КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2011 № 12/149-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,
від позивача: ОСОБА_1, дов. №09/06-08/13 від 01.08.2011 року,
від відповідача: не з’явились,
розглядаючи апеляційну скаргу приватного підприємства «Макді»
на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року
у справі №12/149-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)
за позовом приватного підприємства «Макді», м. Бориспіль Київської області,
до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
про визнання права власності на земельну ділянку
та зобов’язання сплатити грошові кошти, -
встановив:
У серпні 2011 року ПП «Макді» (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку та зобов’язання сплатити грошові кошти.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.12.2004 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 18,108 га, розташованої в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту (далі – земельна ділянка), згідно умов якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку. Після чого, позивачем було придбано об’єкти нерухомості на вказаній земельній ділянці.
Позивач стверджував, що маючи право власності на нерухоме майно на земельній ділянці, має право на придбання земельної ділянки у власність.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі №12/149-11 у позові відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт належності права власності на спірну земельну ділянку (її частини) іншим особам, керуючись ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, відмовив в задоволенні позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПП «Макді» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі №12/149-11, позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та стверджує про невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а саме, як вважає скаржник, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, вирішив питання про право власності інших осіб без залучення до справи останніх.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року у справі №12/149-11 апеляційну скаргу ПП «Макді» на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі №12/149-11 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.11.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року розгляд справи №12/149-11 відкладався на 29.11.2011 року.
В судовому засіданні 06.12.2011 року представник позивача підтримала вимоги апе6ляційної скарги та просила їх задовольнити. Представники відповідача в судове засідання 06.12.2011 року не з’явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що приватне підприємство «Макді» (позивач у справі) є правонаступником малого приватного підприємства «Макді».
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.12.2004 року між малим приватним підприємством «Макді» та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 19-25), згідно з умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 18,108 га, розташовану в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту.
Договір оренди земельної ділянки від 22.12.2004 року укладено на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області №922 від 02.11.2004 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) з правом викупу МПП «Макді» для ведення підсобного сільського господарства в адміністративних межах Іванківської сільської ради».
Також, матеріали справи містять договори про придбання позивачем об’єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці, а саме:
- 27.12.2001 року між позивачем та АТВТ «Укрфінком» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останнє продало, а позивач купив №33 – зерносклад, площею 534,8 кв.м., №40 – арочну споруду для зерна, площею 532,2 кв.м., №43 – зерносклад, площею 289,4 кв.м., №52 – комору дерев’яну, площею 142,8 кв.м., №53 – контору-холодильник, площею 42,0 кв.м., що знаходяться в м. Борисполі, Київської обл., по вул. Дзержинського, 166-а.
- 06.09.2001 року між позивачем та ліквідаційною комісією КСП «Бориспільське» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останній продав, а позивач купив свинарник відгодівельний площею 673,3 кв.м. №24, свинарник маточник площею 125,9 кв.м. №25, бойню для ВРХ площею 29,9 кв.м. №30, майстерню тракторної бригади площею 328,3 кв.м. №40, кормоцех свинарника площею 53,6 кв.м. №152, що знаходяться в м. Борисполі, Київської обл., по вул. Дзержинського, 166.
- 05.03.2002 року між позивачем АТВТ «Укрфінком» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останнє продало, а позивач купив №13 – телятник на 228 голів 2 від., площею 1097,3 кв.м., №17 – пункт штучного осеменіння, площею 65,8 кв.м., №50 – прохідну ферми 2 від., площею 59,2 кв.м., №64 – силосну траншею 2 від., №65 – силосну траншею 2 від., автоваги, що знаходяться в м. Борисполі, Київської обл., по вул. Дзержинського.
Також, факт набуття позивачем права власності на вказані об’єкти нерухомості підтверджується витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 36-41).
На переконання позивача, володіючи нерухомим майном на праві власності на підставі договорів купівлі продажу від 27.12.2001 року, 06.09.2001 року та 05.03.2002 року, він має право придбати у власність земельну ділянку, на якій вони розташовані та якою він користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.12.2004 року.
08.06.2011 року звернувся до відповідача із заявою (клопотанням) №09/11 про надання згоди позивачу на викуп земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 14-15).
