Справа № 2-1318/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

14 вересня 2011 року                                                         м. Донецьк

          Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі

Головуючого судді                                              Сибірцева В.П.,

при секретарі                                                  Перевертайло І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданню в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, неустойки та моральної шкоди,   

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом, вказавши, що 21 квітня 2009 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 за договором позики 1 000 доларів США, зі сплатою 10% щомісячних, які зобов’язався повернути у строк до 21 липня 2009 року включно, однак за закінченням строку відповідача борг не сплатив. Позивача наголошує на тому, що такими діями відповідача йому завдана й моральна шкода. Просить стягнути з відповідача на його користь вказані грошові кошти за договором позики, крім того, 3 проценти річних на суму позики –415,01 грн., індексацію –1279,55 грн., моральну шкоду –3000 грн., а також просить суд стягнути з відповідача на його користь  понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 127 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав в повному обсязі позовні вимоги та просить суд розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.   

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, хоча  про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутністю сторін в порядку ст.224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною ч.2 ст.1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

21 лютого 2010 року згідно розписки ОСОБА_2 взяв у позичава ОСОБА_1 гроші у сумі 1000 доларів США, які зобов’язався повернути протягом 120 днів, тобто до 21 липня 2009 року, про що складена письмова розписка.

Факт укладання договору позики та його умов підтверджується допустимим доказом, визначеним ч.2 ст.1047 ЦК України –розписка про отримання позики боржником (а.с.26).

Дійсність зазначеної розписки про отримання позики відповідачем не оспорена.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) відповідно до ст.610 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення даної статті встановлюють відповідальність за прострочення грошового зобов’язання, яким є також позика грошових коштів.

Позивач ОСОБА_1 у позові послався саме на ч.2 ст.625 ЦК України та просить стягнути 3 проценти річних у якості  відповідальності за прострочення повернення позики, а не як плату за користування коштами.

Як встановлено ст.524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. З змісту розписки вбачається, до відповідача взяв у борг долари США.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про індексації грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Індекс інфляції –це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін та товарів і послуг, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ЦК може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов’язання у гривні.

З огляду на наведене, позов в частині стягнення інфляційних витрат не ґрунтується на законі, тому у задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє.

На час подання позову до суду строк виконання грошового зобов’язання за договором позики скінчився. Сама наявність у позивача розписки про отримання позики (боргового документа) свідчить про те, що до цього часу відповідача свої зобов’язання за договором позики належним чином не виконав.

У п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», роз’яснено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня. У зв’язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України –гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.     

Таким чином, з відповідача на користь позивача за договором позики  підлягає стягненню сума боргу у розмірі 1000 доларів США, що за курсом валют НБУ станом на 14.09.2011 року складає: 1 долар США = 7,9723 грн., таким чином 1000 доларів США (1000*7,9723) = 7 972,30 грн.

Також з відповідача на користь позивача за договором позики підлягає стягненню  три проценти від простроченої суми у розмірі 54,66 доларів США за період з 21.07.2009 року по 16.05.2011 року включно (1000*3%)/365)*665 днів), що за курсом валют НБУ станом на 14.09.2011 року складає: 1 долар США = 7,9723 грн., таким чином 54,66 доларів США (54,66*7,9723) = 435,76 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

          Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому  внаслідок порушення його прав.

          Моральна шкода складається: 1)з фізичної болі та стражданнях,  випробуваних фізичною особою у зв’язку  з  каліцтвом або іншим  ушкодженням здоров’я; 2)в душевних  стражданнях, випробуваних фізичною особою у зв’язку з протиправною поведінкою в відношенні його самого, членів його сім’ї або близьких родичів; 3)в душевних стражданнях, випробуваних фізичною особою в зв’язку з пошкодженням або  знищенні його майна; 4)у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України п.2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо  передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону України «Про інформацію», ст.44 Закону «Про  авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.    

Таким чином, відшкодування моральної шкоди при стягненні заборгованості за договором позики, чинним законодавством не передбачено, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000  грн. - відмовити.  

З відповідача на користь позивача згідно ст.88 ЦПК України, слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог  з оплати судового збору у розмірі  84,38 грн. та інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 79,73 грн.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.23, 524, 526, ч.1 ст.530, ч.ч.1,2 ст.625, ст.1046, ч.2 ст.1047, ч.1 ст.1049 ЦК України, ст.2 Закону України «Про індексації грошових доходів населення»та ст.ст.10, 11, 60, 212-214, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш І В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, неустойки та моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- заборгованість за договором позики від 21 квітня 2009 року у розмірі 7 972 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят дві) гривні 30 (тридцять) копійок;

- три відсотки річних у розмірі 435 (чотириста тридцять п’ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 84 (вісімдесят чотири) гривні 38 (тридцять вісім) копійок;

- судові витрати з оплати інформаційно–технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 79 (сімдесят дев’ять) гривень 73 (сімдесят три) копійки, а всього стягнути 8 572 (вісім тисяч п’ятсот сімдесят дві) гривні  17 (сімнадцять) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2 –відмовити.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський суд м. Донецька шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: