою енергією" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 непланова повірка приладів комерційного обліку виконується за рахунок ініціатора такої повірки. В зв'язку з чим, відповідач вважав, що доказів про вихід з ладу теплолічильника "Суперком -1" позивачем не надано.
Крім цього, як стверджує відповідач, п.п 5.5, 6.6 договору на постачання теплової енергії суперечать п.п. 20, 23 вищенаведених Правил чинних як на даний час, так і на час укладення договору, відповідно до яких у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Однак, всупереч Правилам користування тепловою енергією позивач визначив кількість спожитої теплової енергії розрахунковим способом.
Також відповідач стверджує, що позивач зробив розрахунок виходячи з площі 411,09 м2, хоча фактична площа магазину згідно технічної документації становить 236,47 м2.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
07.12.2011р. від відповідача надійшла до суду телеграма, в якій останній просив скасувати оскаржуване рішення та дану справу розглянути у його відсутності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2008р. між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як замовником, був укладений договір №30 (далі-Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач, в свою чергу, зобов’язався своєчасно здійснювати оплату за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Договір набуває чинності з 15 жовтня 2008 року та діє до 15 квітня 2009 року (п.11.1 Договору).
Згідно із п.11.4 Договору, останній вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення за місяць до закінчення строку його дії.
З урахуванням вищезазначених умов Договору, строк дії останнього було пролонговано на наступні роки.
Дана обставина сторонами не оспорюється.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку та розрахунковим способом.
Відповідно до п.6.7 Договору вартість 1 Гкал теплової енергії, що постачається споживачу, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення Договору, становить 341,70 грн. з урахуванням ПДВ.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 25 грудня 2008 року за №1210 "Про внесення змін до рішень виконкому від 20 листопада 2008 року №1077 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення для ТОВ "Смілаенергопромтранс", від 11 грудня 2008 року №1157 "Про внесення змін до рішення виконкому від 20 листопада 2008 року №1077 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення для ТОВ "Смілаенергопромтранс" встановлено тарифи на послуги з центрального опалення без внутрішньобудинкових витрат для III групи споживачів (госпрозрахункові та інші підприємства) в розмірі 469,56 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ ( без ПДВ 391,30 грн.).
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 25 лютого 2009 року за №135 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 20 листопада 2008 року №1077 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення для ТОВ "Смілаенергопромтранс" встановлено тарифи на послуги з центрального опалення без внутрішньобудинкових витрат для III групи споживачів (госпрозрахункові та інші підприємства) в розмірі 565,02 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ (468,35 грн. без ПДВ). Тариф вводиться в дію з 01 січня 2009 року.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 19 березня 2009 року за №209 внесено зміни в додаток 2 рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 20 листопада 2008 року за №1077 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення для ТОВ "Смілаенергопромтранс" зі змінами, змінено цифри 468, 35 грн. на 470, 85 грн.
Згідно із п. 6.2 Договору у разі змін тарифів оплата послуг споживачем здійснюється за новим тарифом з часу введення їх у дію без внесення змін до цього Договору та додаткового погодження зі споживачем розмірів цих тарифів та строків їх введення.
Позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав та на протязі опалювального сезону 2008 - 2009 років поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується копіями актів показання теплового лічильника від 29 листопада 2008 року, відповідно до якого відповідачем спожито 0, 0756 Гкал; від 26 грудня 2008 року - 1, 23 Гкал; від 30 січня 2009 року - 1,55 Гдж (лічильник показав від'ємну кількість отриманої теплової енергії).
19.02.2009 року відповідача було відключено від теплопостачання, що підтверджується копією акта (а.с. 28).
Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що при відсутності приладів обліку або виході їх із ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом.
У зв'язку з тим, що у січні 2009 року лічильник обліку теплової енергії показав від'ємне значення кількості отриманої теплової енергії, а також від'ємний показник часу коректної роботи лічильника (47707 - 48545 = - 838), нарахування плати за опалення позивачем було проведено розрахунковим методом за формулою:
gсп = (Gреал – Gліч)/Sбез ліч * sсп, де:
gсп - теплова енергія, спожита окремим споживачем в розрахунковий період;
Gреал - реалізована підприємством теплова енергія в розрахунковий період;
Gліч - сума теплової енергії усіх споживачів з лічильниками;
Sбез ліч - загальна площа усіх споживачів без лічильників;
sсп - площа окремого споживача.
Отже, кількість теплової енергії спожитої відповідачем в січні 2009 року здійснена розрахунковим методом складає:
(Gреал – Gліч)/Sбез ліч = 0,0179042 Гкал/м2;
sсп - 411,09 м2;
gсп - 0,0179042 * 411, 09 = 7, 360237578= 7, 36 Гкал,
Кількість теплової енергії спожитої відповідачем в лютому 2009 року здійснена розрахунковим методом складає:
(Gреал – Gліч)/Sбез ліч = 0,02463731 Гкал/м2;
sсп - 41 1,09 м2;
gсп - 0,02463731 * 411, 09 = 10, 12815177 Гкал - за весь місяць;
за 18 днів gсп = 10, 12815177/28* 18 = 6, 510954708 Гкал = 6,51 Гкал.
Відповідно до додатку №1 до договору №30 приведена площа приміщення складає 411,09 м2.
Згідно розрахункової відомості розподілення відпущеної споживачам теплової енергії за січень 2009 року вартість теплової енергії спожитої відповідачем складає 3 455,96 грн. та вартість відпущеної відповідачу теплової енергії за 18 днів лютого 2009 року складає 3 678,28 грн., що підтверджується копією розрахункової відомості розподілення відпущеної споживачам теплової енергії за лютий 2009 року, всього 7 134,24 грн.
