Справа № 455/1196/16-к

Провадження № 1-кп/455/69/2025

ВИРОК

Іменем України

       16 квітня 2025 року                                                        м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140320000526 від 07.07.2016, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стар`ява Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 07.07.2016 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні житлового будинку, де він проживає, що розташований за адресою: с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своїм братом ОСОБА_6 , умисно наніс останньому один удар кухонним ножем в область живота, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, що стало причиною його смерті.

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, а саме: не заперечує, що він наніс своєму брату ОСОБА_6 ножем тілесне ушкодження, проте не умисно, а лише для захисту від неправомірних дій останнього, який першим спровокував даний конфлікт, ображав його, штовхав та душив.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 07.07.2016року близько 13.00год він повертався з церкви додому, дорогою зайшов в магазин, де купив цигарки, випив 100грам горілки і взяв пляшку пива з собою додому. Прийшовши додому, включив телевізор, пив пиво, лежав на ліжку та дивився телевізор. Десь о 16.00год прийшов його брат ОСОБА_6 , який був у нетверезому стані, та спитав чи можна подивитись телевізор та попросив сигарету, що він дозволив. Тоді брат попросив ще сигарету та горілки, на що він відповів що не має горілки та спитав де його сигарети. Коли брат взяв другу сигарету, він (обвинувачений) намагався вигнати брата з кімнати. Тоді брат штовхнув його, від чого він впав на підлогу, і піднявся. Тоді брат знову його штовхнув і він впав на стіл, і брат почав його душити двома руками за шию. Він відштовхувався від нього, намагався вирватися з під нього, але брат продовжував його душити. В цей час на столі лежав кухонний ніж. Він схопив ножа і вдарив брата ним в область живота. Тоді брат відпустив його і вийшов з кімнати з тим ножем. Крім нього і брата на той час в будинку нікого не було. Через деякий час до них на подвір`я приїхала поліція та швидка. Тиждень брат перебував у лікарні, він провідував його, просив у нього вибачення, потім той помер. Стверджує, що не хотів щоб так усе вийшло, шкодує про те, що сталося. Зазначає, що брат коли приходив додому п`яним, то обзивав його та матір, у зв`язку із чим він (обвинувачений) звертався із скаргами на брата в поліцію. Коли брат приходив п`яним додому, то він (обвинувачений) йшов з дому щоб уникнути конфлікту. Також зазначив, що він перебував у складі добровольців від УНА УНСО у Грузії у зв`язку із воєнним конфліктом у 1993році, де зазнав поранення та перебував у полоні. Події, які відбувалися в Грузії дуже вплинули на його нервовий стан. Просить суд не карати його та не позбавляти волі.

Захисник – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні покликалася на те, що обвинувачений за обставин, які склалися під час вищевказаних подій, перебував у стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання, через неодноразову протиправну поведінку ОСОБА_6 щодо обвинуваченого, його постійні образи та знущання над ОСОБА_4 , з приводу чого обвинувачений звертався в поліцію та сільську раду, а також те, що обвинувачений брав участь у військових діях у Грузії у 1993році, де отримав поранення, був у полоні, що вплинуло на його психоемоційний стан. Також зазначає, що смерть ОСОБА_6 могла настати через його неналежне лікування, з урахуванням його незадовільного стану здоров`я на той час, зокрема печінки. З огляду на наведене, вважає, що у діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, в ході судового провадження подала до суду заяву, в якій просила розглядати кримінальне провадження у її відсутності у зв`язку із її виїздом за кордон.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на переконання суду, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 07.07.2016 (а.с.крим.провадження 14,15) з доданими до нього фототаблицями (а.с.крим.провадження 16-33), згідно якого відомо, що огляд проводився в період часу 18.30год-20.00год 07.07.2016, місцем події є житловий будинок гр. ОСОБА_6 , що в АДРЕСА_1 . Під час огляду виявлено каплі речовини бурого кольору в приміщенні житлового будинку, два кухонні ножі, одяг ОСОБА_4 . Під час огляду вилучено зіскоб РБК із порога вхідних дверей у будинок, зіскоб РБК із порогу дверей кімнати №1 будинку, змив РБК із підпорогу дверей кімнати №1, шматок простирадла із слідами РБК, що знаходились на ліжку у кімнаті №3 будинку, сорочку ОСОБА_4 , футболку та джинсову куртку, з подвір`я будинку ОСОБА_8 вилучено два ножі зі слідами РБК; на доданих до протоколу огляду місця події фототаблицях, зокрема, зоображено загальний вигляд будинку ОСОБА_6 , плями РБК, приміщення будинку, розміщення речей у будинку, одяг ОСОБА_6 , подвір`я гр. ОСОБА_8 звідки вилучено ножі, два ножі із плямами РБК;

- висновком медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 07.07.2016року (а.с. крим.провадження 44), згідно якого за результатами огляду ОСОБА_4 , який проводився 07.07.2016 о 23.20год, встановлено стан алкогольного сп`яніння;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 07.07.2016року (а.с. крим.провадження 46), згідно якого у ОСОБА_4 було відібрано зразки крові, нігтів, змиви рук для проведення імунологічної експертизи;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 08.07.2016року (а.с. крим.провадження 48), згідно якого у ОСОБА_6 було відібрано зразки крові для проведення експертизи;

- висновком експерта №168 від 08.07.2016року судово-медичного експерта Старосамбірського відділення ЛОБСМЕ ОСОБА_9 (а.с. крим.провадження 72), згідно якого в ОСОБА_4 при проведенні експертизи виявлено садно в ділянці кута нижньої щелепи зліва, яке утворилось від дії пальців рук, може відповідати часу – 07.07.2016року та відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження;

- висновком експерта №55 від 15.07.2016року судово-медичного експерта Старосамбірського відділення ЛОБСМЕ ОСОБА_10 (а.с. крим.провадження 75-78), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено слідуючі ушкодження: садно лівої гомілки, проникаюча в черевну порожнину рана з локалізацією під правою реберною дугою, при внутрішній: сліпе пораження правої долі печінки з утворенням на її передній поверхні вхідної рани. Вказані ушкодження утворились від дії гострого предмету вістря та леза ножа. По давності утворення відповідають часу – 07.07.2016року та відносяться до категорії тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент його заподіяння і не перебуває у причиновому зв`язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_6 наступила внаслідок захворювання: сепсис, що являється ускладненням проникаючого в черевну порожнину ножового пораження передньої черевної стінки з пошкодженням правої долі печінки;

- протоколом огляду трупа від 15.07.2016року (а.с.крим.провадження 88-91) з доданими до нього фото таблицями (а.с.крим.провадження 90,91), згідно якого під час огляду трупа ОСОБА_6 виявлено, зокрема, на передній стінці живота рана розміром 2,5х1см;

- висновком судово-психіатричного експерта №408 від 18.07.2016року (а.с. крим.провадження 94-96) комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, проведеної експертами КЗ ЛОКПЛ, згідно якої ОСОБА_4 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Підсумовуючи вищенаведене експерт – психолог дійшов висновку, що ОСОБА_4 на момент інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту не перебував. Не перебував він також і в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність;

- висновком експерта №982/2016 експерта-імунолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_11 (а.с. крим.провадження 115-117), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що в слідах на зіскобі РБК, вилученого з порогу вхідних дверей кімнати №1 виявлена кров людини та антиген Н, антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Тому можна припустити, що кров, виявлена у вищевказаному об`єкті відноситься до групи 0 з ізогемалютинінами анти-А, анти-В, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_6 ;

- висновком експерта №980/2016 експерта-імунолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_11 (а.с. крим.провадження 121-124), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що в слідах на відрізку марлі складеному в декілька шарів, вилученого під час проведення огляду місця події кім.№1, виявлена кров людини та антиген Н, антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Тому можна припустити, що кров, виявлена у вищевказаному об`єкті відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_6 ;

- висновком експерта №981/2016 експерта-імунолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_11 (а.с. крим.провадження 128-131), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що в слідах на відрізку бавовняної тканини, вилученої під час проведення огляду місця події кім.№3, виявлена кров людини та антиген Н, антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Тому можна припустити, що кров, виявлена у вищевказаному об`єкті відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_6 ;

- висновком експерта №983/2016 експерта-імунолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_11 (а.с. крим.провадження 135-137), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що в слідах на зіскобі РБК, вилученого біля порогу вхідних дверей кімнати №1, виявлена кров людини та антиген Н, антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Тому можна припустити, що кров, виявлена у вищевказаному об`єкті відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_6 ;

- висновком експерта №984/2016 експерта-імунолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_11 (а.с. крим.провадження 141-145), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи встановлено: в слідах на футболці, вилученій у ОСОБА_4 , виявлена кров людини та антиген Н, антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Тому можна припустити, що кров, виявлена у вищевказаному об`єкті відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_6 ; в слідах на куртці, вилученій у ОСОБА_4 – виявлена кров людини групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_6 ; в слідах на сорочці, вилученій у ОСОБА_4 крові не виявлено;

- висновком експерта №986/2016 експерта-імунолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_12 (а.с. крим.провадження 149-153), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи встановлено: в слідах на футболці, на штанах, на ремені речах трупа ОСОБА_6 , виявлена кров людини та антиген Н, антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Таким чином, можна припустити, що кров, виявлена у вищевказаних об`єктах може походити від будь-якої особи з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від ОСОБА_6 ;

