ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 р. | № 40/5 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г.
Швеця В.
розглянувши касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “ТЕМіО” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2007 року |
у справі | № 40/5 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Галс-реєстр” |
до про | Закритого акціонерного товариства "ТЕМіО" стягнення 3 904,80 грн. |
за участю представників:
позивача: Лісовський О.І. (дов. № 19/00-01 від 19.03.08);
відповідача: Кобяков Є.В. (дов. від 26.10.07),
в с т а н о в и в:
У грудні 2006 року ТОВ “Галс-реєстр” пред'явив у Господарському суді м. Києва позов до відповідача –ЗАТ "ТЕМіО", про стягнення 3 904,80 грн.
Позивач вказував, що 26.07.01 між ним та відповідачем було укладено договір № 48 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, відповідно до умов якого відповідач передає, а він приймає повний реєстр власників іменних цінних паперів відповідача та здійснює його ведення відповідно до Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про порядок ведення реєстрів влсників іменних цінних паперів” № 60 від 26.05.98.
Позивач зазначав, що починаючи з 2-го кварталу 2005 року відповідач не зважаючи на своєчасне отримання належних рахунків-фактур та актів прийманя-передачі виконаних робіт, не здійснює абонентську плату.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3 600 грн. основного боргу та 304 грн. пені, а всього –3 904,80 грн.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та згідно останніх доповнень та уточнень до позовної заяви від 02.08.07, позивач просив визнати недійсною угоду від 31.03.05 до договору № 48 від 26.07.01 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “ТЕМіО”; стягнути з відповідача на його користь 3 600 грн. основного боргу та 327 грн. пені, а всього –3 927,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 серпня 2007 року (суддя: Сташків Р.Б.) позов задоволено частково.
Постановлено визнати недійсною угоду від 31.03.05 до договору № 48 від 26.07.01 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, укладеного між ТОВ “Галс-реєстр” та ЗАТ “ТЕМіО”; стягнути з ЗАТ “ТЕМіО” на користь ТОВ “Галс-реєстр” 3 600 грн. боргу, 305,16 грн. пені, 186,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсною угоди від 31.03.05 до договору № 48 від 26.07.01 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, укладеного між ТОВ “Галс-реєстр” та ЗАТ “ТЕМіО”, мотивоване посиланнями на ту обставину, що вказану угоду зі сторони позивача підписано неуповноваженою особою.
Рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 600 грн. боргу та 305,16 грн. пені, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині плати за послуги з ведення та збереження реєстру власників іменних цінних паперів, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу та пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2007 року (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ЗАТ “ТЕМіО”, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 16, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 92 ЦК України статей 22, 33, 34, 35, 38, 65 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідають.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.07.01 між сторонами у справі було укладено договір № 48 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає повний реєстр власників іменних цінних паперів відповідача та здійснює його ведення відповідно до Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів" № 60 від 26.05.98.
Відповідно до п. 9.2 договору, розцінки послуг реєстратора (позивача) викладені в додатку № 1 до договору, діють протягом одного року. По закінченню цього терміну вони повторно визначаються за взаємною згодою сторін.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що 31.03.05 між сторонами у справі укладено угоду до договору № 48 від 26.07.01 про припинення дії договору № 48.
Згідно статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Пунктом 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірну угоду від 31.03.05 зі сторони позивача підписано в.о. директора Поживотько В.Б., який наказом № 6 від 10.03.05 був звільнений з займаної посади.
За таких обставин, визнаючи недійсною угоду від 31.03.05 до договору № 48 від 26.07.01 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, укладеного між ТОВ "Галс-реєстр" та ЗАТ "ТЕМіО" суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що оскільки Поживотько В.Б. на час укладення вказаної угоди був звільнений з посади директора ТОВ "Галс-реєстр", то відповідно угода від 31.03.05 підписана зі сторони позивача не уповноваженою особою.
Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судами встановлено, що позивачем належним чином проводилось виконання своїх договірних зобов’язань в спірний період.
Згідно п. 7.4 договору № 48, за несвоєчасну сплату платежів по договору емітент (відповідач) сплачує пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої або несплаченої вчасно суми за кожен день затримки.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про порушення відповідачем умов договору в частині плати за послуги з ведення та збереження реєстру власників іменних цінних паперів, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу та пені.
При цьому, судами правомірно зменшено розмір пені на підставі статті 232 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".
Посилання касаційної скарги на статтю 653 ЦК України, згідно якої у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються, не заслуговують на увагу суду та не спростовують правильності висновків судів викладених в рішенні та постанові про недійсність угоди від 31.03.05 про припинення дії договору № 48.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “ТЕМіО” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2007 року у справі № 40/5 залишити без змін.
Головуючий: Добролюбова Т.В.
Судді: Гоголь Т.Г.
Швець В.О.