В зв'язку зі зміною тарифів на теплову енергію з січня 2009 року в розмірі 470, 85 грн. (без ПДВ) позивачем здійснено перерахунок вартості теплової енергії спожитої відповідачем в січні 2009 року. Так, загальна вартість теплової енергії в січні 2009 року складала 4 158,55 грн. з урахування ПДВ (565,02 грн. (тариф з урахуванням ПДВ) * 7, 36 Гкал) та в лютому 2009 року - 3 678,28 грн., всього 7 836,83 грн.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ -0730109 від 30 січня 2009 року на суму 3 455,96 грн. та №СФ -0740209 від 27 лютого 2009 року на суму 4 380,87 грн. 87 коп.
Відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати поставленої теплової енергії не виконав.
Отже, загальна сума боргу за спожиту відповідачем теплову енергію в січні-лютому 2009 року складає 7 836,83 грн.
Проте, позивач просив суд стягнути з відповідача лише 7 475 грн. 27 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію згідно Договору.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.4 Договору з метою забезпечення технологічного процесу виробництва теплової енергії сировиною і матеріалами, в тому числі придбання природного газу та електроенергії, споживач здійснює передоплату в розмірі 80% від запланованих об'ємів теплової енергії на місяць згідно наступного графіку:
- до 15 числа поточного місяця 80% передоплати планових навантажень майбутнього місяця та повна оплата за фактичний об'єм спожитої теплової енергії в попередньому місяці;
- до 01 жовтня передоплата планових навантажень за жовтень 2008 року.
Таким чином, з урахуванням п. 6.4 Договору відповідач повинен був оплатити вартість спожитої теплової енергії до 15 лютого 2009 року за спожиту теплову енергію в січні 2009 року та до 15 березня 2009 року за спожиту теплову енергію в лютому 2009 року.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов Договору, розрахунку з позивачем за спожиту теплову енергію, а також не спростовано доводи та обґрунтування позивача.
Також, відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи позивача стосовно того, що лічильник вийшов з ладу (в січні 2009 року показав від'ємне значення по відношенню до попередніх показників за грудень 2008 року), відповідач не ініціював повірку даного приладу обліку, його своєчасний ремонт та при необхідності проведення відповідної експертизи.
Крім того, в порушення п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року, № 1198 відповідач своєчасно не повідомляв теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку.
У відповідності до п. 41 Правил користування тепловою енергією споживач несе відповідальність за вихід з ладу обладнання та приладів комерційного обліку теплової енергії, що входить до складу вузлів обліку, які перебувають на його балансі. За прилади комерційного обліку інших власників несе відповідальність згідно з умовами договору.
Акт показання теплового лічильника станом на 30 січня 2009 року підписано представником споживача теплової енергії без зауважень.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На момент розгляду справи в суді всі умови Договору про постачання теплової енергії чинні і в установленому законом порядку не були визнані недійсними. Доказів протилежного сторонами не надано.
Враховуючи встановлене вище та те, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, з відповідача судом першої інстанції правомірно стягнуто заборгованість за Договором в розмірі 7 475,27 грн.
Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Так, з урахуванням умов п. 7.2.3 Договору, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 828,24 грн. пені нарахованої за період з 15 березня 2009 року по 15 вересня 2009 року на суму боргу 7 475,27 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок пені здійснено позивачем невірно, оскільки з 15 серпня 2009 року припиняється нарахування пені на суму боргу в розмірі 3 455,96 грн. (часткове нарахування за спожиту теплову енергію в січні 2009 року), оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості нарахувати пеню на суму боргу в розмірі 3 455 грн. 96 коп. з 16 лютого 2009 року, та з 16 березня 2009 року на всю суму боргу. Проте, позивач самостійно визначив розмір боргу на який нараховується пеня та період прострочення заборгованості.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, розмір пені нарахований за період з 16 березня 2009 року (15 березня 2009 року дата сплати поставленої теплової енергії в лютому 2009 року) по 15 серпня 2009 року (дата визначена з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму боргу 7 475,27 грн. (розмір боргу визначений позивачем самостійно) складає 725,41 грн.
Розмір пені нарахований за період з 16 серпня 2009 року по 15 вересня 2009 року (дата закінчення 6 - ти місячного строку нарахування пені за спожиту теплову енергію в лютому 2009 року) на суму боргу 4 019,31 грон. (7 475,27 грн. - 3 455,96 грн.) складає 69, 98 грн.
Таким чином, сума пені яка підлягає стягненню з відповідача складає 795,39 грн., в решті позовних вимог в частинні стягнення пені в розмірі 32 грн. 95 коп. слід відмовити, в зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було заявлено до стягнення 1 637,08 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з березня 2009 року по липень 2011 року, а також 652,20 грн. 3% річних - за період з 15 березня 2009 року по 28 липня 2011 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інфляційні втрати нараховані позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, проте позивач самостійно визначив період та суму донарахування в зв'язку з інфляцією, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно нарахування позивачем 3% річних, то останнім невірно визначено початок нарахування річних, оскільки відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. В зв'язку з чим розмір 3% річних (який підлягає стягненню з відповідача) нарахований на суму боргу 7 475,27 грн. за період з 16 березня 2009 року по 28 липня 201 1 року складає 531,46 грн.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 531,46 грн. та 1 637,08 грн. інфляційних втрат є обґрунтованим.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011 року у справі №18/5026/1673/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи №18/5026/1673/2011 направити до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
13.12.11 (відправлено)