КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2011 № 16/130-10/12-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
за участю секретаря: Реуцької Т.О.,
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1, дов. від 06.06.11,
від відповідача ОСОБА_2, дов. від 29.06.11,
Ніколаєнко В.О. – директор,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад"
на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.11 (підписане 08.07.11)
у справі№16/130-10/12-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад"
про стягнення заборгованості в сумі 266056,73 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК"
про стягнення заборгованості в сумі 36814,66 грн.
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК" (далі – позивач, ТОВ "Компанія ММК") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад" (далі – відповідач, ТОВ "ТК Інтерсклад") про стягнення 266056,73 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.10 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 793,98 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.11 рішення Господарського суду Київської області від 30.11.10 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.11 рішення Господарського суду Київської області від 30.11.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.11 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
16.05.11 ТОВ "ТК Інтерсклад" звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до ТОВ "Компанія ММК" про стягнення заборгованості в сумі 36814,66 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.11 первісний та зустрічний позови задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ «ТК Інтерсклад» на користь ТОВ «Компанія ММК» 266056,73 грн. пені, 2660,57 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з ТОВ «Компанія ММК» на користь ТОВ «ТК Інтерсклад» 36814,66 грн. боргу, 1472,74 грн. 3% річних, 389,14 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.11, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати в частині стягнення 266056,73 грн. пені з ТОВ "ТК Інтерсклад", постановити нове, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.11 у складі колегії суддів: головуючий суддя Шипко В.В., судді: Борисенко І.В., Ільєнок Т.В., апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.09.11.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.10.11 №01-24/639 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №16/130-10/12-11 у зв’язку з перебуванням судді Шипко В.В. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.11 у складі колегії суддів: головуючий суддя Рябуха В.І., судді: Кондес Л.О., Ропій Л.М., апеляційну скаргу прийнято до розгляду, замінено ТОВ "Компанія ММК" його правонаступником - ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополіс", розгляд справи призначено на 09.11.11.
09.11.11 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.11.
05.12.11 у судовому засіданні представник відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 05.07.11 скасувати в частині стягнення 266056,73 грн. пені з ТОВ "ТК Інтерсклад".
Представник позивача підтримав відзив на апеляційну скаргу,заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.09 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №7 (далі - договір) з елементами договору підряду, оскільки відповідач зобов’язувався не тільки передати продукцію, але й встановити її, а позивач зобов’язувався оплатити вартість продукції вчасно та у повному обсязі.
Відповідно до п. 5.7 договору відповідач зобов’язувався завершити встановлення продукції на об’єкті позивача не пізніше 13 тижнів з моменту укладення договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору.
З банківських виписок від 28.08.09 та 18.11.09 вбачається, що відповідач отримав від позивача попередню оплату, передбачену п. 2.2.1 договору.
Таким чином, не пізніше 28.11.09 відповідач повинен був встановити продукцію на об’єкті позивача.
Постачальник здійснює встановлення продукції на об’єкті замовника за адресою: України, Київська обл.., м. Бровари, Об’їздна дорога, 68 (п.5.1 договору).
Відповідно до п.5.2 договору встановлення продукції виконуватиметься персоналом постачальника та/або компетентною уповноваженою постачальником монтажною організацією.
Згідно з п. 5.4 договору по факту встановлення продукції на об’єкті позивача, складається акт виконаних робіт, який після підписання сторонами стає невід’ємною частиною даного договору.
02.12.09 між відповідачем та СПД ОСОБА_3 (як виконавцем) складено та підписано акт №31 про те, що СПД ОСОБА_3 встановлено 2 підйомних столи SJG2-6.2 за адресою: АДРЕСА_1. Загальна вартість робіт – 8000,00 грн.
Тільки, 18.12.09 між позивачем та відповідачем підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000008, відповідно до якого виконано роботи по встановленню 2 підйомних платформ SJG2-6.2 та зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
У пункту 8.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт по встановленню продукції відносно кінцевого терміну виконання цих зобов’язань, вказаного в п. 5.7 даного договору (не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору), за кожен з перших п’яти днів прострочення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості продукції за кожен день прострочення.
За кожен наступний день прострочення, починаючи з шостого дня від кінцевого терміну виконання відповідачем зобов’язання, вказаного в п. 5.7 даного договору (не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі, що становить 5% від загальної вартості продукції.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи те, що договір між сторонами був укладений 28.08.09, позивачем вчасно була перерахована попередня оплата на рахунок відповідача в повному обсязі, то відповідач повинен був встановити продукцію не пізніше 28.11.09. При цьому акт здачі-прийняття робіт був підписаний тільки 18.12.09.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми пені, але в меншому розмірі ніж нараховано позивачем, з огляду на таке.
Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.3.9.2 рекомендацій Вищого господарського суду України від 29.12.08 №04-5/277 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України, президії Вищого господарського суду України і рекомендацій президії Вищого господарського суду України" (із змінами і доповненнями від 24.10.11).
Пункт 3 ст. 83 ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, колегія суддів враховує, що акт здачі-прийняття робіт між позивачем та відповідачем підписано 18.12.09, але звертає увагу, що фактично 2 підйомних платформи SJG2-6.2 за адресою АДРЕСА_1 було встановлено 02.12.09, коли підписано акт здачі-прийняття робіт між відповідачем та СПД ОСОБА_3 (виконавець).
Оскільки нарахування пені застосовується в зв’язку з порушенням зобов'язання, колегія суддів об'єктивно оцінивши, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи, що нарахована сума пені (266056,73 грн.) надмірно висока по відношенню до вартості підйомної платформи SJG2-6.2 в комплекті (353419,20 грн.), мета договору – поставка та встановлення підйомної платформи SJG2-6.2 в комплекті, фактично досягнута 02.12.09, вважає, що розмір пені може бути зменшено до 133028,36 грн.
Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.
16.05.11 ТОВ "ТК Інтерсклад" звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до ТОВ "Компанія ММК" про стягнення заборгованості в сумі 36814,66 грн., з яких 35341,92 грн. основного боргу, 1472,74 грн. 3% річних.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, відповідач послався на порушення позивачем п.2.2.3 договору, відповідно до якого позивач зобов’язувався здійснити оплату продукції в розмірі 10% від загальної вартості продукції, що складає 35341,92 грн. – протягом 5 (п’яти) банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно п. 5.4 договору на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури.
Відповідно до п.5.4 договору по факту встановлення продукції на об’єкті позивача складається акт виконаних робіт, який після підписання сторонами стає невід’ємною частиною даного договору.
Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000008, долучений до матеріалів справи, підписаний сторонами 18.12.09.
Враховуючи, що акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами 18.12.09, через 5 банківських днів після його підписання, тобто до 25.12.09, у позивача виник обов’язок оплати продукції в сумі 35341,92 грн. (10% від загальної вартості продукції), передбачений п. 2.2.3 договору.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги по зустрічному позову стосовно стягнення 35341,92 грн.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 1472,74 грн. 3% річних на суму боргу 35341,92 грн. за період з 26.12.09 по 16.05.11.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 05.07.11 - зміні.
Згідно ч.5 ст. 49 ГПК України витрати, пов’язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.11 у справі №16/130-10/12-11 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад" (08132, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 27, кв. 16, код 34778858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоІнтернешнл Метрополіс" (04290, м. Київ, вул. Озерна, 1, код 34702380) 133028 (сто тридцять три тисячі двадцять вісім) грн. 36 коп. пені, 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 57 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоІнтернешнл Метрополіс" (04290, м. Київ, вул. Озерна, 1, код 34702380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Інтерсклад" (08132, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 27, кв. 16, код 34778858) 35341 (тридцять п'ять тисяч триста сорок один) грн. 92 коп. боргу, 1472 (тисяча чотириста сімдесят два) грн. 74 коп. 3% річних, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 14 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".
3. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
4. Матеріали справи №16/130-10/12-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
07.12.11 (відправлено)