У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13104/24

№ 1-кп/183/1449/25

05 березня 2025 року                                                                м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судових засідань                         ОСОБА_2 ,        

провівши в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області судове засідання у кримінальному провадженні № 62024170030000124 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березнегувате, Миколаївської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуває на посаді номера обслуги взводу вогневої підтримки 11 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора                         ОСОБА_4

обвинуваченого                         ОСОБА_3 ,

захисника                         ОСОБА_5 (в режимі ведіоконференції),

встановив:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

14 січня 2025 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2025 року без визначення розміру застави.

Прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу тримання під вартою, вказавши, що є всі підстави для продовження строку тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки ризики, які були враховані судом при обрані їй запобіжного заходу тримання під вартою, на сьогодні не змінилися.

Прокурор вказав, що у відповідності до ст. 177 КПК України, метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ПІК України підставою застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник в судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, тому з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними та не зменшились ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності у ОСОБА_3 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, дійшов висновку, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

До того ж, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.

Ця норма має імперативний характер, тому суд зобов`язаний її дотримуватися у всіх випадках вирішення питання про обрання, скасування, зміну або продовження запобіжного заходу.

Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зокрема, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, заслухавши прокурора, вислухавши думку захисника, обвинуваченого, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України необхідно продовжити до 03 травня 2025 року без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України, суд,-

постановив :

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 травня 2025 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1