ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" квітня 2008 р.
11 год. 40 хвил. Справа № АС-13/410-05
вх. № 13576/1-13
Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:
Головуючий суддя Мамалуй О.О.
суддя Здоровко Л.М.
суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача – Шестакова О.С. - директора
відповідача – Костенко С.Б., Ольховської Ю.І. та Чорноткач В.С. (за дорученням)
прокурора – не з'явився
по справі за позовом ПФ "Піраміда" м. Харків
до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
за участю прокуратури Жовтневого району м. Харкова
про визнання нечинними повідомлень
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, приватна фірма „Піраміда”, звернувся до суду з позовом в якому (після уточнення позовних вимог) прохає визнати нечинними податкові повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0002882301/0 від 24.10.2005р. та №0002892301/0 від 24.10.2005р. як такі, що не відповідають вимогам законодавства та ухвалені на підставі результатів незаконно проведеної перевірки, необґрунтовано і безпідставно. Крім того, позивач прохає стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди (що полягає у понесенні витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.) та моральної шкоди (30000 грн.), яка спричинена, за ствердженням позивача, неправомірними діями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.
Відповідач – ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних, зроблені на підставі ретельного аналізу господарсько-фінансової діяльності позивача, у зв’язку з чим прохають в позові відмовити.
Представник прокуратури Жовтневого району м. Харкова під час розгляду справи повністю підтримав заперечення відповідача проти позову. В судове засідання 02.04.2008р. представник прокуратури не з'явився.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватної фірми „Піраміда” за період з 01.01.2005 р. по 31.06.2005 р. представниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт від 10.10.2005 р. №291/23-406-21225016-ДСК.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано:
- ПДВ у сумі 411035,69 грн. та штрафну санкцію 411035,70 грн. (податкове повідомлення-рішення №0002882301/0 від 24.10.2005 р.);
- податок на прибуток у сумі 250585,21 грн. та штрафна санкція 125292.61 грн. (податкове повідомлення-рішення №0002892301/0 від 24.10.2005 р.).
Як вбачається з повідомлення-рішення та акту перевірки (стор. 8,9) нарахування ПДВ в сумі 411035,69 грн. та санкцій здійснено на тій підставі, що податкові накладні, отримані від ПП «УкрДонецькТехноСтрой» та ТОВ «Водограй» оформлені з використанням факсимільного підпису. На думку відповідача, позивач порушив ст. 207 Цивільного кодексу України, а також на п. 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165. З цих підстав в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту по всіх податкових накладних, що містять факсиміле, в тому числі:
· згідно податкових накладних за 2005 р. на загальну суму ПДВ 199188,15 грн. від ПП «УкрДонецкТехноСтрой»;
· згідно податкових накладних за 2004 р. на загальну суму ПДВ 210567,54 грн. від ТОВ «Водограй».
Решта донарахованого ПДВ, яка складає 1280 грн. визначено як податкове зобов’язання позивача на тій підставі, що включено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості транспортних послуг, отриманих з ВАТ „Верхньодніпровський ливарно-механічний завод ім. 1 Травня", що підтверджено податковими накладними без наявності товарно-транспортних накладних.
Нарахування податку на прибуток у сумі 1600,00 грн. та фінансової санкції зроблено у зв'язку із завищенням валових витрат за 2005 рік на 6400,00 грн., оскільки вартість отриманих транспортних послуг не підтверджена товарно-транспортними-накладними, що, на думку відповідача є порушенням п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Суд констатує, що відповідач проводив позапланову перевірку на підставі листа прокуратури Жовтневого району м. Харкова від 15.09.2005 року №25050049 та постанови старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова про призначення податкової перевірки ПФ «Піраміда» від 15.09.2005 року, а також на підставі ч.1З ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі в тексті постанови – Закон № 509).
Позивач вважає перевірку незаконною, стверджуючи, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Однак, ст.11-1 Закону № 509 передбачає можливість проведення позапланової виїзної перевірки на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Також, слід зазначити, що згідно з ч.1З ст. 11-1Закону №509 обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач направив директору ПФ «Піраміда» листа № 6738/10/23-411 від 23.09.2005 р. з поясненням обставин проведення позапланової перевірки підприємства (а саме: згідно листа прокуратури Жовтневого району м. Харкова від 15.09.2005 р. № 25050049 та постанови старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова про призначення податкової перевірки ПФ «Піраміда» від 15.09.2005 р.) та з проханням надати необхідні бухгалтерські документи за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2005 р. У листі був зазначений перелік необхідних для перевірки документів та термін, у який пропонується їх надати (протягом 10-ти робочих днів з дня отримання запиту). Позивач своїм листом № 052 від 05.10.2005 р. повідомив відповідача про те, що 13.09.2005 р. слідчим прокуратури Жовтневого району м. Харкова Сигал Д.В. у присутності понятих були вилучені майже всі документи за 2005 рік. Протоколу вилучення документів від слідчого Сигал Д.В. не отримано. З усього переліку документів позивачем на перевірку було надано:
бухгалтерську звітність за період з 01.01.2005 р. по 31.06.2005 р. на 28 арк.
Касову книгу з прибутковими та видатковими ордерами.
Копії документів по векселю - 5 арк.
Касову книгу з прибутковими та видатковими ордерами за 1 півріччя 2005 р.
Головну книгу за 1 півріччя 2005 р.
Журнали ордери за 1 півріччя 2005 р.
До ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова разом з листом прокуратури Жовтневого району м. Харкова від 15.09.2005 р. № 25050049 та постанови старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова про призначення податкової перевірки ПФ «Піраміда» від 15.09.2005 р. надійшли матеріали кримінальної справи № 25050049, а саме: фінансово-господарські документи ПФ «Піраміда», що були вилучені в процесі обшуку у семи томах:
Том 1 на 317 аркушах.
Том 2 на 114 аркушах.
Том 3 на 96 аркушах.
Том 4 на 87 аркушах.
Том 5 на 176 аркушах.
Том 6 на 40 аркушах.
Том 7 на 137 аркушах.
У зв'язку з тим, що бухгалтерські документи ПФ «Піраміда», що вилучалися в процесі обшуку, та документи, витребувані у підприємства для проведення перевірки були передані до податкової інспекції, перевірка ПФ «Піраміда» була проведена у приміщенні ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.
Після отримання листа відповідачем листа позивача № 052 від 05.10.2005 р., відповідачем був складений акт про неявку посадових осіб ПФ «Піраміда» від 06.10.2005 р. № 163/23-406-21225016. Троє свідків (Зінченко І.В. - старший державний податковий інспектор-ревізор, Гужовська О.А. - головний державний податковий інспектор-ревізор, Задорожний К.О. - головний державний податковий інспектор-ревізор), які засвідчували, що директор ПФ «Піраміда» Шеваков О.С. не з'явився до податкової інспекції, станом на 06.10.2005 р. були працівниками сектору взаємодії з правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова (м.Харків,вул.Клапцова,буд.25, каб.54). Зазначену адресу свідків було вказано в акті про неявку від 06.10.2005 р. Ці свідки були допитані в судовому засіданні. Вони підтвердили що особисто підписали вищезазначений акт в приміщенні ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.
Позивач зазначає, що накази ДПА України, якими встановлені форми актів податкових перевірок, не пройшли державної реєстрації в Міністерстві Юстиції України, отже не можуть бути застосовані, як такі, що не набрали чинності. Суд вважає необхідним зауважити, що Методичні рекомендації та нова редакція зразків форм актів перевірок, затверджені наказом ДПА України №599 від 15.10.2004 року не підпадають під дію Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №493/92 від 03.10.1992 року із змінами та доповненнями. Цей документ має відомчий характер, тобто є обов'язковим для виконання тільки працівниками органів державної податкової служби, і не зачіпає їхні права як громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України.
Судом по справі було призначено судово-економічну експертизу. На вирішення експерта судом було поставлене запитання: Чи відповідають висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на бланку №291/23-406-21225016-ДСК від 10.10.2005р. документам податкового та бухгалтерського обліку ПФ „Піраміда”? По результатам експертизи судовий експерт-економіст дійшов до висновку (№2323 від 17.07.2007р.) про те, що в об’ємі наданих на дослідження матеріалів справи, висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №291/23-406-21225016-ДСК від 10.10.2005р. документально не підтверджуються в частині заниження ПФ „Піраміда” ПДВ на суму 409755,49 грн. Висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 250585,21 грн. та про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 1280 грн. експерт не зміг ні підтвердити ні спростувати з причини браку документів.
Дослідивши експертний висновок, судова колегія констатує, що експерт обґрунтовує свій висновок про невідповідность висновків акту перевірки документам бухгалтерського та податкового обліку позивача тим, що чинне законодавство не містить норми, яка б дозволяла органам ДПС визнавати податкові накладні недійсними, в тому числі і з факсимільними підписами. Експерт зазначає, що йому не надано доказів того, що угоди, накладні та податкові накладні, складені між ПФ „Піраміда”, ТОВ „УкрДонецкТехноСтрой” та ТОВ „Водограй”, визнані недійсними рішенням суду. Крім того, експерт стверджує, що оскільки ТОВ „УкрДонецкТехноСтрой” не виключено з ЄДРПОУ на момент операцій з позивачем, один факт визнання недійсними установчих документів ТОВ „УкрДонецкТехноСтрой” не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних. Експерт стверджує, що факт несплати продавцем податкових зобов’язань з ПДВ при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податкових кредит покупця. Експерт наполягає на тому, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них (в тому числі і стосовно дійсності їх установчих документів, та існування у них статусу платника ПДВ).
Судова колегія не згодна з висновками судового експерта-економіста і не може вважати їх такими, що ґрунтуються на вірному розумінні вимог законодавства з наступних підстав:
під час перевірки правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, працівниками відповідача встановлено заниження податкового кредиту за 2005р. на 411035,69 грн. за рахунок: включення в книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг) та податковий кредит відповідних звітних періодів сум ПДВ по податкових накладних оформлених з порушенням встановленого порядку використання факсимільного підпису в податкових накладних, отриманих від ПП "УкрДонецкТехноСтрой" та ТОВ "Водограй" .
В результаті податковий кредит підприємства завищено за 1 півр. 2005р. на суму 409755,69 грн., в тому числі: по ПП "УкрДонецкТехноСтрой" на суму 199188,15 грн., по ТОВ "Водограй" на суму 210567,54 грн.
Правила заповнення податкової накладної встановлено п. 18 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", яким передбачено, що всі примірники податкової накладної повинні бути підписаними особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг). Таким чином, при підписанні податкових накладних використання факсимільного підпису Порядком не передбачено. Ця ж вимога закріплена і в п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-1, яким передбачено, що обов'язковим реквізитом первинного документу є особистий підпис особи, яка його склала. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Використання факсимільного підпису при складанні податкових накладних також суперечить ст. 207 Цивільного кодексу України: використання при укладенні угод факсимільного відтворення підпису з допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власноручного підпису допускається в випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або письмової згоди сторін, в якій повинні бути зразки відповідного аналогу їх власноручних підписів.
Суд вважає необхідним зауважити, що, постачальник ПП "УкрДонецкТехноСтрой" на час постачання товару вже не був платником ПДВ, а його установчі документи згідно з рішенням місцевого суду Куйбишевського району м. Донецька від 29.07.2002р., визнані недійсними з моменту реєстрації (статут ПП "УкрДонецкТехноСтрой", зареєстрований Міськвиконкомом м. Донецька 09.07.2002 року за № 04052844ю0080258). Свідоцтво платника ПДВ від 17.02.2002 року № 08039355 - визнано недійсним з моменту видачі.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість” відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних і позбавляють покупця права на податковий кредит.
Слід відзначити, що лише визнання судом недійсними установчих документів підприємства та\або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати угоди недійсними, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту включення його з державного реєстру.
Це положення не застосовується у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" з подальшими доповненнями, підставами для визнання угод недійсними на підставі статті 49 ЦК України (від 1963р.) є, зокрема, визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставну особу.
Оскільки факт реєстрації ПП "УкрДонецкТехноСТрой" на підставну особу встановлений рішенням суду, яке набрало чинність 30.08.2002р., то є доведеним і протиправний умисел саме у цього підприємства. Крім того, в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 1978р. вказано, що на підставі статті 49 ЦК України (в ред. 1963р.) недійсними визнаються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів. ПП "УкрДонецкТехноСтрой" не звітує перед органами ДПС, тобто відсутні докази нарахування та сплати податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було цілком обґрунтовано зроблено висновок про те, що податковий кредит позивача завищено за 1 півр. 2005р. на суму 409755,69 грн., в тому числі: по ПП "УкрДонецкТехноСтрой" на суму 199188,15 грн., по ТОВ "Водограй" на суму 210567,54 грн.
Перевіркою було встановлено факт віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість по отриманих транспортних послугах від ВАТ "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод ім. 1-го Травня", вартість яких, за ствердженням відповідача, не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, що є порушенням п. п. 7.4.1., 7.4.4, п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до вимог п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів що підлягають амортизації.
Відповідно до вимог п.п.7.4.4, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. В акті вказується, що позивачем завищені валові витрати за перше півріччя 2005 р. на 6,4 тис. грн., в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат, пов'язаних з придбанням транспортних послуг, вартість яких не підтверджена відповідними розрахунковими документами, а саме товарно-транспортною документацією, яка засвідчила факт виконання даних послуг.
Згідно спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 перевезення вантажів автомобільним транспортом, як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених, товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Ця вимога розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, по кілометрова, інша) та видів перевезення (внутрішньо міське, приміське, міжміське, міжнародне).
Товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.
Товарно-транспортну накладну типової форми N 1-ТН виписують у чотирьох примірниках. Другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.
При цьому, у товарному розділі товарно-транспортної накладної робиться відповідна відмітка; товарно-транспортна накладна без доданої товарної накладної спеціалізованої форми вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків з вантажовідправниками і вантажоодержувачами, а також для обліку виконаних обсягів перевезень і нарахування заробітної плати водію.
Тобто документами, які можуть підтвердити, що автопослуги були використані в господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності та які є підставою для їх включення до складу валових витрат є:
· товарно-транспортна накладна;
· товарна накладна або акт виконаних робіт.
Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення перевірки позивача товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення вантажів на перевірку не надані.
Згідно спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля (подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника) починаючи з січня 1996 року. Згідно вищезазначеного наказу слід вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єкта господарської діяльності.
Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів здійснюється за договорами перевезення, ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажів складається у письмовій формі, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Судом встановлено, що ні договори, ні транспортні накладні відповідачу на перевірку не були надані, тобто немає факту підтвердження здійснення транспортних послуг.
Відповідно до положень п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість яких передбачена правилами ведення господарського обліку. Отже, висновки відповідача стосовно донарахування податку на прибуток у сумі 1600,00 грн. та застосування фінансової санкції (у зв'язку із завищенням валових витрат за 2005 рік на 6400,00 грн.) є обґрунтованими, оскільки вартість отриманих транспортних послуг не підтверджена товарно-транспортними-накладними, що, є порушенням п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Перевіркою обґрунтовано встановлений факт здійснення позивачем у першому півріччі 2005 року операцій з суб’єктом господарської діяльності, установчі документи якого визнані судом недійсними з моменту реєстрації (ПП "УкрДонецкТехноСтрой").
Так, ПП „УкрДонецкТехноСтрой” були надані ПФ „Піраміда” транспортні послуги та реалізовані товарно-матеріальні цінності за перше піврічча 2005р. на загальну суму 1195128,96 грн, на підставі чого позивач відніс до складу валових витрат за вказаний період 995940,81 грн.
Приватне підприємство "УкрДонецкТехноСтрой" на час постачання товару вже не був платником ПДВ, а його установчі документи згідно з рішенням місцевого суду Куйбишевського району м. Донецька від 29.07.2002р., були визнані недійсними з моменту реєстрації (статут ПП "УкрДонецкТехноСтрой", зареєстрований Міськвиконкомом м. Донецька 09.07.2002 року за № 04052844ю0080258). Свідоцтво платника ПДВ від 17.02.2002 року № 08039355 - було визнано недійсним з моменту видачі.
Відповідно до п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, забороняється приймати до виконання первинні документи для операцій, які заперечують діючим законодавчим та нормативним актам.
Отже, первинні документи, видані ПП "УкрДонецкТехноСтрой" не можуть бути прийняті до уваги як такі, що відповідають правилам ведення господарського обліку, оскільки складені вони особою, яка не є платником ПДВ, і установчі документи якої визнані недійсними)
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість яких передбачена правилами ведення господарського обліку.
Виходячи з викладеного, слід визнати правомірними висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про те, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат за 1 півріччя 2005р. витрати, пов’язані з придбанням транспортних послуг та товарно-матеріальних цінностей від ПП „УкрДонецкТехноСтрой” на загальну суму 995940,81 грн. ( що призвело до заниження податку на прибуток за ставкою 25% у сумі 248985,21 грн.
Отже, висновки відповідача, зроблені ним під час перевірки є законними та обґрунтованими, податкові повідомлення – рішення є чинними та такими, що ухвалені на підставі вимог законодавства.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зауважити, що відповідно до положень ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, в разі завдання її лише незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак, факти ухвалення відповідачем незаконних податкових повідомлень-рішень, а також факти здійснення працівниками відповідача незаконних дій відносно позивача - судом не встановлено.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд констатує, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, витрати на правову допомогу (про стягнення яких прохає позивач) не є збитками, а входять до складу судових витрат (ст. 87 КАС України). Відповідно до положень ст. 94 КАС України, лише у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету). Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, отже і судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 07.04.2008р. о 10-00 год
Головуючий суддя Мамалуй О.О.
суддя Здоровко Л.М.
суддя Тихий П.В.