КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2011                                                                                           № 30/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:             

при секретарі:                            Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача – Панченко Н.О.

від відповідача – Юшковський Д.Е.

від третьої особи 1 – не з’явилися

від третьої особи 2 – Білоус А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Синтез» та Національного банку України на рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2011 року (суддя – Ващенко Т.М.)

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська фортеця»

до                   Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Синтез»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

                          ОСОБА_1.

                      2) Національний банк України

про                 визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська фортеця» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Синтез» (далі – відповідач) про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року укладеного між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим номером НОМЕР_1.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 17.05.2011 року та від 21.07.2011 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. (далі – третя особа 1) та Національний банк України (далі – третя особа 2).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.08.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Синтез» та Національний банк України звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2011 року і прийняти нове рішення у якому визнати факт укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року (за реєстровим номером НОМЕР_1) та відмовити в задоволенні позову повністю щодо визнання договорів недійсним.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року Національному банку України відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено їх до розгляду на 11.10.2011 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року відкладено розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України на 27.10.2011 року.

У судових засіданнях 27.10.2011 року та 15.11.2011 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву.

24.11.2011 року у судове засідання 24.11.2011 року з’явилися представники позивача, відповідача та третьої особи 2.

Представник третьої особи 1 у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що представник третьої особи 1 не з’являвся в попередні судові засідання, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи 1.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників судового процесу встановив наступне.

Спір по справі виник у зв’язку з тим, що на думку позивача договір про задоволення вимог іпотекедержателя від 11.02.2010 року укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим номером НОМЕР_1, не містить всіх істотних умов, які передбачені чинним законодавством для договорів даного виду.

Місцевий господарський суд посилаючись на ч. 2 ст. 180, ч. 8 ст. 181, ч. 1 ст. 215 ГК України, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 ЦК України дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі того, що у оспорюваному договорі відсутня істотна умова, яка передбачена ч. 6 ст. 120 Земельного Кодексу України де визначено, що набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку із набуттям права власності на ці об’єкти.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням інших обставин.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ст. 640 ЦК України).

Порядок та підстави укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя регулюється спеціальним Законом України «Про іпотеку».

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

В забезпечення виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем наступних кредитних договорів: договору кредитної лінії № 191207/1 від 19 грудня 2007 року (а також усіх договорів про внесення змін) інших договорів, які є невід’ємною частиною договору кредитної лінії №191207/1 від 19 грудня 2007 року, договору кредитної лінії № 261208/1 від 26 грудня 2008 року  інших договорів, які є невід'ємної частиною договору кредитної лінії №261208/1 від 26 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 26 грудня 2008 року за реєстровим номером 30604 (далі-договір іпотеки).

Відповідно до умов договору іпотеки позивач передає в іпотеку належний йому на праві власності комплекс будівель загальною площею 3139,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, позивач не виконав зобов’язання за зазначеним кредитним договором.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги, зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розділом 4 договорів іпотеки визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Однією із умов порядку звернення на предмет іпотеки згідно з п. 4.2.1 договору іпотеки передбачено позасудове врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателя (із погашенням іпотекодавцем за рахунок коштів, отриманих від іпотекодержателя внаслідок такого прийняття, зобов’язань зам кредитними договорами, або без проведення погашення у такий спосіб).

У зв'язку з невиконанням позивачем зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року, згідно якого позивач передає відповідачу в рахунок виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором комплекс будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18 – 19 т. 1).

Пунктом 10 договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторони домовилися про передачу нежилої будівлі за актом прийому – передачі, що підписується в день посвідчення зазначених договорів.

Актами прийому – передачі від 11.02.2010 року комплекс будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 були передані позивачем до відповідача (а.с. 20 т. 1).

На цей час право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано відповідачем в порядку передбаченому законодавством України (реєстраційний напис на правовстановлюючому документі записаний у реєстрову книгу № 24з-162).

Згідно пунктами 11-13 договору про задоволення вимог іпотекодержателя зазначений договір підлягає державній реєстрації, одночасно нотаріальним посвідченням та право власності виникає на зазначені нежилі приміщення з моменту нотаріального посвідчення.

Зазначений договір посвідчений ОСОБА_1. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № НОМЕР_1 та внесений нотаріусом до державного реєстру правочинів НОМЕР_2 виданого 11.02.2010 року (а.с. 19 т. 1).

За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є укладеним, підтвердженням цього є те, що позивач отримавши пропозицію від відповідача укласти договір погодився на цих умовах укласти договір, передав майно, що підтверджується відповідними письмовими актами прийому – передачі підписаних між позивачем та відповідачем, договори були нотаріально посвідчені та по ним проведена державна реєстрація.

За змістом ст. 126 Земельного Кодексу України документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є державний акт. Підставою для реєстрування будь – якої земельної одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи єдиного державного зразка, серед яких: державний акт на право власності, державний акт на право постійного користування землею та договорами оренди.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка Головного управління земельних ресурсів від 08.02.2010 року № 661, яка підтверджує обставину того, що в момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не було зареєстровано акту на право власності (а.с. 70 т. 2).

Разом з тим, реєстраційний напис на правоустановленому документі за реєстровим № 1142-з від 19.02.2010 року є доказом того, що зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя є виконаним.

Таким чином, мотивування суду, про те, що договір про задоволення вимог іпотеко держателя від 11.02.2010 року є неукладеним з підстав того, що не було погоджено між позивачем та відповідачем одну із істотних умов, це кадастровий номер та розмір земельної ділянки є безпідставним так як на момент укладення зазначеного договору у позивача не було права власності на зазначену земельну ділянку.

Регулювання правовідносин щодо земельної ділянки на якій знаходиться будівля (споруда) між іпотекодавцем та іпотекодержателем визначається статтею 6 договору, де передбачено, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлю  (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Таким чином будь-які обов'язки стосовно реєстрації прав власності на земельну ділянку згідно із зазначеною статтею з моменту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя перейшли до відповідача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що договір про задоволення вимог іпотекедержателя від 11.02.2010 року є неукладеним, оскільки спірний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований в реєстрі за № НОМЕР_1 та внесений нотаріусом до державного реєстру правочинів, отже, моментом укладення є факт нотаріального посвідчення та державної реєстрації згідно з вимогами ст.ст. 205-210, ст. 640, ч. 3 ст. 334 ЦК України, що є підставою набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки, крім того в порядку визначеному сторонами, нерухоме майно було передано позивачем відповідачу актами прийому – передачі від 11.02.2010 року.

Таким чином, з мотивувальної частини оскаржуваного рішення слід виключити дослідження та висновки суду щодо неукладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року.

З висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року суд апеляційної інстанції погоджується з підстав наведених вище.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Синтез» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2011 року залишити без змін, з мотивувальної частини рішення виключити висновки суду щодо визнання неукладеним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року.

Матеріали справи № 30/119 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді