ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.11                                                                          Справа №  30/5009/6912/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 4742,18 грн.,

                                                                                                              Суддя Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився (в судовому засіданні 01.12.2011р. був присутній ОСОБА_3, довіреність № 882553 від 17.11.2011р.);

від відповідача: не з’явився (в судовому засіданні 01.12.2011р. була присутня ОСОБА_2, (особисто), паспорт серії СМ № 841460)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 2 207 грн. 67 коп. основного боргу, 2 229 грн. 07 коп. пені, 305 грн. 44 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 173, 174, 193, 198, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 54-57 ГПК України та умови укладеного між сторонами договору поставки. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства,  відповідач здійснив часткову оплату товару, станом на момент пред’явлення позову заборгованість по договору складає 2 207 грн. 67 коп. основного боргу, 2 229 грн. 07 коп. пені, 305 грн. 44 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6912/11, розгляд справи призначено на 01.12.2011р. У судовому засіданні 01.12.2011р. оголошено перерву до 19.12.2011р., у зв’язку з необхідністю перевірки розрахунку пені та надання позивачем обґрунтування щодо неврахування в розрахунку Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Позивач та відповідач процесуальним правом на участь в судовому засіданні 19.12.2011 р. не скористалися, про причини неявки не повідомили. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, а саме в судовому засіданні 01.12.2011р..

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2011р. підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні 01.12.2011р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, письмового відзиву не надав.

В судовому засіданні 19.12.2011р. справу розглянуто, прийнято  рішення.

Розглянувши представника позивача та відповідача в судовому засіданні 01.12.2011р, а також  дослідивши матеріали справи, суд

                                                       ВСТАНОВИВ:

12.05.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 130 (надалі –Договір), за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Відповідно до п. 5.1 Договору господарські зобов’язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують із дня підписання його тексту представниками сторін та припиняються належним виконанням, але не пізніше чим до 31.12.2015р.

Згідно п. 2.1 Договору вартість товару вказується в накладних на поставку товару. Ціну договору становить загальна вартість товару, що передається за цим договором, відповідно до накладних. Сторони встановлюють вартість товару в гривнях.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару протягом 10 днів з дня отримання товару. Датою продажу товару, є дата вказана в накладній.

           Відповідно до умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 8 012 грн. 67 коп., що підтверджується накладними: № В-00004223 від 29.04.2011р. на суму 2 117,92 грн., № В-00004304 від 03.05.2011р. на суму 452,59 грн., № В-00004723 від 14.05.2011р. на суму 428,30 грн., № В-00004961 20.05.2011р. на суму 705,86 грн., № В-00004962 від 20.05.2011р. на суму 42,75 грн., № В-00005068 від 25.05.2011р. на суму 445,67 грн., № В-00005318 від 01.06.2011р. на суму 366,60 грн., № В-00005320 від 01.06.2011р. на суму 170,47 грн., № В-00005420 від 07.06.2011р. на суму 330,36 грн., № В-00005571 від 08.06.2011р. на суму 137,53 грн., № В-00005833 від 15.06.2011р. на суму 238,60 грн., № В-00005834 від 15.06.2011р. на суму 44,28 грн., № В-00005962 від 18.06.2011р. на суму 355,82 грн., № В-00005963 від 18.06.2011р. на суму 104,69 грн., № В-00006085 від 21.06.2011р. на суму 360,97 грн., № В-00006120 від 21.06.2011р. на суму 98,00 грн., № В-00006086 від 22.06.2011р. на суму 39,74 грн., № В-00006383 від 29.06.2011р. на суму 1 196,65 грн., № В-00006384 від 29.06.2011р. на суму 104,63 грн., № В-00006824 від 09.07.2011р. на суму 271,24 грн. Всього на загальну суму 8 012 грн. 67 коп.

Остання поставка товару була здійснена позивачем відповідачу 09.07.2011р., що підтверджується видатковою накладною № В-00006824, а отже остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач повинен був здійснити в строк до 19.07.2011р., відповідно до п. 2.3 Договору.  

           За твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар розрахувався частково та сплатив 5 805 грн. 00 коп., що підтверджується приходними касовими ордерами від 05.05.2011р. на суму 300,00 грн., від 14.05.2011р. на суму 1 400,00 грн., від 20.05.2011р. на суму 450,00 грн., від 26.05.2011р. на суму 250,00 грн., від 02.06.2011р. на суму 685,00 грн., від 12.06.2011р. на суму 500,00 грн., від 16.06.2011р. на суму 500,00 грн., від 19.06.2011р. на суму 355,00 грн., від 30.06.2011р. на суму 800,00 грн., від 09.07.2011р. на суму 265,00 грн., від 21.07.2011р. на суму 300,00 грн.

На день звернення позивача з позовом до суду відповідач має заборгованість перед позивачем  за поставлені товари в розмірі 2 207 грн. 67 коп.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 2 207 грн. 67 коп. основного боргу, 2 229 грн. 07 коп. пені, 305 грн. 44 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання є предметом судового розгляду  у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі –ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки,  який за  своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу  (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України  закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало передання відповідачу товар, а обов’язком відповідача –прийняття товар і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 2 207 грн. 67 коп.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано. Присутній у судовому засіданні 01.12.2011р. відповідач факт наявності заборгованості у вказаній сумі не заперечує.

Позивач та відповідач станом на 21.11.2011р. провели звірку взаємних розрахунків за договором та підписали акт звірки, за яким заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 склала 2 207 грн. 67 коп.

Акт звірки взаємних розрахунків підписаний особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 207 грн. 67 коп. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 305 грн. 44 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості (ціни) товару, покупець сплачує на користь продавця проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 50 процентів річних з простроченої суми.

Розглянувши розрахунок процентів річних у розмірі 305 грн. 44 коп. за період з 20.07.2011р. по 27.10.2011р., господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 229 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості (ціни) товару за період з 20.07.2011р. по 27.10.2011р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару, сплачує за кожен день прострочення на користь продавця пеню в розмірі 1 процента від суми боргу.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної  облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості (ціни) товару, здійсненого господарським судом, сума пені за період з 20.07.2011р. по 27.10.2011р. складає 94 грн. 66 коп. та підлягає задоволенню саме в цій частині.

           Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за Договором поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 130 від 12.05.2010р. у повному обсязі.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково –в сумі 2 207 грн. 67 коп. основного боргу за договором поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 130 від 12.05.2010р., 94 грн. 66 коп. пені за період з 20.07.2011р. по 27.10.2011р., 305 грн. 44 коп. процентів річних за період з 20.07.2011р. по 27.10.2011р. В іншій частині позову відмовити, як заявленій необґрунтовано.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у Токмацькому відділенні КБ ЗРУ "Приватбанк", МФО 313399) 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн. 67 коп. основного боргу, 94 (дев’яносто чотири) грн. 66 коп. пені, 305 (триста п’ять) грн. 44 коп. процентів річних, 56 (п’ятдесят шість) грн. 09 коп. державного мита та  129 (сто двадцять дев'ять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  20.12.2011р.

20.12.2011