ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 р. | № 2-29/2480.1-2007(2-20/12718-2006) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | С. Шевчук, Ж. Бернацької, І. Воліка (доповідача), |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Керчрибпром" |
на постанову | від 01.08.2007 року |
Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2-29/2480.1-2007 |
за позовом | ВАТ “Керчрибпром” |
до | 1) Орендного підприємства (ОП) “Керченський морський завод “Фрегат”, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат” |
треті особи | 1) Фонд державного майна України, 2) Фонд майна Автономної Республіки Крим |
за участю | прокурора Автономної Республіки Крим |
про | витребування безпідставно набутого майна |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | не з'явились |
відповідача-1 | не з'явились |
відповідача-2 | не з'явились |
третьої особи-1 | не з'явились |
третьої особи-2 | 1) Ахметов С.Д. (дов. від 08.01.2008 № 04Д); 2) Влачига С.Р. (дов. від 26.03.2008 № 49-Д) |
прокуратури Автономної Республіки Крим | не з'явились |
Генеральної прокуратури України | Потапенко О.С. (посвідчення № 203) |
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2007 року ВАТ «Керчрибпром»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОП «Керченський морський завод «Фрегат»та ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат»про витребування безпідставно набутого майна.
Ухвалою від 09 лютого 2007 року господарський суд Автономної Республіки Крим суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд державного майна України та Фонд майна АР Крим.
Доповідач: Волік І.М.
Рішенням господарського суду АР Крим від 24 травня 2007 року у справі № 2-29/2480.1-2007 (суддя Башилашвілі О.І.) позов задоволено, зобов’язано ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат»повернути ВАТ «Керчрибпром»цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Кірова, буд. 54-а, м. Керч, у визначеному переліку інвентарних номерів; стягнуто з ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат»на користь ВАТ «Керчрибпром»витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 11 332 (одинадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 58 коп.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2007 року у справі № 2-29/2480.1-2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Антонової І.В., Ткаченка М.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2007 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції ВАТ «Керчрибпром»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просило постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2007 у справі № 2-29/2480.1-2007 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2007 по справі № 2-29/2480.1-2007.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
29 березня 1991 року між державним підприємством Керченське виробниче об’єднання рибної промисловості «Керчрибпром», правонаступником якого згідно з пунктом 1.1 статуту є позивач, та організацією орендарів, створеною трудовим колективом Керченської судноремонтної бази Керченського виробничого об’єднання рибної промисловості «Керчрибпром», був укладений договір оренди майна і основних виробничих фондів Керченської судноремонтної бази виробничого об’єднання «Керчрибпром».
Відповідно до пункту 1.1 цього Договору позивач передав організації орендарів, утвореній трудовим колективом Керченської судноремонтної бази, в орендне безкоштовне користування без права викупу строком на п’ятнадцять років (до 29 березня 2006 року) основні виробничі фонди, що включають в себе виробничі приміщення, споруди, механізми, транспортні засоби, устаткування, загальною вартістю 6 433 773 (шість мільйонів чотириста тридцять три тисячі сімсот сімдесят три) рублі 79 копійок, житловий фонд, об’єкти соціально-культурного призначення у переліку, що додається до договору загальною вартістю 115 205 (сто п’ятнадцять тисяч двісті п’ять) рублів 6 копійок, та оборотні кошти на суму 4 494 184 (чотири мільйони чотириста дев’яносто чотири тисячі сто вісімдесят чотири) рублі 2 копійки. Загальна вартість майна, що було передано орендарю за договором склала 11 043 162 (одинадцять мільйонів сорок три тисячі сто шістдесят два) рублі 87 копійок.
Орендодавцем за договором оренди може бути власник майна, особа, якій це майно належить на праві господарського відання або особа, яка має таке право відповідно до договору. На момент укладення договору спірне майно знаходилось у повному господарському віданні ВО «Керчрибпром», правонаступником якого є позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 чинного на момент укладання Договору Закону СРСР «Про підприємства в СРСР»від 4 червня 1990 року № 1529-I майно підприємства відповідно до законодавчих актів Союзу РСР, союзних і автономних республік, статуту підприємства може належати йому на праві власності або повного господарського відання.
Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.
Як свідчать матеріали справи, 28 листопада 1991 року між Фондом державного майна Кримської АРСР та орендатором було укладено доповнення № 1 до договору оренди № 1 від 29.03.1991, відповідно до якого Фонд державного майна Кримської АРСР виступив правонаступником орендодавця - Керченського виробничого об’єднання рибної промисловості «Керчрибпром».
В той же час право зміни умов договору оренди мають лише сторони, що його уклали, або їх правонаступники. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що між Фондом державного майна Кримської АРСР та ВО «Керчрибпром»укладались будь-які угоди уступки вимоги, які б надавали Фонду державного майна Кримської АРСР виступити стороною за договором оренди 29 березня 1991 року.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ВАТ «Керчрибпром»було створено Фондом державного майна України на базі ВО «Керчрибпром»у 2003 році. У пункті 1.1 Статуту ВАТ «Керчрибпром» зазначено, що воно є єдиним правонаступником ВО «Керчрибпром». Із цього слідує, що весь обсяг прав та обов’язків, в тому числі права та обов’язки за укладеними договорами, а також все майно ВО «Керчрибпром»перейшли до позивача.
Відповідно до п. 5 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10.09.1991 № 1540-XII, який діяв на момент укладання договору, правонаступником за договорами оренди державних підприємств та контрактів з керівниками на території України, які укладені з міністерствами і відомствами СРСР, є Фонд державного майна України.
Дане положення конкретизується п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 N 227 «Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України", яким передбачено обов’язок підприємств, установ та організацій, що уклали договори оренди з органами та організаціями СРСР - орендодавцями, переоформити ці договори з Фондом державного майна України.
Відповідно до п. 5 Указу Президії Верховної Ради від 30.08.1991 № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", яким встановлено, що правонаступниками за договорами оренди державних підприємств на території України, які укладені з міністерствами і відомствами СРСР, є Фонд державного майна України, відповідні галузеві міністерства та державні корпорації республіки.
Із змісту зазначених норм випливає, що Фонд державного майна України є правонаступником лише у тому випадку, коли однією із сторін договору оренди державного майна є міністерство або відомство СРСР.
В зв’язку з цим, надане відповідачем доповнення № 1 до договору оренди № 1 від 29.03.1991 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки не підписане та не погоджене орендодавцем за первісним договором (ВО «Керчрибпром») воно не створює прав та обов’язків для сторін договору.
Таким чином, єдиним законним та повноважним орендодавцем за договором оренди від 29.03.1991 є позивач.
Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (який був чинний на момент підписання доповнення до договору оренди) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Позивачем права за спірним договором Фонду державного майна Кримської АРСР не передавались, так само, як і не схвалювались укладені без належних повноважень доповнення до Договору.
В зв’язку з цим, підписання Фондом державного майна Кримської АРСР доповнення № 1 від 28.11.1991 до договору оренди, та відсутність схвалення даного доповнення з боку позивача, враховуючи положення ст. 63 ЦК УРСР, не змінило цивільних прав і обов’язків за договором оренди від 29.03.1991 для позивача.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди від 29.03.1991 та продовжили своє існування після 01.01.2004, тому для регулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 цього ж Закону у разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.
Оскільки на момент укладання договору оренди функції з управління майном здійснював позивач, то майно необхідно повернути саме йому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.
При цьому ч. 2 ст. 1212 ЦК України, передбачає, що положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач є єдиним законним орендодавцем, а відповідачі, не повертаючи належне йому майно, тим самим порушують його законні права та інтереси та положення ч. 1 ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Керчрибпром” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2007 року у справі № 2-29/2480.1-2007 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді : Ж. Бернацька
І. Волік