РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

12 грудня 2011 року                                                           Справа № 8/5007/73/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Василишин А.Р.

судді                                                   Дужич С.П. ,
 судді                                                   Юрчук М.І.   

при секретарі Довгалюк О.

розглянувши апеляційну скаргу третьої особи на рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.11 р. у справі № 8/5007/73/11 (суддя - Давидюк В.К.)

за позовом Державної акціонерної компанії "Хліб України"

до Відповідача 1: Новоборівської селищна рада Володарськ-Волинського району Житомирської області  

   Відповідача 2: Виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Володарськ-Волинського району Житомирської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Чернявський комбінат хлібопродуктів.

про визнання недійсним та скасування рішення № 174 виконавчого комітету Новоборівської селищної ради і визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності

за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1. (дов. № 02-14/467 від 23.09.11р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна компанія  "Хліб України" (надалі –Позивач) звернулась з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-5) в господарський суд Житомирської області до Новоборівської селищної ради Володарськ-Волинського району Житомирської області (надалі –                          Відповідач 1) та до Виконавчого комітету Новоборівської селищної ради                            Володарськ-Волинського району Житомирської області (надалі –Відповідач 2), в які просить: визнати неправомірним та скасувати рішення Відповідача 2 № 174 від 29 вересня 2007 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий комплекс виробничих будівель та споруд, розташованих за адресою Житомирська область, Володарськ-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 19; визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлю контори, що розташована за адресою Житомирська область, Володарськ-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 48.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 9 серпня 2011 року (т. 1,                      а.с. 69) залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України»«Черняхівський комбінат хлібопродуктів»(надалі –Третя особа).

6 вересня 2011 року Позивач надав в господарський суд Житомирської області уточнення позовних вимог (т. 1, а.с. 74-75), відповідно до якого, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Відповідача 1 № 174 від 27 вересня 2007 року "Про оформлення права приватної власності і видачі свідоцтв Відповідача 2 на нерухоме майно"; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на майновий комплекс виробничих будівель та споруд, розташований за адресою - Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 19; визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлю контори за адресою - Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 48, виданих Відповідачем 2.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2011 року (т. 1,               а.с. 134-137), з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов  задоволено  частково. Визнано  недійсним  рішення Відповідача 2 № 174  від 27 вересня 2007 року; стягнуто з Відповідача 1

на  користь Позивача 85 грн.00 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та                  236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Водночас судом припинено провадження у справі в  частині позовних вимог, заявлених до Відповідача 2  (щодо визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на майновий комплекс виробничих будівель та споруд і на будівлю контори).

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Третя особа, звернулась з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 3-8) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2011 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 30 листопада 2011 року представник Третьої особи підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі.

Не погоджуючись з доводами Третьої особи, Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 26-29), в яком з підстав, вказаних у цьому відзиві, просить залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області, апеляційну скаргу Третьої особи - без задоволення.

В судовому засіданні від 30 листопада 2011 року представник В судовому засіданні від 30 листопада 2011 року представник Позивача підтримав доводи висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивача підтримав доводи висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року (т. 2, а.с. 32-33), в зв'язку з неявкою в судове засідання від 30 листопада 2011 року представників Відповідача 1 та Відповідача 2, розгляд справи відкладено на 12 грудня 2011 року на 14 год. 05 хв.. Про відкладення сторони повідомлені під розписку (т. 2, а.с. 30), а також через надіслання відповідних поштових відправлень.

В судове засідання від 12 грудня 2011 року представники Відповідача 1, Відповідача 2 та Третьої особи не з'явились.

Як вказано вище, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень                     (т. 2, а.с. 33, 34), розписка про відкладення (т. 2, а.с. 30) та реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції (т. 2, а.с. 36). Жодних клопотань, щодо відкладення розгляду справи чи з поясненням причини неявки повноважних представників від сторін до Рівненського апеляційного господарського суду не надходило.

Враховуючи усе вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 1, Відповідача 2 та Третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

          Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням       Відповідача 1 № 174 від 27 вересня 2007 року (надалі –рішення) вирішено надати дозвіл Турчинській хлібоприймальній дільниці, яка є структурним підрозділом Позивача, на оформлення свідоцтва на право власності на частину майнового комплексу (яка знаходиться в Житомирській області, Володарськ-Волинський район, селище Нова Борова, вул. Калініна, 19) та приміщення контори (яка знаходиться в Житомирській області, Володарськ-Волинському районі, в сел. Нова Борова по вул. Калініна, 48).

На підставі даного рішення 3 листопада 2010 року видано свідоцтва (т. 1, а.с.12-13) про право власності на майновий комплекс виробничих будівель та споруд (розташований за адресою - Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 19) та на будівлю контори (розташованої за адресою - Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 48, площею 95,37 кв.м.).

Колегія суду зауважує, що Позивач утворений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України". Засновником Компанії є Держава в особі Кабінету Міністрів України.

Колегія суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" від 5 листопада 1997 року № 1218 Міністерству агропромислового комплексу було приписано передати у двомісячний термін до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії, а також адміністративні будинки, що належать до державної власності, згідно з додатком № 4.

Колегія суду наголошує на тому, що в додатку № 3 значиться Черняхівський комбінат хлібопродуктів.

З огляду на вищеописане, на виконання вказаної Постанови рішенням Спостережної ради Позивача від 10 березня 1998 року утворена Третя особа.

Колегія суду дослідивши положення Статуту Третьої особи від 24 березня 2001 року                (т. 1, а.с. 12-127), наголошує на тому, що положення даного Статуту відповідає вимогам законодавству України, що діяло на той час.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Третьої особи: майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, грошові кошти, а також інші активи, вартість яких відображається в бухгалтерському балансі підприємства.

Згідно підпункту 1 пункту 4.2 Статуту Третьої особи: джерелами формування майна Третьої особи є, у тому числі, грошові і матеріальні внески Позивача.

Пунктом 4.3 Статуту Третьої особи передбачено, що: майно Позивача передається Підприємству в користування; Третя особа має право вчиняти щодо майна Позивача будь-які дії тільки з дозволу Позивача.

Враховуючи вищевказане, колегія суду Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що майно, за рахунок якого був сформований статутний фонд Третьої особи, було передано йому лише на праві користування, при цьому власником цього майна апріорі залишається Позивач.

В силу дії частини 1 статті 13 Закону України "Про господарські товариства" від 23 грудня 1997 року (в редакції станом на момент створення Позивача): вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

При цьому, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що: товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Аналогічні положення закріплені в Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України...

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України: господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Пунктом 1 частини 1 статті 85 Господарського кодексу України передбачено, що: господарське товариство є, зокрема, власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Враховуючи вищеописані норми чинного законодавства України, колегія суду зауважує, що для набуття новоствореним товариством права власності на майно, передане до його статутного фонду, має бути наявним чітко виражений намір засновника, передати відповідне майно саме у власність.

Згідно частини 1 пункту 29 Статуту Позивача (т. 1, а.с. 46-68): засновником Компанії є Держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 пункту 37 Статуту Позивача: компанія є власником майна, переданого засновником до статутного фонду Компанії, у тому числі коштів.

Згідно з Додатком № 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" від 5 листопада 1997 року № 1218: Третя особа була визначена підприємством, державне майно якого передається до статутного фонду Позивача.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що: приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; до об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення; так, загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Позивача.

          Враховуючи вищевказане, колегія суду зауважує, що нерухоме майно було передано до статутного фонду Третьої особи на праві користування, а тому, враховуючи принципи непорушності права власності, у Третьої особи не виникло право власності на майно, за рахунок якого був сформований його статутний фонд (та яке розташоване за адресами: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 19;  Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Калініна, 48),  так як на той час вказане нерухоме майно перебувало у власністю Держави України в особі Кабінету Міністрів України.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що спірним рішенням Відповідача 2 Третій особі вирішено надати дозвіл на оформлення свідоцтва на право власності на вищезазначене нерухоме майно, чим були порушені майнові права Позивача та Держави України.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року  "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів": підставами для визнання акта недійсним  є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.

Частиною 2 статті 144 Конституції України передбачено, що: рішення органів місцевого самоврядування  з  мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним  зверненням до суду.

Згідно частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що: способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачено, що: правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи усе вищеописане, колегія апеляційного суду, приходить до висновку, що спірне рішення Відповідача 2 порушує майнові права Позивача, було прийнято всупереч положенням чинного законодавства України, з перевищенням компетенції, а тому воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Колегія суду зауважує, що пунктом 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 роз'яснено, що: свідоцтва про право власності особи на нерухоме майно не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що свідоцтво не є актом у розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від  7 лютого 2002 року № 7/5 (надалі –Положення): державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих  документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно пункту 6 Положення: оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об’єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Враховуючи вищеописане, колегія апеляційного господарського суду зауважує, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права... При цьому свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

В силу дії пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи вищевказане, колегія апеляційного суду, приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності Третьої особи від 3 листопада 2010 року.

Також, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі стосовно позовних вимог, заявлених до Відповідача 2 з огляду на те, що останній не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Крім того, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про підвідомчість господарським судам даної категорії спорів з огляду на те, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Враховуючи вищевисвітлене, колегія суду констатує, що вирішуючи питання щодо наявності у конкретній справі ознак справи адміністративної юрисдикції, господарський суд повинен з'ясувати, чи не є даний спір спором про право, що виникає з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 2 № 174 від 27 вересня 2007 року "Про оформлення права приватної власності і видачі свідоцтв Третій особі на нерухоме майно". На переконання апеляційного господарського суду даний спір є спором про право.

Усе вищеописане у даній судовій постанові, спростовує доводи Третьої особи, висвітлені в апеляційній скарзі... Відповідно суд їх не бере до уваги, як безпідставні та надумані (адже не спростовують факту відсутності у Третьої особи права власності на дане нерухоме майно на момент винесення оспорюваного рішення та не спростовує факту передачі даного майна Третій особі лише на праві користування)...

Враховуючи усе вищеописане в даній постанові суду апеляційної інстанції, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Третьої особи без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Рішення господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2011 року у справі                         № 8/5007/73/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Чернявський комбінат хлібопродуктів - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Василишин А.Р.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                              Юрчук М.І.  

 01-12/17690/11  17690/11