РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2011 р. Справа № 5004/1559/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 14.09.11 р.
у справі № 5004/1559/11 (суддя Костюк Софія Василівна )
позивач Рожищенська районна спілка споживчих товариств
відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Рожищенський міський ринок"
про стягнення 6 750,37 грн.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - не з'явився
відповідача - ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника , довіреність в справі
третьої особи - не з"явився
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2011 року відповідно до затверджених складів колегій внесені зміни до складу колегії і визначено колегію у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є.,суддя Сініцина Л.М.,суддя Гудак А.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 14 вересня 2011 року у справі № 5004/1559/11 ( суддя Костюк С.В.) стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Рожищенської районної спілки споживчих товариств 6 750,37 грн., з них 5 026,92 грн., заборгованості, 1 723,45 грн. штрафу, 102 грн. витрат по сплаті державного
мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.
Суд першої інстанції своє рішення нормативно обґрунтував ст. ст. 193,230,231, 283 ГК України, ст.ст. 526,610, 762 ЦК України та вказав, що заборгованість в сумі 5026 грн. 92 коп. підтверджена матеріалами справи, штраф в розмірі 1723 грн. 43 коп. нарахований згідно п. 6.3. договорів оренди торговельних місць. Отже, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 6 750,37 грн. підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2011 року та відмовити в позові. Апелянт зазначає, що при укладенні із позивачем від 27.12.2010 року договорів оренди торгівельних місць нею були підготовлені заперечення щодо окремих умов договору та складено протокол розбіжностей, котрий був надісланий на адресу позивача разом із підписаним договором оренди. Вказує, що у свою чергу позивач у встановлений ч. 5 ст. 181 ГК України, не вжив заходів для врегулювання розбіжностей по договору оренди. Вважає, що договір оренди від 27.12.2010 року не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та ст.ст. 179, 180 ГК України, що дає підстави вважати його неукладеним.
Також зазначає, що в зв»язку із прийняттям рішення міської ради № 6/25 про розірвання договору оренди земельної ділянки , укладеного між міською радою та райспоживспілкою та рішення про утворення нового комунального підприємства «Рожищенський міський ринок»№ 6/16, орендна плата вносилась нею в касу КП «Рожищенський міський ринок».
Також, скаржником долучено копії документів- рішення Рожищенської міської ради № 6\25 від 22 лютого 2011 року та № 6\16 від 22 лютого 2011 року, які на його думку слугують доказами в обґрунтування апеляційної скарги.
Крім того,апелянтом подані письмові пояснення по суті апеляційної скарги , які кореспондуються з апеляційною скаргою . У своїх поясненнях апелянт додатково вказує,що з 10 березня 2011 року позивач не міг виконувати свої зобов»язання- надавати торгівельні місця в оренду в зв»язку з втратою права оренди землі на підставі рішення Рожищенської міської ради від 22 лютого 2011 року № 6\25. Пунктом 6.9 укладених між сторонами Договорів від 26 грудня 2010 року передбачалось , що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-яких положень даного договору якщо це стало наслідком причин , що знаходяться поза сферою контролю сторін. Дане положення договорів повністю узгоджується з приписами ст. 617 ЦК України.
Крім того, вважає рішення Рожищенської міської ради про розірвання договору оренди землі з райспоживспілкою та утворення КП «Рожищенський міський ринок» тими обставинами, через які вона не могла використовувати торгівельні місця Рожищенської райспоживспілки на ринку , оскільки позивач їх не мав з 10 березня 2011 року.
Вважає, що при винесенні рішення суд не з»ясував усіх обставин , які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Рожищенською районною спілкою споживчих товариств подано письмовий відзив на апеляційну скаргу,яким вважає скаргу безпідставною та такою ,що не спростовує висновків місцевого суду.
У відзиві вказує , що 06.01.2011 року на адресу позивача надійшло звернення підприємців, підписане ОСОБА_6, однак воно не містить посилання на конкретний договір, тому не є протоколом розбіжностей за змістом ст. 181 ГПК України.Крім того, вказує, що заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що договір є неукладеним, оскільки не була дотримана процедура укладення договору, -спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Оскільки договори оренди укладені з райспоживспілкою є чинними,зобов'язання по договорах оренди торговельних місць має виконуватись належним чином.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Волинської області від 14 вересня 2011 року без змін.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року (а.с.88-89) до участі в справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство»Рожищенський міський ринок«.
У судовому засіданні апелянт, представник апелянта апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які викладені у ній та у додаткових поясненнях до апеляційної скарги , просили рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Рожищенській районній спілці споживчих товариств у задоволенні даного позову.
Представник позивача Рожищенської районної спілки споживчих товариств , третьої особи Комунального підприємства»Рожищенський міський ринок«в судове засідання не з»явились , про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь ,про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи ( а.с.90-91)
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копії ухвал Рівненського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2011 року про відкладення розгляду справи на 30 листопада 2011 року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією та ними отримані, тобто, учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третьої особи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи 26.12.2010р. між Рожищенською районною спілкою споживчих товариств та ФОП ОСОБА_2 було укладено чотири договори оренди торгових місць за № 202, №186, №187, №200 (а.с. 9-12)., згідно п. 1.1 яких орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування відповідно торгові місця площею 8,0 м.кв., 5,39 м.кв., 6,62 м.кв., 18,5 м.кв. для розміщення об’єкту торгівлі (а.с. 9,10, 11, 12 ).
Відповідно до п. 3.1. договорів розмір орендної плати встановлюється по договору № 202 –224 грн. в місяць, по договору № 186 –149,80 грн. в місяць, договору № 187 –185,36грн. в місяць та договору № 200 –518 грн. в місяць.
Згідно п. 3.2. орендна плата сплачується щомісячно в касу або на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць), а компенсація за спожиту електроенергію –до 5-го числа поточного місяця в розмірі авансових платежів на наступний місяць.
Пунктом 3.3 договорів передбачено , що розмір орендної плати переглядається у випадках змін тарифів на комунальні та інші види послуг, зміни податкового законодавства та інфляції понад 2 % в місяць.
Пунктом 2.1. договорів сторони визначили, що вступ орендаря у користування орендованим торговельним приміщенням місцем настає одночасно з підписанням сторонами даних договорів.
Сторони погодили, що укладені між ними договори діють з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (п. 7.1 договорів).
Як правильно зазначив місцевий господарський суд , згідно ч. 1. ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 даної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарським судом Волинської області вірно встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірні зобов’язання зі сплати орендних платежів за користування об’єктами торгівлі виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 5026,92 грн.
Враховуючи, що своєчасне внесення плати за оренду торгових місць є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, вказаного обов’язку у строки, встановлені договорами ФОП ОСОБА_2 не виконала, позовна вимога про стягнення 5026,92 грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованою і правомірно задоволена місцевим господарським судом.
Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку (штраф) за прострочку оплати оренди за період з квітня по червень 2011 року включно в розмірі 1 723,45 грн.
В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено ,що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.3 договорів передбачено, що у випадку несплати орендарем орендної плати до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим орендарю нараховується штраф в розмірі 20 % від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем орендарю нараховується штраф у розмірі 50 % від суми боргу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судова колегія дійшла висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та п. 6.3 договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 723,45 грн.
Посилання апелянта на те, що договори оренди є неукладеними, оскільки не була дотримана процедура укладення договору, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 4 вказаної статті визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч наведеним нормам , відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні Рівненському апеляційному господарському суду доказів надіслання позивачу підписаних договорів оренди разом із протоколами розбіжностей, а тому відповідні твердження апелянта є безпідставними та документально необґрунтованими.
Колегія суддів також звертає увагу ,що договори оренди від 26.12.2010 року є чинними, їх умови фактично прийняті до виконання відповідачем, оскільки останній користувався об’єктом торгівлі та частково оплачував орендні платежі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильного по суті рішення господарського суду Волинської області.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 14 вересня 2011 року у справі № 5004/1559/11.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Волинської області від 14 вересня 2011 року справі № 5004/1559/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.
01-12/17292/11 17292/11