РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
28 листопада 2011 року Справа № 21/5007/42/11-П
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Юрчук М.І. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі Довгалюк О.П.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.10.11 р. у справі № 21/5007/42/11-П (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Овруцькому районі Житомирської області
до Відкритого акціонерного товариства "Овруцький молочноконсервний комбінат"
про стягнення в сумі 65 727 грн. 54 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Круковський А.В. (паспорт № ВМ НОМЕР_1)
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Овруцькому районі Житомирської області (надалі –Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Овруцький молочноконсервний комбінат»(надалі –Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 65 727 грн. 54 коп..
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року (а.с. 8), з підстав, вказаних в цій ухвалі, відмовлено у прийнятті позовної заяви.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою господарського суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 4-5), в якій просить (з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі) ухвалу господарського суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року у даній справі скасувати.
В судовому засіданні апелянт підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 16-17), в якому з підстав, вказаних у відзиві, просить залишити ухвалу господарського суду Житомирської області без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 28 листопада 2011 року представник Відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач повідомлен належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 32).
Водночас, у поданому відзиві на апеляційну скаргу, Відповідач, висвітлив прохання провести розгляд апеляційної скарги без участі повноважного представника Відповідача...
Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Позивач, звернувся в господарський суд Житомирської області із позовною заявою № 65 від 10 жовтня 2011 року (а.с. 27-28) про стягнення 65 727 грн. 54 коп. заборгованості по сплаті капіталізованих платежів.
Колегія суду зауважує, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України: господарським судам підвідомчі справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Згідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
У відповідності до підпункту 7 пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України: суб’єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В силу дії статті 14 Основ законодавства від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами; у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що: фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників.
Колегія суду наголошує на тому, що порядок обчислення і сплати страхових внесків до Позивача, обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначає Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (надалі –Інструкція).
Згідно підпункту 5.9 пункту 5 Інструкції: для покриття витрат фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти Відповідачу сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765.
Підпунктом 8.1 пункту 8 Інструкції передбачено, що: робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.
Враховуючи вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що оскільки в даному позові йдеться про стягнення заборгованості по сплаті капіталізованих платежів, то в такому разі Відповідач виступає як суб'єкт владних повноважень...
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Пунктом 1 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що: юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В силу дії пункту 2 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України: місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Сукупний аналіз вищеописаних норм свідчить про те, що даний спір є спором підвідомчим адміністративним судам, а не господарським судам.
Вищеописане підтверджується і Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (надалі –Постанова Пленуму)...
Так, відповідно до частини 3 пункту 16 Постанови Пленуму: не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами.
Враховуючи усе вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що даний публічно-правовий спір повинен вирішуватися у адміністративному суді на підставі Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та в порядку передбаченому цим кодексом.
З огляду на усе вищеописане, позовна заява Позивача про стягнення з Відповідача 65 727 грн. 54 коп. капіталізованих платежів не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки є адміністративним спором.
Відповідно, колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом підставно і обгрунтовано відмовив Позивачу у прийнятті даної позовної заяви.
Враховуючи вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд залишає ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.10.11 р. у справі № 21/5007/42/11-П залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Овруцькому районі Житомирської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Дужич С.П.
01-12/17049/11 17049/11