ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.11 Справа № 30/5009/7210/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Першого заступника прокурора міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Я.Новицького, 5) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах –Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3)
до відповідача-1: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
до відповідача-2: Дочірнього підприємства “Трейд Лайн Запоріжжя” ( м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-б)
про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради та договору оренди земельної ділянки,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 12-04/1148 від 18.08.2011р.
від відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність № 01-38/2295 від 27.12.2010р.
від відповідача 2: ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.12.2011р.
Прокуратура Запорізької області: Костяновська Ю.О., посвідчення № НОМЕР_1 від 13.01.2009р.
До господарського суду Запорізької області звернувся Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах –Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області з позовною заявою до відповідача 1 - Запорізької міської, до відповідача 2 - Дочірнього підприємства “Трейд Лайн Запоріжжя” про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30.09.2009р. "Про передачу в оренду ДП "Трейд Лайн Запоріжжя" земельної ділянки по вул. Українська у м. Запоріжжя для розташування автоцентру" та про визнання недійсним Договору оренди землі від 20.11.2009р.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 2, 12, 13, 29 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Земельного кодексу України. При цьому вказує, що прокуратурою м. Запоріжжя проведено перевірку законності прийняття Запорізькою міською радою рішення від 30.09.2009р. №75/10 «Про передачу в оренду ДП «Трейд Лайн Запоріжжя»земельної ділянки по вул. Українській для розташування автоцентру»та подальшого укладання на його підставі Договору оренди землі від 20.11.2009р. з ДП «Трейд Лайн Запоріжжя». Вказаним рішенням затверджено проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ДП «Трейд Лайн Запоріжжя». На підставі рішення від 20.11.2009р. між Запорізькою міською радою та Дочірнім підприємством «Трейд Лайн Запоріжжя»укладено договір оренди землі загальною площею 0,2515 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, для розташування автоцентру, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.09 за № 040926102263. Прокурор вважає, що при винесенні рішення Запорізькою міською радою та укладенні Договору порушені організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, оскільки відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття рішення № 75/10) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7210/11, розгляд справи призначено на 15.12.2011р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені прокурором у позовній заяві, та надав письмові пояснення (відзив) до позовної заяви. За поясненнями представника позивача, рішення Запорізької міської ради від 30.09.2009р. № 75/10, відповідно до якого земельна ділянка по вул. Українська у м. Запоріжжя передана ДП «Трейд Лайн Запоріжжя» для розташування автоцентру строком на 10 років, загальною площею 0,2515 га прийнято з порушенням вимог Земельного Кодексу та Закону України «Про оренду землі», з наступних підстав: ст. 16 Закону України «Про оренду землі»передбачено укладання договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону; також відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. При розробці технічної документації щодо відведення земельної ділянки ДП «Трейд Лайн Запоріжжя»для розташування автоцентру управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області було надано технічне завдання від 04.03.2009р. № 01-02/121 на складання проекту землеустрою, де було зазначено «Проект розробити у відповідності з чинним земельним законодавством для можливості здійснення набуття права оренди на конкурсних засадах шляхом проведення аукціону», а також висновок управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 19.03.2008р. №01-02/1308 де було зазначено, що управління Держкомзему вважає, що відведення земельної ділянки площею 0,2515 га по можливо здійснити на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача 1 –Запорізької міської ради проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав, вважає, що при винесенні рішення не були дотримані норми закону.
Представник відповідача 2 - Дочірнього підприємства “Трейд Лайн Запоріжжя” у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив. Вказує, що спірний Договір оренди було укладено 20 листопада 2009 року, із врахуванням рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30 вересня 2009 року. На дату укладення спірного договору оренди, рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30 вересня 2009 року було дійсне, ніким не скасоване та не було визнано недійсним. Позивачем не наведено підстав недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки не наведено, в якій саме частині змісту, спірний Договір, суперечить нормам чинного законодавства. Зміст спірного Договору містить вимоги викладені у Цивільному кодексі України, Законі України «Про оренду землі»щодо змісту правочину, а тому спірний Договір не може бути визнаний недійсним саме з підстав визначених ч. 1 ст. 203 ЦК України.
В судовому засіданні 15.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
30.09.2009р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75/10 про передачу в оренду ДП "Трейд Лайн Запоріжжя" земельної ділянки по вул. Українській для розташування автоцентру.
Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Українській, керуючись ст. 124 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі", Запорізька міська рада вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Українській Дочірньому підприємству "Трейд Лайн Запоріжжя"; передати в оренду строком на 10 років Дочірньому підприємству "Трейд Лайн Запоріжжя" земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:006:0083) площею 0,2515 га (відкриті землі з незначним рослинним покривом, інші) по вул. Українській для розташування автоцентру в межах згідно з планом, що додається, за рахунок земель Запорізької міської ради; доручити Управлінню Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області (Цвіркун О.М.) внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.
