КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2011 № 1/008-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Безкоровайний Б.О. – прокурор відділу прокуратури Київської області,
Від позивача: представник – ОСОБА_2 - за довіреністю.
Від відповідача: представник – ОСОБА_3 - за довіреністю, ФОП ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2011 року
у справі № 1/008-11 (суддя: Грєхов А.С. )
за позовом Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Борівської селищної ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В :
У липні 2011 року Фастівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Борівської селищної ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору ділянок.
В обґрунтування позовних вимог Фастівський міжрайонний прокурор посилається на те, що головою Борівської селищної ради ОСОБА_5 порушено вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перевищено повноваження при укладанні правочину.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2011 р. позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 10.09.2008 року ним було закінчено роботи згідно договору підряду №3 та здано замовнику, про що є відповідний акт прийому-передачі виконаної роботи.
Крім того, апелянт стверджує, що його лист-претензію про виконання умов договору № 3 від 14.05.2008 року розглянуто на сесії Борівської селищної ради п'ятого скликання і фактично визнано депутатами борг за виконану ним роботу, а також те, що виконавчий комітет Борівської селищної ради Фастівського району Київської області в своєму рішенні від 28.04.2011 року визнав наявність боргу за виконані ремонтні роботи по ямковому ремонту доріг смт. Борова проведені 2008 році на суму 280 080,00 грн. відповідно до Договору №3 між: ФОП ОСОБА_6 та Борівською селищною Радою.
Фастівська міжрайонна прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги повністю, враховуючи насупне.
З матеріалів справи вбачається, що Фастівською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання бюджетного законодавства розпорядниками бюджетних коштів на території Фастівського району та міста Фастова. За результатами якої складено акт контрольно-ревізійного відділу в місті Фастові та Фастівському районі від 30.07.2009р. №30-31/62, в якому встановлено, що 14.05.2008р. між Борівською селищною радою в особі голови ОСОБА_5 (далі - Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ( далі - Генпідрядник) укладений договір підряду №3, згідно умов якого генпідрядник зобов'язується виконати роботи з ямкового ремонту вулиць в смт. Борова Фастівського району.
Як передбачено п.п. 2.2., 2.3 Договору, вартість робіт становить 280 080,00 грн. та розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі акту фактично виконаних робіт форми №КБ-32в і довідки про вартість виконаних форми КБ-3, підписаних Замовником та Генпідрядником не пізніше 10-ти днів з моменту їх підписання.
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань за цим Договором.
За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п.п 23, 43 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.
Пунктами 13, 16 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою, укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
В силу ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.
Проте, як встановлено в ході ревізії виконання бюджету Борівської селищної ради за 2006-2008 роки та завершений звітний період 2009 року, в 2008 році видатки на поточний ремонт доріг по вулицях смт. Борова на суму 280 080,00 грн. не планувались та бюджетні кошти кошторисом на 2008 рік не передбачені.
Приписами п. 13 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що селищний голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що при проведенні Фастівською міжрайонною прокуратурою перевірки встановлено, що головою Борівської селищної ради ОСОБА_5 в порушення п.п. 1, 4 ст. 23 та п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, який діяв на момент укладення договору та п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 взято до сплати зобов'язання без відповідних бюджетних призначень на суму 280 080, 00 грн.
Крім того, факт не затвердження депутатами селищної ради спірного договору підряду підтверджується поясненнями голови ОСОБА_5, про що свідчить акт контрольно-ревізійного відділу від 30.07.2009р. №30-30/62.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що голова Борівської селищної ради ОСОБА_5 за відсутності бюджетних коштів на оплату вартості робіт з ямкового ремонту вулиць смт. Борова, без необхідного затвердження селищною радою 14.05.2008 року уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір підряду № 3 на виконання ремонтних робіт селищних вулиць перевищуючи свої повноваження.
Як передбачено ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 2 ст. 202 ЦК України закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
При вчиненні правочину волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Однак, перевіркою встановлено, що волю від імені селищної ради висловлював голова ОСОБА_5, який не мав належних повноважень відповідно до вимог закону, а саме без попередньої згоди селищної ради укладати договір підряду на ремонт вулиць. Тобто волевиявлення голови під час вчинення правочину не відповідало волі юридичної особи (селищній раді), яку він представляв.
Укладення договору підряду селищним головою, без наявності відповідних бюджетних асигнувань та погодження змісту договору на сесії селищної ради, перешкоджає органу місцевого самоврядування в особі Борівської селищної ради реалізувати свої повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, не дає змоги у повній мірі виконувати функції, що покладені державою, здійснити заходи, направлені на реалізацію постановлених завдань.
В силу ч. 2 п. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтями 4, 10 та 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що договір підряду № 3 від 14.05.2008 року укладений між Борівською селищною радою в особі селищного голови ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, суперечить положенням Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні ", в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, а тому вимоги Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Борівської селищної ради про визнання недійсним договору підряду № 3 від 14.05.2008 року, укладеного між Борівською селищною радою в особі селищного голови ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що 10.09.2008 року ним було закінчено роботи згідно договору підряду №3 та здано замовнику, про що є відповідний акт прийому-передачі виконаної роботи, оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 від 10.09.2008року був підписаний селищним головою, тоді як, у своєму рішенні № 3-ХХУШ-У від 13.10.2009 року Борівська селищна рада зазначає, що договір знаходився у Борівського селищного голови ОСОБА_5 і був представлений ним лише при плановій перевірці контрольно-ревізійному відділу 1 червні 2009 року.
Судова колегія,критично ставиться до посилань апелянта на те, що його лист-претензію про виконання умов договору № 3 від 14.05.2008 року розглянуто на сесії Борівської селищної ради п'ятого скликання і фактично визнано депутатами борг за виконану ним роботу, а також те, що виконавчий комітет Борівської селищної ради Фастівського району Київської області в своєму рішенні від 28.04.2011 року визнав наявність боргу за виконані ремонтні роботи по ямковому ремонту доріг смт. Борова проведені у 2008 році на суму 280 080,00 грн. відповідно до Договору №3 між: ФОП ОСОБА_6 та Борівською селищною Радою, з огяду на наступне.
В рішенні Борівської селищної ради № 3-ХХУШ-У від 13.10.2009 року не зазначено, що договір підряду № 3 від 14.05.2008 року визнаний або визнаний борг за цим договором, а, навпаки, рішенням Борівської селищної ради № 2-ХХІХ-У від 19.10.2009 року претензію ФОП ОСОБА_4 відхилено.
Крім того, як зазначалось вище, відповідно до пунктів 23, 43 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету, а також затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції. Тому, визнання виконавчим комітетом Борівської селищної ради боргу за виконані ремонтні роботи по ямковому ремонту доріг смт. Борова, проведені 2008 році на суму 280 080,00 грн., відповідно до Договору №3 укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Борівською селищною Радою, не тягне за собою визнання дійсності зазначеного договору.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані положення ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2011 р. у справі № 1/008-11 – залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського Київської області від 29.07.2011 р. у справі № 1/008-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 1/008-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
07.12.11 (відправлено)