КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2011 № 45/98
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача – Ситенко О.Д.,
від відповідача – Манжосов П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія ВС-ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 ( суддя Балац С.В.)
за позовом Підприємство «Переяслав-Хмельницький «Акрокоопвиробник» Київської регіональної спілки споживчої кооперації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія ВС-ГРУП»
про стягнення коштів 76432,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 позов Підприємства „Переяслав-Хмельницький „Акрокоопвиробник” Київської регіональної спілки споживчої кооперації задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламно виробнича компанія ВС-ГРУП” на користь Підприємства „Переяслав-Хмельницький „Акрокоопвиробник” Київської регіональної спілки споживчої кооперації 76432,00 грн. боргу, державне мито в сумі 764, 32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 08.06.2011 скасувати та прийняти нове.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.08.2011.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 за клопотанням відповідача зупинено провадження у справі № 45/98 до набрання законної сили рішення Господарського суду Київської області по справі № 6/096-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламно виробнича компанія ВС-ГРУП” до Підприємства „Переяслав-Хмельницький „Акрокоопвиробник” про визнання договору поставки від 14.02.2011 №14/02 недійсним.
Ухвалою від 18.11.2011 апеляційне провадження по справі № 45/98 було поновлено розгляд апеляційної скарги призначено на 06.12.2011.
В судове засідання 06.12.2011 з’явились представники сторін.
В судовому засіданні 06.11.2011 представник відповідача заявив клопотання про витребування у ДП „Київоблстандартметрологія” акту № 13 планової перевірки Підприємства „Переяслав-Хмельницький „Акрокоопвиробник” Київської регіональної спілки споживчої кооперації від 28.01.2011. Колегія суддів, вислухавши позицію представника позивача, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів, оскільки вказаний акт не стосується даної справи.
Також представником відповідача були заявлені клопотання про долучення до матеріалів справи акту відбору зразків для проведення сертифікаційних іспитів від 15.04.2011 та призначення судової експертизи. Розглянувши заявлені клопотання вислухавши думку позивача, колегія суддів дійшла висновку, що дані клопотання не можуть бути задоволені з наступних підстав. Вище зазначений акт не встановлює, не змінює та не припиняє господарські зобов’язання між сторонами спору, тому клопотання про долучення додаткових доказів є необґрунтованим і не може бути задоволене.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про призначення судової експертизи, заслухавши думку представника позивача, не знайшла підстав для його задоволення, у зв’язку з відсутністю підстав для призначення судової експертизи в розумінні статті 41 ГПК України.
Представник відповідача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти по справі нове рішення по справі.
Представник позивача в своїх пояснення заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити в силі.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
14.02.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 14/02 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1, 1.2. договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки передбачаються в специфікаціях або рахунках-фактурах (а.с. 11-14).
Пунктом 4.3. договору передбачені наступні умови розрахунку за поставлений товар: 50% - попередня оплата вартості кожної партії товару, 50% - кінцева оплата вартості партії товару здійснюється на дату поставки відповідної партії на складі постачальника.
Відповідач згідно платіжного доручення від 15.02.2011 № 27 сплатив позивачу 140000,00 грн. (а.с. 18).
Згідно накладної № 58 від 28.03.2011 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 216431,66 грн (а.с. 16).
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Підприємства «Переяслав-Хмельницький «Акрокоопвиробник»Київської регіональної спілки споживчої кооперації задоволенні правомірно з наступних підстав
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України, передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 216431,66 грн., а відповідач його оплатив в сумі 140000,00 грн.
Платіжне доручення від 24.03.2011 № 51 про сплату відповідачу позивачем 76432,00 грн. колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вказане платіжне доручення не містить відмітки банку про його виконання.
Зважаючи на вище викладене та на те що будь-яких доказів оплати товару у більшому розмірі, аніж зазначено позивачем у позовній заяві, відповідачем не надано до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення заборгованості у суммі –76432,00 грн - є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія ВС-ГРУП» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 року у справі №45/98 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія ВС-ГРУП» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі №45/98 - без змін.
2. Матеріали справи №45/98 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді