Справа № 491/269/25

УХВАЛА

15 квітня 2025 року м. Ананьїв

     Суддя Ананьївського районного суду Одеської області, Желясков О.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

                                        ВСТАНОВИВ:

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Перевіркою позовної заяви та доданих до неї документів встановлено наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

 Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при подачі позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно пункту 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

В справі № 909/243/18 Верховний Суд, звернув увагу на відмінності між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно частини першої статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В постанові від 15 лютого 2019 року в справі № 910/11811/18 Верховний Суд зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).

Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором є самостійною вимогою.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 48154,47 гривень. Водночас зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що така заборгованість утворилась за трьома окремими договорами, укладеними відповідачем:

- за договором позики № 7120925 від 19 березня 2024 року в розмірі 18719,75 гривень;

- за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79869818 від 23 квітня 2024 року в розмірі 16127,58 гривень;

- за договором позики (з фіксованою процентною ставкою) № 2811486 від 15 травня 2024 року в розмірі 13307,14 гривень.

Тобто позивач заявляє по суті три самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об`єднує суму заборгованості по трьох окремих самостійних кредитних договорах в одну суму, з якої сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 гривень, що має відображення у платіжній інструкції кредитового переказу коштів № 103515 від 18 березня 2025 року.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за трьома різними кредитними договорами. Кожен кредитний договір має свій порядковий номер та дату укладення, суму та строки кредитних зобов`язань. Доказами виникнення заборгованості є відповідні кредитні договори з відповідними додатками до них, розрахунки заборгованості тощо. Тобто заявлено три вимоги майнового характеру, які не пов`язані між собою і можуть буди вирішеними окремо одна від одної, спільними є лише сторони.

В абзаці другому пункту 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» міститься роз`яснення, якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028,00 гривень. Отже ставка судового збору при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана юридичною особою, у 2025 році повинна складати не менше 3028,00 гривень.

       Оскільки позивачем заявлено три окремі вимоги майнового характеру, то і судовий збір необхідно сплатити за кожну вимогу - по 3028,00 гривень або загальною сумою за всіма позовними вимогами - 9084,00 гривень (3028,00х3).

Тобто для усунення недоліків позовної заяви позивач має доплатити судовий збір у розмірі 6056,00 гривень.

Частиною першою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що є всі підстави для залишення позовної заяви без руху та надання передбаченого законодавством строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

       Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

               У разі не виконання вказаних вимог позовна заява буде визнана неподаною і повернута позивачеві разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду згідно частини другої статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу суду згідно частини другої статті 353 ЦПК України може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

       Копію цієї ухвали вручити/надіслати позивачеві в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

       Суддя                                                                         Желясков О.О.