1Справа № 335/1628/25 1-кс/335/1083/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року                                                         м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007136 від 17.10.2024 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рівне, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007136 від 17.10.2024 року, досудове розслідування у якому здійснюється Відділом поліції № 1 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 було призначено на посаду стрільця-санітара 3-го гірсько-штурмового відділення 2-го гірсько-штурмового взводу 4-ї гірсько-штурмової роти 2-го гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та уважається, що останній справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за вищевказаною посадою.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 28.07.2024, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , розташоване на території населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та до 30.11.2024 перебував поза межами служби.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, обставини його вчинення, а також дані про особу підозрюваного, наполягав на наявності ризиків, про які зазначено у клопотанні. Вважає, відсутніми підстави застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного, тому просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Зазначив, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні триває до 24.05.2025 року.

Захисник у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечувала, вважає його необґрунтованим, посилаючись на те, що підозрюваному необхідно проходити лікування, суду подала копію медичного направлення, яке долучено до матеріалів клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що бажає продовжити військову службу, наполягав, що повернувся до служби, але йому треба лікуватися після отриманих травм. З 07 по 08 квітня він знаходився у лікарні у м. Запоріжжі, потім вирішив лікуватися самостійно і поїхав до м. Рівне та був затриманий у м. Києві.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Відділом поліції № 1 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007136 від 17.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у якому 02.01.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

14.04.2025 року, о 08 годині 25 хвилин, ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали слідчого судді від 01.04.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжкого злочину, та передбачений Законом вид покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Також слідчий суддя враховує дані про особу, вік і стан здоров`я підозрюваного, який раніше не засуджений, неодружений, дітей на утриманні не має, офіційного джерела доходу не має, має постійне місце проживання.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу підозрюваного, а також наведені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження, на переконання слідчого судді, дослідженими матеріалами повністю підтверджуються ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке вчинено під час дії правового режиму воєнного стану, що свідчить про його максимальний ступінь суспільної небезпеки.

За змістом ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що тяжкість покарання, передбачена Законом за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, у сукупності з обставинами його вчинення та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також його особи, обґрунтовують доводи органу досудового розслідування щодо підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та зумовлюють неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж той, про застосування якого подано дане клопотання.

На переконання слідчого судді, доводи підозрюваного щодо повернення до військової служби є необґрунтованими, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 після самовільного залишення військової служби 30.11.2024 року повернувся та був доправлений до виконання обов`язків, однак 07.12.2024 року знов самовільно залишив військову частину, згідно з доповіддю командира ВЧ НОМЕР_2 .

Доводи сторони захисту щодо необхідності лікування ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження належними і достатніми доказами в ході розгляду клопотання.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із видів яких є запобіжні заходи.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не наведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.

Таким чином, встановлені слідчим суддею обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також з метою запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.

Виходячи з мети застосування запобіжного заходу, якою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, оцінивши в сукупності всі вищевстановлені обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчим суддею не визначається розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання – з 14.04.2025 року, та, відповідно до ст.ст. 197, 219 КПК України, слідчий суддя визначає строк дії даної ухвали в межах строку досудового розслідування – до 24.05.2025 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 205, 376, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 24.05.2025 року включно, який обчислювати з 14.04.2025 року.

Встановити строк дії даної ухвали до 24.05.2025 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя:                                                 ОСОБА_1