КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2011 № 11/081-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача: представник – ОСОБА_1 – за довіреністю,
від відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ
на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2011 р.
у справі № 11/081-11 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп», м. Вишгород Київської області
про стягнення 622 409 грн. 34 коп.,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» про стягнення 622 409 грн. 34 коп., з яких: 530 584 грн. 99 коп. основна заборгованість, 20 660 грн. 53 коп. неустойка, 54 223 грн. 96 коп. інфляційні втрати та 16 939 грн. 86 коп. 3% річних, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов’язаь за договором фінансового лізингу від 17.06.2008 р. № 634-LD, що призвело до виникнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2011 р. у справі № 11/081-11 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 518 788 грн. 76 коп. основного боргу, 14 594 грн. 76 коп. неустойки, 16 614 грн. 71 коп. 3 % річних, 53 200 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 6 031 грн. 99 коп. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю з посиланням на те, що рішення прийнято з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що при визначенні належного до сплати розміру лізингового платежу суд не врахував умови п.п. 7.1.2, 7.1.6, 7.1.7 Договору та приписи ст. 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість». В результаті неправильного визначення судом першої інстанції основного боргу відповідача по сплаті лізингових платежів було неправильно визначено і розмір неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат. Крім того зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ч.ч. 1, 3 ст. 549, ст. 256, ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та умови п. 8.2 Договору щодо позовної давності до вимог про стягнення пені.
Відповідач наданим правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача не надходило.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» (лізиногоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 634-LD, відповідно до умов якого лізингодавець приймає на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах, передбачених у Додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.
На виконання умов вищезазначеного договору позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі.
18.06.2008 р. згідно акту приймання-передачі відповідач отримав від позивача предмет лізингу – напівпричіп автовоз ROLFO BLIZZARD в кількості 1 одиниця на загальну суму 705 747 грн. 60 коп.
Відповідно до п. 7.1 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.
Відповідач в порушення умов договору належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно зі статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. п.5.1 Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
З наявного в матеріалах справи розрахунку суми основного боргу, поданого позивачем, вбачається, що розмір основної заборгованості складає 530 584 грн. 99 коп. Під час дослідження місцевим господарським судом, наданого позивачем розрахунку встановлено, що він є арифметично невірним.
Судом першої інстанції також досліджено поданий відповідачем розрахунок суми основного боргу, з якого вбачається, що сума основного боргу становить 518 788 грн. 76 коп.
Місцевий господарський суд здійснив розрахунок суми основного боргу наступним чином: згідно додатку 2 до договору відповідач повинен сплачувати лізингові платежі наступним чином: 17.06.2008 р. – 182788,62 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 37654,99 до курсу НБУ на момент платежу 4,8543 грн. за один долар США); 30.09.2008 р. – 37646,59 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 7744,62 до курсу на момент платежу 4,861); 31.12.2008 р. – 26703,06 грн. (лізинговий платіж у доларах США –3467,93 до курсу на момент платежу 7,7); 31.03.2009 р. – 26703,06 грн. (лізинговий платіж у доларах США –3467,93 до курсу на момент платежу 7,7); 30.06.2009 р. – 26461,35 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 3467,93 до курсу на момент платежу 7,6303); 30.09.2009 р. – 27778,12 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 3467,93 до курсу на момент платежу 8,01); 31.12.2009 р. – 27691,42 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 3467,93 до курсу на момент платежу 7,985); 31.03.2010 р. – 63788,56 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 8049,03 до курсу на момент платежу 7,925); 30.06.2010 р. – 63643,68 грн. (лізинговий платіж у доларах США –8049,03 до курсу на момент платежу 7,907); 30.09.2010 р. – 63696,00 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 8049,03 до курсу на момент платежу 7,9135); 31.12.2010 р. – 64083,96 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 8049,03 до курсу на момент платежу 7,9617); 31.06.2011 р. – 64070,28 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 8049,03 до курсу на момент платежу 7,96); 30.06.2011 р. – 64169,28 грн. (лізинговий платіж у доларах США – 8049,03 до курсу на момент платежу 7,9723). В результаті чого, згідно додатку 2 станом на 30.06.2011 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 518 788,76 грн.
Перевіривши даний розрахунок, колегія суддів вважає його вірним, обгрунтованим та погоджується з ним.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача 20 660 грн. 53 коп. неустойки, 16 939 грн. 86 коп. 3 % річних та 54 223 грн. 96 коп. інфляційних втрат.
Згідно п. 8.2 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізинговодержувачем в належний термін будь –якої суми, яка має бути сплачена ним за договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з просточеної суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день просточки.
Стаття 258 ЦК України передбачає, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за просточення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Позивач заявляє вимогу про стягнення сум неустойки, що нараховані за період 01.08.2010 р. по 01.08.2011 р.
Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо розміру неустойки за період з 30.09.2010 р. по 30.06.2011 р., який складає 14 594 грн. 76 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.
Крім того є вірним розрахунком розмір 3 % річних, який складає 16 614 грн. 71 коп.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Водночас відповідно до п. 7.1 договору та розділу «Визначення» договору курс платежу означає офіційний курс гривні до Долара США, встановлений Національним Банком України, який діє на дату платежу. Дата платежу означає дату, визначену в Додатку № 2 до цього Договору.
Таким чином, з настанням обумовленого договором терміну сплати кожного періодичного лізингового платежу згідно Графіку лізингових платежів (тобто починаючи з дати платежу, яка вказана в Графіку - Додатку № 2 до Договору) сума кожного лізингового платежу визначається в гривні по курсу, що встановлений на дату платежу, а не в іноземній валюті.
Тому позивачем пред'явлено позов саме в національній валюті - гривні, а сума боргу розрахована по офіційному курсу гривні до долара США, що був встановлений Національним Банком України на дату платежу (тобто на дату, яка вказана в Графіку лізингових платежів та на яку відповідач зобов'язаний був сплатити лізинговий платіж згідно умов Договору), а не по курсу, який був встановлений на дату звернення позивача до суду з позовом.
Відповідно за період від настання дати платежу, вказаної в Графіку лізингових платежів, грошова одиниця зобов'язання - гривня знецінюється, і позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, вимагав стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з дати платежу, вказаної в Графіку лізингових платежів до дати звернення до суду із позовом.
Таким чином судом першої інстанції здійснено правильний розрахунок інфляційних з урахуванням суми 518 778 грн. 76 коп., які складають 53 200 грн. 67 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2011 р. у справі № 11/081-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 11/081-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді