2-592/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 р. Магдалинівський районний суд у складі головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Горбаченко Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду                                смт. Магдалинівка справу за позовом КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ ”СОЮЗ-ДНІПРО” до ОСОБА_1  та ОСОБА_2  про стягнення  35947 грн. 33 коп.

В С  Т А Н О В И В:

В липні 2011р. до суду надійшов позов КС ”СОЮЗ-ДНІПРО” до відповідачів про стягнення  35947 грн. 33 коп. Посилаючись на те, що ще 16 грудня 2008р. з ОСОБА_1 укладено кредитний договір  № 2608/08 про надання коштів в розмірі 8456 грн. на 24 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 15 грудня  2010р. Відповідно до умов Договору Поруки ОСОБА_2 прийняла на себе  зобов’язання перед кредитною спілкою  по зобов’язанням ОСОБА_1  в повному обсязі. Остання отримавши гроші, на порушення умов договору  по цей час кредит не повернула, не сплатив проценти за користування. Термін  дії договору закінчився. Згідно до кредитного договору та розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 повинна була повернути 40387 грн. 33 коп., з яких 8456 грн. сума отриманого кредиту; 1008 грн. 09 коп. сума відсотків за користування кредитом; 30923 грн. 24 коп. сума відсотків,  що нараховані при прострочені платежу. Але фактично було сплачено 4440 грн.,  з яких 2154 грн. 78 коп. погашення кредиту; 2285 грн. 22 коп. сума відсотків за користування кредитом. З причини, що відповідачі не виконали умови договору, звернулися до суду з проханням стягнути солідарно на їх користь 43893 грн. 73 коп.

          Відповідачі до суду не з’явилися, прохають справу розглянути у їх відсутності.

          Дослідив матеріали справи, суд дійшов до висновку  про необхідність вирішення позовних вимог, з таких підстав.

          Ст. 526 ЦК України вимагає, щоб зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

          Позивач та відповідач рівні між собою не тільки згідно ст. ст. 27. 31 ЦПК України,                                     а насамперед  як рівні сторони за умовами  укладеного  договору.                   

16 грудня  2008р. позивач уклав  договір № 2608/08  /а. с. 5-6/, згідно якого відповідачу передані  гроші 8456 грн., згідно видаткового  касового  ордеру від  16 грудня 2008р. /а. с. 9/, строком на 24 місяця по 15 грудня  2010р., яка прийняла зобов’язання сплачувати проценти                                           за користування кредитом у розмірі 18,56% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Платіжного календаря, а також проценти, нараховані згідно п.4.1.2 та п. 4.2.

Крім цього,  16 грудня 2008р.  Кредитна спілка  разом з відповідачами  уклали договір поруки № 2608/08,  відповідно якого Поручитель - ОСОБА_2  добровільно  взяла на себе обов’язок перед Кредитодавцем відповідати  по зобов’язанням Позичальника, котрі виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі, включаючи солідарну відповідальність.

Відповідач отримавши гроші, на порушення умов договору  по цей час кредит не повернув             та  не сплатив проценти за користування. За вказаний час він сплатив лише 4440 грн.,  з яких 2154 грн. 78 коп. погашення кредиту; 2285 грн. 22 коп. сума відсотків за користування кредитом.

Суд звертає увагу на те, що ціна позову складає  35947 грн. 33 коп. /а. с. 1/, із неї сплачено судові витрати /а. с. 3, 4/. Але в тексті  позовної заяви вказано, що строк дії Кредитного договору                  № 2608/08 від 16 грудня 2008р. закінчився 15 грудня 2010р. і відповідачі повинні                      повернути  вже  40387 грн. 33 коп., із яких 8456 грн. сума отриманого кредиту; 1008 грн. 09 коп. сума відсотків за користування кредитом; 30923 грн. 24 коп. сума відсотків,  що нараховані                               при прострочені платежу.

Тоді як в резолютивній частині позовної заяви /а. с. 1 зворот/ позивач прохає стягнути                                  з відповідачів солідарно  - 43893 грн. 73 коп.

На підставі п. 9.1 Кредитного договору між сторонами, та ст. ст. 549, 550 ЦК України  банком нараховане 30923 грн. 24 коп.  сума відсотків  при прострочені платежу.

Незважаючи на те, що  відповідач тільки в період часу з 5 січня 2009р. по 30 червня 2009р. погашав кредит та проценти за взятий кредит, після чого з липня 2009р. до 13 липня 2010р.                          ні кредит ні проценти за взятий кредит не платив, Кредитна спілка, позивач по справі, маючі законні підстави вирішувати питання повернення кредиту та відсотків за користування кредиту,  до суду не звертався. Сплативши  в липні-вересні 2010р. незначні суми проценти взяті за кредит, відповідач  в жовтні-грудні 2010р.  платежів не проводив.

Після того, як закінчився строк дії Кредитного договору 15 грудня  2010р., 27 квітня 2011р. та 20 червня 2011р.,  сплатила проценти відповідно 200 грн. та 500 грн. /а. с. 2/.

Аналізуючи  докази по справі, суд не встановив будь-яких причин  не звернення до суду з позовом. Тому дійшов до висновку про відсутність поважних причин  не звернення до суду з боку банку.

Відповідно до ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.           

12 грудня 2008р. Верховною Радою України прийняті зміни до цивільного Кодексу                            та Закону “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до ст.1056 -1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений в односторонньому порядку. Відповідно                  до ст.1061 ЦК України умова договору щодо права банку збільшувати розмір в односторонньому порядку  є нікчемною.

В зв’язку з прийняттям 12 грудня 2008р. Верховною Радою України вказаних  змін діючий кредитний договір з відповідачем може  застосовуватися в частині, що не суперечить прийнятим законам.

Крім цього на  відносини щодо отримання кредиту розповсюджується дія Закону України                “Про захист прав споживачів”. Згідно ст. 1 п. 23 цього Закону) споживчий кредит - кошти                            надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві                                  на придбання продукції. Ст. 11 ч. 5 вищевказаного Закону передбачено, що до договорів                               із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону                      про несправедливі умови  в договорах, зокрема положення, згідно з якими ... 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Таким чином, законодавець встановив поняття “дискримінації” при встановленні правил зміни відсоткової ставки по споживчим кредитам. Право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку по кредитному договору як дискримінаційне право скасовано на рівні Цивільного Кодексу України 12 грудня 2008р.

Ст.  21 Закону “Про захист прав споживачів” визнає  в будь якому разі як порушення прав споживачів, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.                      При укладенні договору  між сторонами були конкретно визначені істотні умови договору - сума кредиту, розмір процентної ставки, порядок  та строки погашення кредиту. Всі ці умови  виконувалися своєчасно і повністю.

Ст. 22 Закону “Про захист прав споживачів” передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача                                 суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Згідно ч. 1 ст. 1054  ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит                           та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту     або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний  повернути  позикодавцеві                              позику (грошові кошти  у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк    та  в порядку, що встановлені договором.

Однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана                             в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману                        в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером                              є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою,                                     яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов’язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Правова природа кредитних правовідносин урегульована в нормах цивільно-правового зобов’язального інституту “Позика. Кредит. Банківський вклад” (гл. 71 Цивільного кодексу України), Закону від 7 грудня 2000р. № 2121-III  “Про банки і банківську діяльність”  та інших відповідних правових актах. Зокрема, у Законі від 28 грудня  1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі - Закон № 334/94-ВР) вперше визначено поняття “кредитна операція”, “товарний кредит”, “комерційний кредит” та “фінансовий кредит”. Предметом кредитного договору є лише грошові кошти на відміну від договору позики.

Відповідно до ст. 47 Закону № 2121-III операції, визначені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті                           (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Зважаючи на вищенаведене,  кредитування здійснює саме банк, який отримав відповідну ліцензію, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Вирішуючи справи про кредитні договори, суд  враховує  вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК (статті 1048-1052, 1054),  так і Законом  від 12 липня 2001р. № 2499-VI “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

За умови договору позичальник повинен повернути за 24 місяця кредит в сумі 8456 грн.,                  а також  сплатити  проценти в день отримання грошових коштів за кредитом із розрахунку 18,56 % на суму кредиту, що становить 1456 грн. Додатково вдруге  щомісяця  сплатити ще  проценти нараховані згідно п. 4.1.2 та п.4.2 із розрахунку 1,95% на залишок заборгованості за кредитом

В зв’язку з такими обставинами, сума кредиту складає 8456 грн., сума відсотків                        за користування кредитом - 1008 грн. 09 коп., сума відсотків, що нараховані при простроченні платежу 30923 грн. 24 коп. /а. с. 2/. Остання сума нарахована  відповідачам з причини порушення  боржником та поручителем зобов’язань по кредитному договору. А це відповідно ст. 549 ЦК України   є неустойкою /пенею/, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочки.

Приймаючи до уваги,  що залишок по кредиту складає 8456 грн. - 2154 грн. 78 коп. /погашення кредиту/ = 6301 грн. 22 коп., відповідачам крім сплати процентів в день отримання грошових коштів 1456 грн., нарахували 30923 грн. 24 коп. суму відсотків при простроченні платежу, яка перевищує  майже у п’ять разів суму залишку тіла кредиту.  

За ст. 551 ч. 3 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду,                         якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. По справі  розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, тому суд дійшов до висновку про можливість зменшити неустойку з 30923 грн. 24 коп. до 3000 грн. та солідарно стягнути з відповідачів 9301 грн. 22 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення,                            суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір                                     в розмірі 359 грн. 47 грн. (а. с. 3) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а. с. 4). Тому витрати по справі слід стягнути з відповідачів  відповідно суми задоволеного позову -  судовий збір  93 грн. та ІТЗ 120 грн. .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 15, 118-120, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України,  ст. ст. 4, 16, 256, 258, 267, 524, 526, 527, 530, 651-654, 1050, 1054 ЦК України,   Законом України  “Про захист прав споживачів”,  Кредитним договором  № 2608/08 від  16 грудня  2008р.  -

В И Р І Ш И В:

Стягнути солідарно з ОСОБА_1  5 січня  1967р. народження, мешканки                       ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2                            22 серпня 1962р.  мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2:

-          КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ ”СОЮЗ-ДНІПРО”  49000 м. Дніпропетровськ вул. Карла Лібкнехта № 49 код  ЄДРПОУ 33274256  р/р 26501000000057 у ПАТ ”КРЕДІ ОСОБА_3”, МФО 300614 - 9301 грн. 22 коп. /заборгованість  по кредиту 6301 грн. 22 коп., неустойка  3000 грн., судовий збір 93 грн., ІТЗ 120 грн./

В решті позову   - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного                                                 суду  у Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції в 10-денний                           строк  з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя                                                                                М.Соловйов