Листом №7-46-2432 від 07.07.2011 року (а.с. 16) відповідач направив позивачу копію відповіді управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області №2624 від 06.07.2011 року (а.с. 17), в якій зазначалося, що відповідно до даних «Геодезичної інформаційної системи» управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, земельна ділянка позивача не обліковується.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Частина 1 ст. 2 Земельного кодексу України визначає, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд ухвалою суду від 23.08.2011 року у справі №12/149-11 витребував від управління Державного комітету земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області проект землеустрою щодо земельної ділянки загальною площею 18,108 га, розташованої в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту, а також відомості щодо усіх власників земельних ділянок, що входять до складу вказаної земельної ділянки.
Згідно відповіді управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області власниками земельних ділянок, що входять до складу спірної земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту, є:
земельної ділянки, площею 1656,07 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0054) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5498;
земельної ділянки, площею 294,39 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0053) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5490;
земельної ділянки, площею 448,92 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0052) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5492;
земельної ділянки, площею 80,22 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0051) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5506;
земельної ділянки, площею 160,15 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0050) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5488;
земельної ділянки, площею 729,39 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0049) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5494;
земельної ділянки, площею 128,03 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0048) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5486;
земельної ділянки, площею 977,46 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0047) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5496;
земельної ділянки, площею 1963,72 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0046) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5500;
земельної ділянки, площею 11877,16 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0045) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5502;
земельної ділянки, площею 14088,68 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0044) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5504;
земельної ділянки, площею 63,03 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0043) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5480;
земельної ділянки, площею 84,34 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0042) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5482;
земельної ділянки, площею 83,48 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0041) – ТОВ «Нортеміта» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2007 року №5484;
земельної ділянки, площею 32127,74 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0040) – ТОВ «Обрій-Люкс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2008 року №1828;
земельної ділянки, площею 30530,83 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0039) – ТОВ «Обрій-Люкс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2008 року №1824;
земельної ділянки, площею 31317,84 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0038) – ТОВ «Обрій-Люкс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2008 року №1826;
земельної ділянки, площею 29959,36 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0037) – ТОВ «Обрій-Люкс», фірма «Вітал-Тер» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2008 року №1820;
земельної ділянки, площею 26689,52 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0036) – ТОВ «Обрій-Люкс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2008 року №1818;
земельної ділянки, площею 30012,45 кв.м. (кадастровий номер 3220884000:02:002:0035) – ТОВ «Обрій-Люкс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2008 року №1822.
Матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсними вказаних вище договорів купівлі-продажу.
Отже, власниками спірної земельної ділянки є інші юридичні особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.
Частина 1 ст. 321 Цивільного кодексу України приписує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи те, що власниками спірної земельної ділянки є інші юридичні особи, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на загальною площею 18,108 га, розташованої в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту.
При цьому, колегією суддів враховано те, що згідно п. п. 1, 2, 6ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Пункт 2.1. постанови від 17.05.2011 року №6 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» містить такі вказівки. Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Матеріали справи не містять відповідно рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання спірної земельної ділянки у власність позивачеві.
Посилання скаржника на те, що місцевому господарському суду було заздалегідь відомо, що спірна земельна ділянка належить іншим особам, і саме тому було витребувано від управління Державного комітету земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області проект землеустрою спірної земельної ділянки, а також відомості щодо усіх власників земельних ділянок, що входять до складу вказаної земельної ділянки, судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні. Навпаки, колегія суддів вважає такі дії господарського суду Київської області законними та спрямованими на всебічне та повне з’ясування всіх обставин справи у відповідності до вимог ст. ст. 43, 65 Господарського процесуального кодексу України.
Крім визнання права власності на спірну земельну ділянку, позивач просив суд зобов’язати його сплатити на користь відповідача грошові кошти за земельну ділянку відповідно до її експертної грошової оцінки.
На переконання колегії суддів, вказана вимога позивача правомірно залишена місцевим господарським судом без задоволення, оскільки така вимога не відповідає способам захисту прав, встановленим ст. 16 Цивільного кодексу України, та не спрямована на відновлення порушеного права.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що п. 2.4. Постанови від 17.05.2011 року №6 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі №12/149-11.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
постановив:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Макді» на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі №12/149-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі №12/149-11 залишити без змін.
3. Справу №12/149-11 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
12.12.11 (відправлено)