ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
13.02.08 Справа № Пр-5/27
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С. М.
Марко Р. І.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) –Булавинець М. М. –начальник юридичного відділу
від відповідача 1 –Легінь Р. О. –представник
від відповідача 2 –Ханенків М. Д. –представник
розглянув апеляційну скаргу Калуської міської ради, м. Калуш № 846/2-23/24 від 01.11.2007 р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р.
у справі № Пр-5/27
за позовом Калуської міської ради, м. Калуш
до відповідача 1 ВАТ «Прикарпаттяобленерго», м. Івано-Франківськ в особі філії Калуський РЕМ, м. Калуш
до відповідача 2 Державне міське підприємство «Калуштеплокомуненерго», м. Калуш
про визнання недійсним договору поруки № 249/2003 від 24.06.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р. у справі № Пр-5/27 відмовлено в позові Калуської міської ради про визнання недійсним договору поруки від 24.06.2003 р. № 249/2003.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовна заява подана з порушенням строків позовної давності, а також тим, що в рішенні Калуської міської ради № 251 від 20.06.2003 р. чітко дана вказівка міському голові на підписання договору поруки, а оскільки договір не визнавався недійсним, то його можна вважати чинним. Крім цього, суд зазначив, що в Законі України «Про місцеве самоврядування»відсутня норма про те, що договір поруки, підписаний міським головою на підставі рішення сесії Калуської міської ради, підлягає затвердженню на сесії міської ради.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким задоволити позов повністю, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що відповідно до ст. 33 чинного на момент укладення договору поруки ЦК Української РСР, держава не відповідає за зобов’язаннями державних організацій, які є юридичними особами, і ці організації не відповідають за зобов’язаннями держави. Звертаючись до норм Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування», апелянт зазначає, що при виконанні рішень міської ради міський голова діє виключно в межах Конституції та законів України і несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. Апелянт вважає, що підписавши договір поруки, міський голова на підставі п. 43 ст. 26 вищезазначеного Закону повинен був подати його на затвердження Калузькій міській раді і договір набирає чинності лише після прийняття рішення про його затвердження. Щодо строку позовної давності, то позивач посилається на ст. 261 ЦК України і зазначає, що право Калуської міської ради на позов виникає з моменту внесення в порядок денний засідання сесії міської ради питання про затвердження договору поруки та прийняття рішення про затвердження чи відмову в затвердженні даного договору.
У доповненні до апеляційної скарги Калуська міська рада підтримує вимоги, викладені в самій апеляційній скарзі, і повідомляє, що 22.11.2007 р. на чергове засідання Калуської міської ради винесено питання про спірний договір поруки і рішенням Калузької міської ради № 434 від 22.11.2007 р. відмовлено в затвердженні договору поруки та вирішено вважати його недійсним та таким, що не створює будь-яких правових наслідків для Калуської міської ради з моменту його підписання.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 заперечує доводи, викладені в ній, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що оскільки дія договору поруки № 249/2003 від 24.06.2003 р. продовжує існувати до тепер, то до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України, а не Української РСР. Відповідач вважає, що рішення Калуської міської ради № 251 від 20.06.2006 р. не виходить за межі повноважень, передбачених ст.ст. 25, 26 та 70 Закону України «Про місцеве самоврядування». ВАТ «Прикарпаттяобленерго», м. Івано-Франківськ в особі філії Калуський РЕМ зазначає, що уклавши договір поруки, Калуська міська рада повинна була внести зміни до рішення про місцевий бюджет м. Калуш на 2003 рік.
У відзиві на доповнення до апеляційної скарги ВАТ «Прикарпаттяобленерго», м. Івано-Франківськ в особі філії Калуський РЕМ наполягає на своїх вимогах, доповнюючи, що п. 43 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради з питань, віднесених до її виключної компетенції. На думку відповідач 1, укладення договору поруки не відноситься до виключної компетенції міської ради і подальшого затвердження він не потребує. Також відповідач 1 звертає увагу, що рішенням Калуської міської ради № 434 від 22.11.2007 р. прийняте через 4 роки з моменту підписання договору поруки.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, доповненні до неї, у відзиві на апеляційну скаргу та відзиві на доповнення до апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів даної справи, 24.06.2003 р. між Калуською міською радою в особі голови ради Сушко Р. В., що діє на підставі (поручитель) Закону України «Про місцеве самоврядування»та рішення Калуської міської ради № 251 від 20.06.2003 р., ВАТ «Прикарпаттяобленерго»(кредитор) та Калуським виробничим управлінням ВУ «Міськводоканал»(зараз ДМП «Калуштеплокомуненерго») (боржник) укладено договір поруки № 249/2003, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання платіжних зобов’язань за договором користування електричною енергією № 150 від 14.04.2000 р., укладеного між кредитором та боржником, за вексельними зобов’язаннями №№ 703363500680, 703363500682, 703363500685, 703363500736, емітованими 06.07.2000 р. та за договором реструктуризації заборгованості від 24.06.2003 р. № 248/2003 р.
Відповідно до ст. 48 ЦК Української РСР, який був чинний на час укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Проте, згідно ст. 70 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Враховуючи вищевказану норму закону, рішенням Калуської міської ради № 251 від 20.06.2003 р., на підставі якого підписаний вищезазначений договір поруки, Калуська міська рада вирішила виступити поручителем за зобов’язаннями ВУ «Міськводоканал»перед ВАТ «Прикарпаттяобленерго»на суму 2 869 413, 18 грн. та доручити міському голові підписати договір поруки.
Отже, апеляційна інстанція вважає, що зазначене рішення Калуської міської ради прийняте в межах її компетенції і міський голова підписав договір поруки, виконуючи п. 2 даного рішення.
Крім цього, Закон України «Про місцеве самоврядування»не містить норми про те, що договір поруки, підписаний міським головою на підставі рішення міської ради, повинен бути затвердженим на сесії міської ради.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також із матеріалів справи, а саме із позовної заяви, вбачається, що вона подана до суду 29.03.2007 р.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.
В даному випадку перебіг строку позовної давності починається з дня укладення договору поруки, тобто з 24.06.2003 р. і закінчується 24.06.2006 р., а позов поданий лише у вересні 2007 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційний суд вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р. у справі № Пр-5/27 залишити без змін, апеляційну скаргу Калуської міської ради, м. Калуш –без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.