КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011                                                                                           № 4/529

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:             

За участю представників сторін:

Від  позивача:  представник – ОСОБА_1 - за довіреністю,

Від відповідача -1: представник – не з’явився,

Від відповідача -2: представник – не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АвТех”

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011 року

по справі № 4/529 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Форум”

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістей Компані”

    2. Товариства з обмеженою відповідальністю „АвТех”

про стягнення 21 848 545, 13 грн.  

                                                  В С Т А Н О В И В :

       У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство „Банк Форум” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістей Компані”, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „АвТех” про стягнення солідарно 15 000 000 грн. кредиту, 5 662 877,94 грн. нарахованих процентів, 1 185 667,19 грн. пені за нарахований кредит та проценти, а всього 21 848 545,13 грн. заборгованості за кредитним договором № 113/08/00-KL від 15.07.2008р.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Арістей Компані” не виконано зобов’язань за кредитним договором № 113/08/00-KL від 15.07.2008р. , у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість.

      Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2011р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” задоволено повністю.

     Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „АвТех” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

     В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що у позивача відсутні правові підстави вимагати солідарного виконання обов’язку відповідачами, оскільки строк для пред’явлення вимоги на виконання зобов’язань за кредитним договором закінчився.

     Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011р. -без змін.

      Відповідачами не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про місце та час розгляду справи.

       Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

       Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердження належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

       Поштові відправлення з ухвалами Київського апеляційного господарського суду  в справі № 4/529 були направлені відповідачам за адресами, вказаними у апеляційній скарзі. Підтвердженням надсилання відповідачам вказаних ухвал суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цих ухвал.

        Разом з тим, судова колегія зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про вказане,  Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

         За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.

         Розглянувши апеляційну скаргу та відзив, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

        Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008р. між Акціонерним комерційний банком “Форум”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “БАНК ФОРУМ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арістей Компані” було укладено кредитний договір № 113/08/00-KL.

       Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів та для придбання майна з максимальним лімітом заборгованості в сумі 15 000 000 грн.

       Матеріали справи свідчать про те, що перший транш в розмірі 250 000 грн. надавався після підписання цього кредитного договору та договору поруки з Петькуном О.Д., інші транші надавалися після оформлення в заставу/іпотеку заставленого майна.

       Пунктом 2 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надавалися строком по 12.07.2010р.

       Як передбачено п. 1.3. кредитного договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20% річних.

        Згідно п. 2.3 кредитного договору, Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у національній валюті на відкритий йому позичковий рахунок.

        У п. 2.6. кредитного договору сторони узгодили, що проценти за перший місяць користування кредитними коштами сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

       Відповідно до п.4.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

       Згідно п.2.4. кредитного договору несплата Позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п.2.6. цього договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки.

       Як встановлено п. 5.3 кредитного договору, невиконання або неналежне виконання Відповідачем зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов’язань, передбачених п.3.3. договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, в позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами.

       З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов’язання за Кредитним договором, 08.08.2008р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “АвТех” було укладено договір поруки.

       Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що відповідач-2 зобов’язується в разі невиконання та/або порушення відповідачем-1 своїх зобов’язань перед позивачем погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредитну, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню), та інші передбачені кредитним договором.

       Згідно п 2.2. договору поруки відповідач-2 відповідає перед позивачем своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

        Встановлено, що позивачем належним чином виконанні зобов'язання за кредитним договором.

       Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач-1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість.

       26.01.2010р. позивач направив Відповідачу-1 вимогу щодо погашення заборгованості про сплату кредитних коштів, процентів, штрафних санкцій, а також попередив про стягнення вищезазначеної заборгованості в судовому порядку та звернення стягнення на заставлене майно.

       Однак, на зазначені вимоги відповідач-1 не відреагував заборгованість не погасив.

       За приписами ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

       В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

    Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

      Як передбачено ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

      Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

      Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

      За приписами ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

      Враховуючи встановлене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно15 000 000 грн. кредиту, 5 662 877,94 грн. нарахованих процентів підлягають задоволенню.

       Судова колегія відхиляє, як не обґрунтовані посилання апелянта на те, що у позивача відсутні правові підстави вимагати солідарного виконання обов’язку відповідачами, оскільки строк для пред’явлення вимоги на виконання зобов’язань за кредитним договором закінчився, оскільки п. 2 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надавалися строком по 12.07.2010р.

        В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

        Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

        Пунктом 4.1. кредитного договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2%, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення.

       Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідачів підлягає стягненню солідарно пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 819 863,01грн. та проценти в сумі 365 804,18 грн.

       Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

       Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

       Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

       Місцевим господарським судом вірно застосовані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідачів солідарно.

        Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

                                              П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АвТех” на рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011р. у справі № 4/529  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011р. у справі № 4/529  – залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 4/529 повернути до Господарського суду м. Києва.

  Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

13.12.11 (відправлено)