ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.11 Справа № 30/5009/7079/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом Публічного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” імені А.М. Кузьміна”(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81)
до Приватної виробничо – комерційної фірми “Лакомат”(69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 115Б/8)
про стягнення 64 083,06 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 151 від 11.08.2011р.;
від відповідача: не з’явився;
Публічне акціонерне товариство “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” імені А.М. Кузьміна” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватної виробничо –комерційної фірми “Лакомат” заборгованості за договором поставки № 09110622 від 23.05.2011р. в сумі 64 083,06 грн., в тому числі: 62040,00 грн. основного боргу, 1659,78 грн. пені, 62,04 грн. інфляційних втрат та 321,24 грн. –3% річних.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7079/11, розгляд справи призначено на 15.12.2011р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 546, 549, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 09110622 від 23.05.2011р. ПАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” імені А.М. Кузьміна” було поставлено відповідачу електродвигуни у кількості 10 штук на загальну суму 96600,00 грн. При цьому відзначає, що згідно з накладної на відвантаження № 80 від 31.05.2011р. уповноваженою особою відповідача було отримано товар в повному обсязі, претензій щодо кількості та якості не надходило. За доводами позивача, незважаючи на неодноразові його звернення до відповідача з вимогами про сплату, зобов’язання по оплаті товару останнім не виконані, станом на 31.10.2011р. (на час подання позовної заяви) заборгованість по договору складає 62040,00 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявлених до стягнення сум.
Крім того, 01.12.2011р. на адресу господарського суду надійшла заява за вих. № 1/48 від 29.11.2011р. про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що в резолютивній частині позовної заяви помилково зазначено: “Стягнути з Державного підприємства “Конструкторське бюро “Артилерійське озброєння”. Вказаною заявою позивач просить суд уточнити позовні вимоги в частині зазначення належного відповідача, а саме, зазначити: “Стягнути з приватної виробничо –комерційної фірми “Лакомат”.
Заяву (клопотання) позивача подано відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнято судом до розгляду та задоволено.
Відповідач –приватна виробничо –комерційна фірма “Лакомат” - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.
Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 01.11.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 15.12.2011 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 07.11.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за місяць до дати слухання.
Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового зв’язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвала, яка відправлена господарським судом Запорізької області у зв’язку із незнаходженням адресата не поверталась. До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено директору Приватної виробничо – комерційної фірми “Лакомат” Сиченко В.О. (арк. справи 42).
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 15.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
23.05.2011 року між публічним акціонерним товариством “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” імені А.М. Кузьміна” (Постачальником, позивачем у справі) та Приватною виробничо –комерційною фірмою “Лакомат” (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 09110622 (надалі –Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язався передати, а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити електродвигуни (надалі –товар), найменування, кількість, вартість і додаткові умови поставки якого узгоджуються в специфікаціях (додаток № 1) до Договору та є його невід’ємною частиною (п. 1.2 Договору).
За змістом п. 2.1 Договору сторони дійшли згоди, що ціна товару встановлюється у специфікаціях (додаток № 1), а відповідно ціна даного договору визначається сумою вартості всіх специфікацій (п. 2.3 Договору) і складає 69600,00 грн. (в т.ч. 16100,00 грн. ПДВ).
Пунктом 4.1 Договору сторони встановили наступний порядок розрахунків: Покупець здійснює передплату в розмірі 34560,00 грн., у тому числі ПДВ –5760,00 грн., протягом 3 банківських днів після отримання рахунку на оплату або його копії факсиміле, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, решта суми у розмірі 62040,00 грн. у тому числі ПДВ – 10340,00 грн. сплачується Покупцем протягом 90 календарних днів з моменту вивезення товару після отримання рахунку на оплату або його факсиміле, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Фактом оплати партії товару є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в Договорі.
За умовами п. 7.1 Договору у випадку прострочення оплати Покупець виплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості не сплаченого товару за кожний день прострочення.
Договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє, в частині поставки товару, протягом одного року з дня укладення. У випадку, якщо у сторін, на момент закінчення терміну дії Договору, залишаються невиконаними договірні зобов’язання і не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов’язань і законних вимог(п. 8.1 Договору).
Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до накладної № 80 від 31.05.2011р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 96600,00 грн., яка була прийнята відповідачем без зауважень. На виконання підпункту “а” п. 4.1 Договору відповідачем здійснено передоплату у розмірі 34560,00 грн. Однак, За твердженням позивача, решту суми, відповідно до виставленого на оплату рахунку-фактури № 4149642 на суму 96600,00 грн. не сплачено та залишено відповідачем без оплати.
У зв’язку з відсутністю з боку відповідача оплати товару за договором поставки №09110622 від 23.05.2011р., ПАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” імені А.М. Кузьміна” на адресу відповідача направлено претензію (вих. № 1-15пр від 07.09.2011 р.) про сплату боргу. Направлення зазначеної претензії підтверджується копіями фіскального чеку № 9130 від 07.09.2011р. та опису вкладення у цінний лист від 07.09.2011р., долученими до матеріалів позовної заяви. Незважаючи на це, відповідач вартість отриманої від позивача продукції так і не оплатив.
Крім того, на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі позивачем було направлено на адресу відповідача - 2 оригінали акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011р., однак на даний час відповідачем вказаний акт не підписаний та не повернений позивачу.
Позовні вимоги про стягнення з приватної виробничо –комерційної фірми “Лакомат” заборгованості за договором поставки № 09110622 від 23.05.2011р. в сумі 64 083,06 грн., в тому числі: 62040,00 грн. основного боргу, 1659,78 грн. пені, 62,04 грн. інфляційних втрат та 321,24 грн. –3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі –ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов’язком відповідача –прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умовами Договору та Специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору) сторони дійшли згоди щодо розміру ціни договору в сумі 96600,00 грн. (в т.ч. ПДВ –16100,00 грн.).
Як вбачається з долученої до справи копії накладної № 80 від 31.05.2011р., позивач на виконання своїх договірних зобов’язань поставив відповідачу продукцію на загальну суму 96600,00 грн.
Отримання відповідачем товару на зазначену суму підтверджується вказаною накладною, яка містять підпис директора приватної виробничо –комерційної фірми “Лакомат” та відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей (арк. справи 14, 48).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 4.1 Договору наступний порядок розрахунків: Покупець здійснює передплату в розмірі 34560,00 грн., у тому числі ПДВ –5760,00 грн., протягом 3 банківських днів після отримання рахунку на оплату або його копії факсиміле, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, решта суми у розмірі 62040,00 грн. у тому числі ПДВ –10340,00 грн. сплачується Покупцем протягом 90 календарних днів з моменту вивезення товару після отримання рахунку на оплату або його факсиміле, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав рахунок – фактуру № 4149642 18.06.2011р., що підтверджується долученими до матеріалів справи оригіналами реєстру відправлень від 14.06.2011р. та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, кінцевий строк оплати вартості отриманого товару –16.09.2011 р.
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 96600,00 грн.
Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.
Проте, позивач в позовній заяві, що також підтвердив його представник в судовому засіданні, просить стягнути лише заборгованість в сумі 62040 грн, пославшись на те, що за результатами звірки взаємних розрахунків з відповідачем станом на 30.11.2011р. сальдо на користь з ПАТ «Дніпроспецсталь»складає суму 62040 грн.
Враховуючи, що позивачем не було надано належних доказів щодо погашення відповідачем 34560 грн. за отримані електродвигуни по накладній № 80 від 31.05.2011р., акт звірки на який посилається позивач, відповідачем не підписаний, залік заборгованості в сумі 34560грн. не оформлений сторонами в установленому законом порядку, а також, оскільки позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості за даним договором лише в сумі 62040 грн., суд вважає, що позов підлягає задоволенню щодо стягнення основної заборгованості в заявленій сумі.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1659,78 грн. пені, 62,04 грн. інфляційних втрат та 321,24 грн. –3% річних.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та 3% річних за період з 29.08.2011р. по 31.10.2011р. Однак, судом встановлено, що відповідно до умов договору, решту суми, яка є предметом у даній справі відповідач повинен сплатити протягом 90 календарних днів з моменту вивезення після отримання рахунку на оплату. Відповідач отримав рахунок 18.06.2011р., що підтверджується матеріалами справи, а отже граничним строком оплати за поставлений товар є 16.09.2011р.
Таким чином, за період з 16.09.2011р. по 31.10.2011р. сума 3% річних становить 229,46 грн., сума пені - 1185,56 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних та пені (91,78 грн. та 474,22 грн., відповідно) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1185,56 грн. пені та 229,46 грн. –3% річних.
В той же час, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних витрат, оскільки інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання –після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції. Таким чином, розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є необґрунтованим. В даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов'язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін (28 днів також є такою прострочкою). Дана правова позиція викладена в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2011р. у справі №30/5009/1889/11 та листі Вищого господарського суду України № 62-97р від 03.04.1997р. щодо рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
На підстави вищевикладеного та з урахуванням граничного строку оплати заборгованості –16.09.2011р., інфляційні втрати за вересень 2011р. не підлягають нарахуванню. Отже, заявлена позивачем сума втрат від інфляції є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватної виробничо –комерційної фірми “Лакомат” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 115Б/8; р/р № 26006303384099 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 20507362) на користь публічного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” імені А.М. Кузьміна”(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81; р/р № 260070175696 в філії ПАТ «Державний експортно –імпортний Банк України», МФО 313979, Код ЄДРПОУ 00186536) 62040 (шістдесят дві тисячі сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1185 (тисяча сто вісімдесят п’ять) грн. 56 коп. –пені, 229 (двісті двадцять дев’ять ) грн. 46 коп. –3% річних, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 56 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.12.2011р.
20.12.2011