ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/685/25 Справа № 203/6846/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       08 квітня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання                         ОСОБА_5

прокурора         ОСОБА_6

підозрюваного         ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Архангельське Глазуновського району Орловської області рф, громадянина України, без освіти, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України (далі-КК),-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9  задоволено частково та застосовано стосовно підозрюваного  ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 32 дні, тобто до 11 квітня 2025 року, з утриманням у Державній установі “Дніпровська установа виконання покарань №4” Міністерства юстиції України.

Одночасно підозрюваному ОСОБА_7 встановлено заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 454 200,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_7 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України (далі- КПК), на нього будуть покладені наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

- не відлучатися із села Писарівка Павлоградського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він у період часу з 19.07.2024 по 23.07.2024 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів за узгодженням та під керівництвом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням на даний час особами, здійснили незаконну порубку у захисних та інших лісових насадженнях 132 дерев, які відповідно до Розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту склала 1 072 937,40 гривень, що у 708 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 підозрюється в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255 КК, та у незаконній порубці дерев у захисних та інших лісових насадженнях, перевезенні, зберіганні, збуті незаконно зрубаних дерев, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки, вчиненому у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

05.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

11.03.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК та 11.03.2025 о 11:45 год затримано в порядку ст.208 КПК.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку з незаконністю, необґрунтованістю, невмотивованістю, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування зазначає, що участь ОСОБА_7 у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255 КК не доведена ані самим повідомленням про підозру, ані клопотанням про застосування запобіжного заходу та доданими до нього матеріалами. При цьому також вважає, що прокурором не доведена належними та допустимими доказами причетність підозрюваного до незаконної порубки дерев та їх збуті, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

Вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення слідчий суддя не звернув уваги, що сума матеріальної шкоди була визначена органом досудового розслідування фактично приблизно та на власний розсуд, експертиза для визначення власності не проведена взагалі, тобто матеріальна шкода повідомленням про підозру не доведена належними доказами.

Стверджує, що жодного із ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК не існує, тому, що слідчий у своєму клопотанні не наводить жодних доказів таких ризиків.

Окремо зазначає, що суд першої інстанції помилково поклав в основу свого рішення тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі визнання його винуватим.

Зазначає, що підозрюваний раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, дізнавшись про його можливий розшук самостійно, добровільно та без додаткового примусу двічі з`явився до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, виховує двох малолітніх дітей, та не має скарг на свою поведінку від громадян старостинського округу.

Також, посилаючись на практику ЄСПЛ, вважає, що призначений слідчим суддею розмір застави є завеликим для підозрюваного ОСОБА_7 з огляду на його фінансове та соціально-побутове становище, а також взагалі не обґрунтованим та безпідставним.

З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року та постановити нову, якою змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК, або зменшити розмір застави до мінімального, передбаченого ч.5 ст.182 КПК розміру.

Під час апеляційного перегляду:

- підозрюваний ОСОБА_7 підтримав доводи поданої стороною захисту апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК, або зменшити розмір застави до мінімального, передбаченого ч.5 ст.182 КПК розміру;

- прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позицію сторін, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, та санкції ч.2 ст.255, ч.4 ст.246 КК, за якими йому повідомлено про підозру, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та позбавленням волі на строк від п`яти до семи років, відповідно.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні прокурора, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколами оглядів місць події, на яких зафіксовано факти незаконної порубки деревини, довідками про вартість спричиненої шкоди, матеріалами НСРД, розсекреченими у встановленому законом порядку.

Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

Таким чином доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень є неспроможними.

Водночас посилання сторони захисту щодо недостатності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованих злочинів, колегія суддів також вважає неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме: можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, стадія проведення досудового розслідування та процедура отримання показань від учасників кримінального провадження.

Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цих злочинах, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров`я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстроване та фактичне місце проживання, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема у вигляді нічного домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.

На переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_7 стійких соціальних зв`язків, родини та утриманців, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з цим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо недотримання слідчим суддею вимог ч.3 ст.183 КПК під час визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.

       Так,  ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК, які відповідно до ст. 12 КК, є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

       Згідно з приписами п.п.2,3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

       У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

       Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

       Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.

       Цих вимог закону слідчим суддею не було дотримано в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя дійшов безпідставного висновку, що застава у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200,00 грн, не є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 .

       Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, родину та утриманців, зареєстроване та постійне місце проживання, раніше не судимий і підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

       За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованих злочинів, ролі підозрюваного у їх вчиненні, а також майнового, сімейного стану підозрюваного ОСОБА_7 , та наявності вищевказаних ризиків, розмір застави необхідно зменшити до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 242 240,00 гривень, який на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК.

       Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

       Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_7 .

       За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:

       1) залишити ухвалу без змін;

       2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

       Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_8  слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року – скасувати в частині визначення розміру застави на підставі п.2 ч.1 ст.409 та п.1 ч.1 ст.411 КПК, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про визначення підозрюваному  ОСОБА_7 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 242 240, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 — задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - скасувати в частині визначення розміру застави.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 242 240,00 гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4