ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
16.12.2011Справа №5002-18/1366-2010
(95000, м. Сімферополь, пров. Совнаркомовський, 3)
До відповідача – Національного університету «Одеська юридична академія» м. Одеса в особі економіко-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Сімферополі» ; (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23; 95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 5)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонд майна АР Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).
Про розірвання договору оренди, спонукання повернути орендоване майно та стягнення 80657,97 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – не з’явився
Від третьої особи – ОСОБА_1 – нач-к відділу, дов. від 08.07.2011 року.
СУТЬ СПОРУ: Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Одеської національної юридичної академії, м. Одеса – відповідача, в якій просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна та стягнути 80657,97 грн., з яких 70753,87 грн. – сума заборгованості, 4318,26 грн. – сума пені, 5585,84 грн. – сума 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.11.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 60,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9. Відповідно до Договору, відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки по орендній платі на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем з урахуванням індексу інфляції, а орендна плата становила, із урахуванням ПДВ, 1396,00 грн. на місяць.
Як пояснив позивач, він свої зобов'язання за договором оренди виконав у повному обсязі, але відповідач порушив договірні зобов’язання тим, що з липня 2006 року не платить орендну плату.
Таким чином, на думку позивача, станом на 01.12.2009 р. за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 70753,48 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
У справі оголошувалася перерва з 25.03.2010р. по 07.04.2010р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
07.04.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду письмову заяву, в якій уточнював найменування відповідача та просив суд вважати відповідачем Одеську національну юридичну академію в особі економіко-правового факультету в м. Сімферополі Одеської національної юридичної академії. Суд прийняв до свого розгляду дану заяву позивача.
07.04.2010р. представник Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд розірвати Договір оренди нерухомого майна та повернути орендоване майно, а також стягнути з відповідача 70753,87 грн. – суму заборгованості, 4318,26 грн. – суму пені, 5585,84 грн. – суму 3% річних та судові витрати.
Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
07.04.2010р. представник відповідача надав клопотання, в якому просив зупинити провадження у справі. Представник позивача не заперечував проти задоволення даного клопотання.
Ухвалою господарського суду АРК від 07.04.2010р. була прийнята до розгляду заява позивача про уточнення найменування відповідача та заява позивача про уточнення позовних вимог та зупинено провадження у справі до розгляду господарським судом АРК по суті та набранням законної сили рішенням у справі № 2-6\6256.3-2009.
22.09.2010р. на адресу суду від Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь надійшла заява про поновлення провадження у справі, оскільки рішення господарського суду АРК від 14.05.2010р. у справі № 2-6\6256.3-2009 скасовано та прийнято нове рішення, а саме постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2010р. у справі № 2-6\6256.3-2009 апеляційні скарги Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, Верховної Ради АРК, Фонду майна АРК, Фонду державного майна України та апеляційне подання Прокуратури АРК задоволені, рішення господарського суду АРК від 14.05.2010р. у справі № 2-6\6256.3-2009 скасовано, прийнято нове рішення та в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» відмовлено.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.10.2010р. провадження у справі було поновлено.
Ухвалою господарського суду від 18.10.2010р. у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України, суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд майна АР Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).
01.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву, в якої просив суд здійснити заміну Міністерства у справах молоді, сім’ї та гендерної політики АР Крим на Міністерство у справах сім’ї та молоді АР Крим, у зв’язку з перейменуванням.
Ухвалою ГС АР Крим від 01.11.2010 р. суд задовольнив заяву Міністерства у справах молоді, сім’ї та гендерної політики АР Крим про заміну позивача його правонаступником у справі № 2-18/1366-2010 та замінив позивача – Міністерство у справах молоді, сім’ї та гендерної політики АР Крим – його правонаступником – Міністерством у справах сім’ї та молоді АР Крим.
17.11.2010р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника позивача.
У судовому засіданні відповідач надав суду клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду від 17.11.2011 року провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом АР Крим по суті та набранням законної сили рішенням у справі № 5002-21/5476-2010, у порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
25.10.2011 р. через канцелярію суду від третьої особи надійшов лист про те, що постановою Севастопольського господарського апеляційного суду від 09.03.2011 р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2011 р. у справі № 5002 – 21 / 5476 – 2010, залишено без змін.
Ухвалою господарського суду від 16.11.2011 року провадження у справі було поновлено.
У судовому засіданні 06.12.2011 року представник відповідача надав суду повідомлення, у якому Міністерство у справах сім’ї та молоді АР Крим повідомляє, що згідно з Постановою Ради Міністрів АР Крим від 26.11.2010 року № 83 правонаступником Міністерства у справах сім’ї та молоді АР Крим визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту АР Крим (95011, АР Крим , м. Сімферополя, вул. Гоголя/Пушкіна,9/16).
Також, у судовому засіданні 06.12.2011 року представник відповідача надав суду повідомлення, в якому зазначив, що згідно з Постановою Ради Міністрів АР Крим від 01.03.2011 року № 83 правонаступником Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту АР Крим визначено Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Совнаркомовський, 3).
Також, відповідачем у судовому засіданні було надано статут Національного університету «Одеська юридична академія», згідно якого Національний університет «Одеська юридична академія» є правонаступником Одеської національної юридичної академії, реорганізованої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 1564-р.
У судовому засіданні 06.12.2011 року, розглянувши матеріали справи та надані відповідачем документи, суд зазначив наступне:
Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи викладене, суд вважав можливим за власною ініціативою замінити позивача Міністерство у справах сім’ї та молоді АР Крим на його правонаступника – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим та замінити відповідача - Одеську національну юридичну академію в особі економіко-правового факультету в м. Сімферополі Одеської національної юридичної академії на його правонаступника – Національний університет «Одеська юридична академія» в особі економіко-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Сімферополі».
У справі судом у порядку ст. 77 ГПК України була оголошена перерва з 14.12.2011 року по 16.12.2011 року.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 16.12.2011 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином; враховуючи , що матеріали справи в повній мірі характеризують правовідносини учасників процесу, суд вважає можливим розглянути дану справу по суті за відсутністю представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи – Фонду майна АР Крим, суд
В С Т А Н О В И В :
Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь , правонаступником якого є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Одеської національної юридичної академії, м. Одеса, правонаступником якої є Національний університет «Одеська юридична академія» , в якій просило суд розірвати договір оренди нерухомого майна та стягнути 80657,97 грн., з яких 70753,87 грн. – сума заборгованості, 4318,26 грн. – сума пені, 5585,84 грн. – сума 3% річних, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 30.11.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 60,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9.
Відповідно до цього Договору, відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки по орендній платі на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем з урахуванням індексу інфляції, а орендна плата становила, із урахуванням ПДВ, 1396,00 грн. на місяць.
Як зазначив позивач у своєму позові, він свої зобов'язання за таким договором оренди виконав у повному обсязі, але відповідач порушив договірні зобов’язання, тим, що з липня 2006 року не платить орендну плату. Таким чином, на думку позивача, станом на 01.12.2009 р. за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 70753,48 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
В процесі розгляду судом даної справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна та повернути орендоване майно, а також стягнути з відповідача 70753,87 грн. – суму заборгованості, 4318,26 грн. – суму пені, 5585,84 грн. – суму 3% річних та судові витрати.
Розглянувши остаточні позовні вимоги позивача, суд приходить до висновку, що такі вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства України, при цьому суд виходить з наступного:
30.11.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 60,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9 (а/с 9-11 т. 1) та був підписаний акт прийому-передачі від 30.11.2005 року орендованого майна (а/с 11 т.1 (див. на звороті).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно пункту 10.1 Договору від 30.11.2005 року сторонами було встановлено, що такий договір оренди діє з 30.11.2005 року по 29.11.2006 року.
