ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2011 року Справа № 32/5005/12356/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
прокурора: Мельникова А.І. посвідчення №218 від 23.08.2011 р.;
позивача: ОСОБА_1- предст., дов. №7/11-197 від 22.02.2011р.
відповідача: не явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2011р. у справі №32/5005/12356/2011
за позовом: Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком»(м. Дніпропетровськ)
про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2011р. (підписано 04.11.2011р.) у справі №32/5005/12356/2011 (суддя Васильєв О.Ю.) з урахуванням уточнень позовних вимог задоволений позов Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком»(м. Дніпропетровськ)
про внесення змін до пункту 4.1. договору оренди землі від 20.12.2004р., укладеного між сторонами у справі, шляхом викладення в наступній редакції: «п. 4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України». З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком»(м. Дніпропетровськ), подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2011 року по справі №32/5005/12356/2011 і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Відповідач з посиланням на ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 188 ГК України, ст.ст. 629, 641, 654 ЦК України, п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011р. №6 вважає висновок суду щодо правомірності внесення змін до договору суперечливим.
14.12.2011 року позивач надав до суду доповнення до апеляційної скарги, у яких зазначив, що розмір орендної плати залишився поза регулюванням договору, що також є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові. Позивач зазначив, що Вищий господарський суд України також дотримується даної точки зору та додав до доповнень постанову ВГСУ від 06.09.2011 року по справі №5005/3435/2011.
Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор (м. Дніпропетровськ) відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні прокурор зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а договір після внесення в нього змін став відповідати вимогам чинного законодавства, яке регулює земельні правовідносини.
Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) –позивач, відзив на апеляційну скаргу не надала, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято без порушення норм матеріального і процесуального права та у відповідності з вимогами чинного законодавства. Зміст рішення відповідає вимогам ст.84 ГПК України, а застосування судом норм матеріального права відповідає положенням Постанов Верховного Суду України від 27.12.2010 року і від 06.12.2010 року.
12.12.2011 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням директора підприємства. Беручи до уваги, що відповідач заздалегідь був повідомлений про дату розгляду справи, а саме: 29.11.2011 року і міг направити в судове засідання іншого співробітника товариства, неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи, останній належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представника позивача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю науково-фінансовою компанією «Поліком»(орендар) 20.12.2004 року був укладений договір оренди землі, відповідно до п.п.1.1., 1.3. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Гаванська, 9 (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:083:0215. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 22.09.2004 №109/20. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 3,9165 га (п. 2.1. договору).
20.12.2004р. договір був посвідчений Літаш І.П. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №10311. Зареєстрований договір в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 10.02.2005р. за №040510400108.
Згідно п.3.1. договір укладено на п’ятнадцять років.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Сторонами узгоджено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 4.7 договору).
Отже, сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.
В зв’язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004 року, як це і зробив місцевий господарський суд.
Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга –без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком»(м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2011р. у справі №32/5005/12356/2011 залишити без зміни.
Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 20.12.2011 року)