КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2011 № 47/213
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
за участю секретаря: Реуцької Т.О.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.07.11 №01/07,
відповідача: ОСОБА_2, дов. від 02.04.11 №02/04-11/1,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.11 (підписане 12.09.11)
у справі №47/213 (суддя Станік С.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш – Україна"
про стягнення 300000,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" (далі – позивач, ТОВ "Перша українська хімічна компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш – Україна" (далі – відповідач, ТОВ "Волгабурмаш-Україна") про стягнення 300000,00 грн. боргу за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.11 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду від 07.09.11, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що рахунки-фактури на оплату товару передавались відповідачу разом з іншими документами по факту поставки товару. Оплата відповідачем 23.11.10 за поставлений товар здійснювалась як з передоплатою, так і оплатою товару після його поставки, у тому числі 13.12.10 у сумі 139995,60 грн. Тобто, часткове перерахування коштів відповідачем свідчить, що він мав всі необхідні документи, у тому числі і рахунок-фактуру від 23.11.10 №СФ-0000049, виставлений позивачем на суму 593246,40 грн. Таким чином, перерахування відповідачем частини грошових коштів за отриманий товар після 23.11.10 є беззаперечним доказом, що рахунок-фактуру від 23.11.10 №СФ-0000049 ТОВ "Волгабурмаш-Україна" отримувало.
Апелянт також зазначає, що строк оплати залишку боргу за поставлений товар має визначатись з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.10.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 10.10.11) позивачу - 14.10.11 та відповідачу – 17.10.11, долучені до матеріалів справи.
28.10.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з тим, що представник відповідача знаходиться у відряджені в іншому місті за невідкладною виробничою необхідністю.
31.10.11 у судовому засіданні представник позивача на виконання ухвали суду від 10.10.11 надав довідку Головного управління Державного казначейства України у місті Києва від 25.10.11 №06-04/5569-29325, якою підтверджено зарахування державного мита у сумі 1500,00 грн. до Державного бюджету України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.11 розгляд апеляційної скарги відкладено до 05.12.11 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
05.12.11 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.11 скасувати.
Представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги заперечив, проси залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.07.10 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №30/07-10 (далі - договір), відповідно до якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікації, що додається до договору і є невід'ємною частиною (п. 1.1).
При відвантаженні автотранспортом постачальник надає покупцеві оригінал податкової накладної та акта прийому-передачі товару або видаткову накладну та копію товаротранспортної накладної (п. 3.6 договору).
У п. 4.3 договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару за відповідною специфікацією, на підставі наданих постачальником рахунків на оплату, протягом 5 банківських днів з дати фактичного отримання покупцем відповідного рахунку на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив товар на загальну суму 15289028,40 грн., що підтверджується видатковими накладними від 03.08.10 №12/08 на суму 5298309,60 грн., від 17.08.10 №РН-17/08 на суму 5282431,20 грн., від 13.10.10 №РН-0000033 на суму 578502,00 грн., від 23.11.10 № РН-0000048 на суму 3468247,20 грн., від 23.11.10 № РН-0000049 на суму 593246,40 грн., від 29.12.10 № РН-0000068 на суму 68292,00 грн., які скріплені підписами уповноважених осіб сторін.
Відповідач частково оплатив товар на загальну суму 14989028,40 грн., що підтверджується випискою з ПАТ "ВіЕйБі Банк" по рахунку позивача у період з 01.07.10 по 13.07.11.
Зі спірної видаткової накладної від 23.11.10 № РН-0000049 на суму 593246,40 грн. вбачається, що відповідач отримав товар та 13.12.10 здійснив часткову його оплату на суму 139995,60 грн.
Таким чином, перерахування відповідачем частини грошових коштів за товар після 23.11.10 свідчить про те, що відповідач мав всі необхідні документи для належного виконання зобов’язань по договору.
Позивач при відвантажені товару видав відповідачу податкову накладну від 23.11.10 №55 на суму 593246,40 грн., номенклатура товарів в якій збігається з переліком поставлених товарів у видатковій накладній від 23.11.10 № РН-0000049. А датою відвантаження (виконання, поставки (оплати) товарів (послуг) значиться 23.11.10. Дата поставки ставиться у разі попередньої оплати поставки, на яку виписується податкова накладна.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач отримав та не оплатив товар за договором в сумі 300000,00 грн., але вважає хибним висновок місцевого господарського суду, що строк оплати товару ще не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання визначений п.4.3 договору.
Пункт 4.3 договору щодо отримання покупцем відповідного рахунку стосується лише попередньої оплати вартості товару і не звільняє відповідача від обов’язку сплати повної суми за поставлений товар згідно видаткової накладної від 23.11.10 № РН-0000049.
В матеріалах справи наявна копія претензії від 09.06.11 №1, в якій позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити сплату боргу в сумі 300000,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання претензії.
Претензія отримана відповідачем 15.06.11, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0101404190254.
Статтею 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач на підставі видаткової накладної від 23.11.10 № РН-0000049 лише частково оплатив товар, тоді як відвантаження товару передбачено за умови 100% його оплати, та у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання при повному виконанні позивачем свого зобов'язання по поставці товару, колегія суддів дійшла висновку, що настання строку оплати залишку боргу має визначатись на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України.
Таким чином, оскільки відповідач претензію від 09.06.11 №1 отримав 15.06.11, то строк сплати боргу в сумі 300000,00 грн. настав 22.06.11.
Доводи відповідача стосовно того, що за договором поставки встановлено механізм визначення суттєвої умови – строку оплати за товар і момент виникнення обов’язку не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.
У своїх письмових поясненнях відповідач не заперечує факт отримання товару від ТОВ "Перша українська хімічна компанія", а зазначає, що обов’язок сплатити борг у покупця виникає після отамання рахунку протягом п’яти банківських днів.
Слід зазначити, що рахунок-фактура – є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, що може перешкодити оплаті товару та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність рахунку-фактури або доказів його виставлення не звільняє відповідача від обов’язку сплатити заборгованість за отриманий товар (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.11.09 у справі №25/64-09).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач будь-яких належних доказів на спростування позовних вимог та доводів апеляційної скарги не надав.
З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.11 у справі №47/213 скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.11 скасувати.
3. Позов задовольнити в повному обсязі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш – Україна" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12-А, кв. 6, код 31307813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, офіс 5, код 33226752) 300000 (триста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4500 (чотири тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита (в тому числі 1500,00 грн. за подання апеляційної скарги), 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №47/213 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
07.12.11 (відправлено)