Відповідно до рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30.09.2009р. між Запорізькою міською радою (Орендодавцем, відповідачем 1) та Дочірнім підприємством "Трейд Лайн Запоріжжя"(Орендарем, відповідачем 2) укладено Договір оренди землі.
Згідно п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автоцентру, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська.
Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2515 га.
Згідно п. 8 Договору строк його дії складає 10 років.
Позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30.09.2009р. "Про передачу в оренду ДП "Трейд Лайн Запоріжжя" земельної ділянки по вул. Українська у м. Запоріжжя для розташування авто центру" та про визнання недійсним Договору оренди землі від 20.11.2009р., є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Роз’ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.
Окрім того, при розгляді даної справи слід також слід виходити з наступного:
Згідно з ч.1 п.2 Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” №02-5/35 від 26.01.2000р. підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України”.
Розглянувши оскаржуване рішення суд приходить до висновку, що рішення Запорізької міської ради від 30.09.2009р. № 75/10 про передачу в оренду ДП "Трейд Лайн Запоріжжя" земельної ділянки по вул. Українській для розташування автоцентру прийнято у межах компетенції та у відповідності до норм чинного законодавства, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 ЦК статті 148 ГК земля є об'єктом права власності Українського народу. Права власника від імені Українського народу права межах, визначених Конституцією України, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181, глави 30 ЦК, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.
З урахуванням викладеного, земельні ділянки є об'єктами цивільних прав держави, територіальних громад, фізичних, юридичних осіб, які можуть мати: право власності, речові права (сервітут, суперфіцій, емфітевзис, право постійного користування із земель державної та комунальної власності), майнові права із зобов'язальних відносин, зокрема, оренди.
Отже, відносини щодо набуття та реалізації громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК, статей 2, 8, 48,133,148, 152, 197, 283 ГК, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи повноваження щодо управління майном державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини, зокрема, шляхом вчинення правочинів. У таких відносинах відповідно до статті 14 Конституції України держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності.
За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх
створення) рад згідно із ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є
їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними
і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень
органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради.
У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Згідно ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, тобто змінити власні акти.
Наведені положення Конституції і законів України дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Коло повноважень Управління Державного комітету України по земельним ресурсам у місті Запоріжжя визначено у Положенні про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення).
Згідно п.п. 32 п. 4 Положення про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення) Управління Державного комітету України по земельним ресурсам у місті Запоріжжя наділене правом порушувати у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності.
Аналізуючи зазначені вище норми та коло повноважень позивача, можна дійти однозначного висновку, про те, що позивач мав право при виявленні порушень норм чинного законодавства Запорізькою міською радою на звернення до нього із клопотанням про приведення у відповідність з вимогам норм законів рішення Запорізької міської ради №75/10 від 30.09.09 року шляхом скасування чи внесення змін. Та лише після відмови Запорізької міської ради у розгляді даного клопотання у позивача виникло б право на звернення до суду із даним позовом.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов’язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом Статтями 651 та 652 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Проте, ані прокурором ані позивачем не обґрунтовано, яка із вище перелічених Законом підстав є у даному випадку правовою підставою для визнання Договору оренди землі недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників сторін, спірний договір оренди було укладено 20 листопада 2009 року, із врахуванням рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30 вересня 2009 року.
На дату укладення спірного договору оренди, рішення Запорізької міської ради №75/10 від 30 вересня 2009 року було дійсне, ніким не скасоване та не було визнано
недійсним. .
Прокурором та позивачем не наведено підстав недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки не наведено в якій саме частині змісту, спірний договір, суперечить нормам чинного законодавства.
З огляду на викладене, доводи прокуратури та позивача про те, що рішення Запорізької міської ради прийнято з порушеннями земельного законодавства, у зв’язку з чим Договір оренди землі слід вважати укладеним без достатніх на те підстав, є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Статтею 20 ГК України закріплено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене, прокурором в позовній заяві не було зазначено в чому відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги прокурора та позивача є необґрунтованими, тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 75/10 від 30.09.2009р. «Про передачу в оренду ДП "Трейд Лайн Запоріжжя»земельної ділянки по вул. Українська у м. Запоріжжя для розташування автоцентру та про визнання недійсним Договору оренди землі від 20.11.2009р. слід відмовити.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах –Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області до відповідача-1 - Запорізької міської ради, до відповідача-2 - Дочірнього підприємства “Трейд Лайн Запоріжжя”, відмовити у повному обсязі.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 20.12.2011р.
20.12.2011