Пунктом 10.6 договору оренди сторонами було передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї з сторін договору протягом одного місяця до закінчення строку його дії про припинення дії або зміну умов цього договору, за згодою органу уповноваженого управляти цім майном, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах, які були передбачені цім договором.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалося сторонами при розгляді даної справи у судових засіданнях, на момент п о д а ч і такого п о з о в у до суду, цей Договір оренди був д і ю ч и м, у добровільному порядку сторонами не був розірваний.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди п р о т я г о м одного місяця п і с л я з а к і н ч е н н я терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Розглядаючи дану справу по суті, господарський суд зауважує, що одними із позовних вимог позивача є вимога про р о з і р в а н н я договору оренди від 30.11.2005 року, посилаючись на те, що відповідач як орендар за договором оренди несвоєчасно вносить орендну плату.
Але при цьому суд звертає увагу на наступне:
Частинами 1 та 3 статті 291 Господарського Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Цивільним Кодексом України, а саме статтею 783 - передбачено, що наймодавець має право вимагати р о з і р в а н н я договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Такий перелік підстав для розірвання договору найма на вимогу орендодавця є в и ч е р п н и м та розширеному тлумаченню не підлягає.
Тому така підстава як «невиконання умов договору оренди з боку відповідача у частині несвоєчасної сплати орендної плати», яку зазначив позивач у своєму позові, н е м о ж е б у т и п і д с т а в о ю для р о з і р в а н н я договору о р е н д и.
Також суд зауважує, що рішенням Господарського суду АР Крим у справі № 5002-21/5476-2010 від 13.01.2011 року позов Одеської національної юридичної академії до відповідача – Міністерства у справах сім’ї та молоді АР Крим про визнання недійсним договору оренди був задоволений: визнаний н е д і й с н и м договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 60, 5 кв. м, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9 з посиланням на положення статей 203, 215 Цивільного Кодексу України.
Таке рішення Господарського суду АР Крим у справі № 5002-21/5476-2010 від 13.01.2011 року Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року було залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України н е д і й с н и й правочин н е с т в о р ю є юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Враховуючи, що спірний договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 60, 5 кв. м, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9, у судовому порядку був визнаний судом недійсним, тому при розгляді даної справи по суті у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про розірвання такого договору оренди та стягнення з відповідача на користь позивача суми орендної плати у розмірі 70753,87 грн. – суму заборгованості, 4318,26 грн. – суму пені, 5585,84 грн. – суми 3% річних, так як при визнанні недійсним у судовому порядку договору оренди вже в і д с у т н е як саме поняття «орендна плата», так і відповідно сама «заборгованість по орендній платі» за таким договором оренди, а тому не підлягають нарахуванню, а відповідно і стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України також 3% річних, та пеня.
Крім вищевикладених позовних вимог про розірвання договору оренди та стягнення грошової суми, позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачу орендоване майно - приміщення площею 60, 5 кв. м, які розташовані по вул. Гоголя, 9 в м. Сімферополі.
Розглянувши таку позовну вимогу, суд зауважує наступне:
Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. При цьому, необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов’язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства.
Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Приписами статті 15 цього Кодексу зумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Судом встановлено, що даний час між відповідачем та Фондом майна АР Крим 24.02.2011 року був укладений договір оренди нежитлових будівель, предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 1383, 1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9/вул. Пушкіна, 16а.
Згідно п. 10.1 такого договору оренди від 24.02.2011 року такий договір був укладений строком на 49 лет з 24.02.2011 року по 24.11.2060 року, на момент розгляду даної справи по суті такий договір є діючим. а тому суд вважає, що відсутні і правові підстави для спонукання відповідача повернути позивачу орендоване майно - приміщення, розташовані по вул. Гоголя, 9 в м. Сімферополі, при цьому суд враховує, що на теперішній час відповідач є добросовісним орендарем будинку (в цілому) по вул. Гоголя, 9 в м. Сімферополя, до якого входить і приміщення площею 60, 5 кв. м, яке раніше було орендоване відповідачем за іншим договором – договором оренди від 30.11.2005 року.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими участинками судового процесу.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені пеними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що правові вимоги в цілому не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справами та нормами чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд відносить на позивача на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені суддею у судовому засіданні 16.12.2011.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 20.12.2011.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.