ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

15 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28875/24

                                                                                                  (суддя Озерянська С.І., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Чередниченка В.Є. (доповідач),

                               суддів:  Шальєвої В.А., Іванова С.М.,     

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28875/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                                 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення № 047050029218 від 22 жовтня 2024 року Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. з ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 30.08.2024 року.

          Позов обґрунтовано тим, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, оскільки така відмова суперечить    Рішенню Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050029218 від 22 жовтня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2024 року по 11.10.2024 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи з 01.07.2024 року по 11.10.2024 року та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову - відмовив.           

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивачу період роботи з 01.07.2024 року по 11.10.2024 року, оскільки за наданими позивачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній КП Кам`янської міської ради «Транспорт» від 11.10.2024 року № 60, 61, 62, які включали і цей період, відповідачем було вибірково зараховано до пільгового стажу позивачу період роботи про що свідчить протокол форми рс-право. Також, суд зазначив про те, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах відповідачем проігноровано, що така заява подана на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуючи рішення Конституційного Суду України з цього питання, а також те, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не було повністю досліджено всі надані позивачем документи на підтвердження її пільгового стажу роботи, не було зараховано до пільгового стажу окремі періоди її роботи та не зазначено причин такого незарахування, суд зробив висновок про необґрунтованість рішення відповідача та як наслідок необхідність його скасування.           

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області правомірні та відповідають чинному законодавству, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 на день звернення 14.10.2024 року. Також, відповідач зазначає про те, що стаття 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню під час визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , 14.10.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (водій тролейбуса).

22.10.2024 року відповідачем прийнято рішення № 047050029218, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв?язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та пенсійного віку, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.31).

У рішенні зазначено, що вік особи 54 роки, страховий стаж становить 38 років 6 місяців 18 днів, пільговий стаж становить 09 років 10 місяців 1 день. За результатами розгляду документів до загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

01.04.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким    статтю 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»    викладено у новій редакції.

Пункт «з» статті 13 Закону № 1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», передбачає, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту «б» частини першої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту «б» частини першої цієї статті.

Отже, пункт «з» статті 13 Закону № 1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) в якості обов`язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55-річного віку та наявність для жінок загального страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту.

Разом з цим, 23.01.2020 Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справа № 1-5/2018 (746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» «г» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня    ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.».

Отже, з 23.01.2020, тобто з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, діють положення пункту «з» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін    Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим чинними залишилися й відповідні положення пункту 8 частини другої    статті 114 Закону № 1058-IV.

Відтак, починаючи з 23.01.2020 діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01.04.2015 працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, а саме:

- пункт "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв): чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;

- пункт 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Отже означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за пунктом 8 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у цьому випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021 року.           Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вік позивача, є достатнім для звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.          Щодо доводів відповідача у рішенні № 047050029218 про те, що у наданих пільгових довідках від 11.10.2024 року № 60, №61, №62 некоректно зазначено посилання на норми статті 114 Закону №1058-ІV, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до пенсійного органу довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній КП Кам`янської міської ради «Транспорт» від 11.10.2024 року № 60, №61, №62 (а.с.10,11).

Так, відповідно до довідки від 11.10.2024 року № 61 позивач працювала в Дніпродзержинському трамвайному управлінні у період з 21.08.1995 року по 31.07.1997 року за посадою водій трамвая, що передбачено підпунктом 8 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.10 зворот).

Згідно з довідкою від 11.10.2024 року №60 позивач працювала в КП Кам`янської міської ради «Трамвай» у період з 12.08.2016 року по 31.05.2019 року за посадою водій трамвая, що передбачено підпунктом 8 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.10).

Відповідно до довідки №62 від 11.10.2024 року позивач працювала в КП Кам`янської міської ради «Транспорт» у період з 01.06.2019 року по 11.10.2024 року за посадою водій трамвая, що передбачено підпунктом 8 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.11).

Як встановлено судом першої інстанції періоди з 21.08.1995 року по 31.07.1997 року (1 рік 11 місяців 11 днів), з 12.08.2016 року по 31.05.2019 року (2 роки 10 місяців), з 01.06.2019 року по 30.06.2024 року (5 років 1 місяць) були зараховані відповідачем до пільгового стажу на підставі наданих позивачем довідок, що підтверджується протоколом форми рс-право.

Водночас, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачем не зазначено в оскаржуваному рішенні причини неврахування до пільгового стажу періодів роботи позивача, з 01.07.2024 року по 11.10.2024 року, під час якого позивач не змінювала місце роботи та професію водія трамвая.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує і на тому, що твердження відповідача у рішенні №047050029218 про те, що «…у наданих пільгових довідках від 11.10.2024 року № 60, №61, №62 некоректно зазначено посилання на норми статті 114 Закону №1058-ІV…» не може бути підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача, з 01.07.2024 року по 11.10.2024 року, оскільки відповідач не зазначає які саме неточності чи некоректність посилань у довідках № 60, №61, №62 на норми 114 Закону №1058-ІV спростовує факт виконання позивачем робіт у період з 01.07.2024 року по 11.10.2024 року, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення  без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області – залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28875/24 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Повне судове рішення складено 15 квітня 2025 року.

Головуючий - суддя                                                                      В.Є. Чередниченко

                               суддя                                                                      В.А. Шальєва

                               суддя                                                                      С.М. Іванов