Справа №22-а-23260/11Головуючий у І інстанціїМостовий Р. П.

Категорія99Доповідач у 2 інстанції Савченко

28.11.2011

УХВАЛА

Іменем України

3 жовтня 2011 року                                                                                м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

          головуючого          судді          Мережко М.В.,

          суддів                              Іванової І.В., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області  від 8 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 р. позивач звернувся до суду з цивільним позовом, який мотивував тим, що він є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі    30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування». Вказував, що відповідач виплачує йому підвищення до пенсії у меншому розмірі ніж встановлено законом, у зв’язку  з чим просив визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення згідно вимог закону за 2006-березень 2010 р.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2010 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку підвищення і зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 30 липня 2010 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». В решті позову відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно  до  вимог абз.5 ч.1 Закону України  «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення  Закону України  «Про судоустрій  і статус суддів»№ 2748-VІ від   2 грудня 2010 року  щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, апеляційні скарги щодо таких спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-VІ «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення  Закону України  «Про судоустрій  і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18 лютого 2010 року № 1691- VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до вимог п.1.ч.1 ст.197 КАС України, у зв’язку із відсутністю клопотань від учасників про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

            Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що позивач, який набув статусу дитини війни, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування».

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Обухівському районі, отримує пенсію за віком, має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте позивачу таке підвищення виплачувалось відповідачем у 2008 р. на підставі постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. в значно меншому розмірі в твердій грошовій сумі, що є порушенням права позивача на отримання встановленого законом підвищення до пенсії.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано задовольнив позов частково в межах строку  звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. необґрунтовані, оскільки зазначеною постановою встановлено розміри підвищень до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено розмір надбавки до пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком. В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі, що згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і не може бути застосований для розрахунку підвищення. За відсутності іншого законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії за віком, слід виходити саме із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2010 р. залишити без змін.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку визначеному ч.5 ст.254 КАС України.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

            Головуючий   

Судді :