- висновком експерта №275/2016 експерта-цитолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_13 (а.с. крим.провадження 157-160), згідно якого встановлено, зокрема, що кров трупа ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВ0, кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, ізосерологічної системи АВ0. При проведенні судово-медичної експертизи двох ножів встановлено наступне: в накладеннях речовини бурого кольору на клинку ножа №1 виявлено кров особи чоловічої генетичної статі, виявлена кров походить від чоловіка/чоловіків з групою крові О, в тому числі від потерпілого ОСОБА_6 . Походження даної крові від ОСОБА_4 виключається; в накладеннях речовини бурого кольору на поверхні ручки ножа №1 виявлено кров людини, виявлена кров походить від особи/осіб з групою крові О, в тому числі від потерпілого ОСОБА_6 . Походження даної крові від ОСОБА_4 виключається; в накладеннях речовини бурого кольору на клинку та ручці ножа №2 виявлено кров особи чоловічої генетичної статі, виявлена кров походить за рахунок змішування крові чоловіків з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В та групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н, в тому числі від ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

- висновком експерта №276/2016ц експерта-цитолога судового ЛОБСМЕ ОСОБА_14 (а.с. крим.провадження 164,165), згідно якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластинок обох рук ОСОБА_4 крові, її клітинних елементів не виявлено;

- висновком експерта №235/2016мк експерта-криміналіста ЛОБСМЕ ОСОБА_15 (а.с. крим.провадження 169-173), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи одягу та клаптя шкіри від трупа ОСОБА_6 на клапті шкіри з червоної стінки справа та на передній половинці футболки справа було виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які утворились від дії плоского колючо-ріжучого знаряддя, яке мало досить гостру ріжучу кромку, можливо від дії клинка ножа №1 наданого на експертизу;

- висновком експерта №236/2016мк експерта-криміналіста ЛОБСМЕ ОСОБА_15 (а.с. крим.провадження 174-178), згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи одягу та клаптя шкіри від трупа ОСОБА_6 на клапті шкіри з червоної стінки справа та на передній половинці футболки справа було виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які утворились від дії плоского колючо-ріжучого знаряддя, яке мало досить гостру ріжучу кромку, можливо від дії клинка ножа №2 наданого на експертизу;

- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 05.09.2016 (а.с. крим.провадження 184-186) з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, на якому зафіксовано проведення вказаного слідчого експерименту, з яких вбачається, що під час слідчого експерименту ОСОБА_4 розказав та показав про обставини заподіяння ним тілесних ушкоджень своєму брату ОСОБА_6 , що мали місце 07.07.2016року. Також ОСОБА_4 показав в якій саме кімнаті його будинку відбувався конфлікт із ОСОБА_6 та в якому положенні знаходився останній під час того, як він наніс йому удар ножем. Також показав, де саме знаходився ніж, яким він наніс удар брату. Крім цього, ОСОБА_4 під час слідчого експерименту показав яким саме із двох ножів вилучених під час огляду місця події він наніс удар своєму брату ОСОБА_6 , а саме вказав на ніж із руків`ям жовто-коричневого кольору;

- протоколом огляду предмету від 06.09.2016року (а.с. крим.провадження 188-190) з фототаблицею до протоколу огляду речових доказів (а.с. крим.провадження 191-195), відповідно до якого було проведено огляд речей, які були вилучені під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Крім того, в ході судового провадження, ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року (т.1 а.с.45-47), за клопотанням прокурора, призначено у кримінальному провадженні комісійну судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1)Яка причина смерті ОСОБА_6 .?; 2)Чи могла наступити смерть ОСОБА_6 внаслідок проникаючого ножового поранення?; 3)Чи могла наступити смерть ОСОБА_6 внаслідок ушкоджень, що розвинулися після операційного втручання?; 4)Чи перебуває смерть ОСОБА_6 в причинно-наслідковому зв`язку з ножовим пораненням останнього?; 5)Чи наступила смерть ОСОБА_6 внаслідок ножового поранення останнього чи настання захворювання сепсису?

Згідно висновку експерта №14 (т.1 а.с.60-63) комісійної судово-медичної експертизи у складі експертів КЗ ЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , смерть ОСОБА_6 не могла настати внаслідок ушкоджень, які розвинулися після операційного втручання. Сліпе проникаюче колото – різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_6 . Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок сліпого проникаючого поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки, що призвело до розвитку внутрішньої кровотечі та ускладнилось перитонітом, гнійною бронхопневмонією і набряком головного мозку. При судово-гістологічній експертизі внутрішніх органів від трупа ОСОБА_6 патоморфологічних ознак сепсису не виявлено.

Суд визнає надані стороною обвинувачення вищевказані докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, отриманими у порядку, встановленому КПК України, достовірними, і в своїй сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_4 та встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Суд також визнає достовірними надані в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_4 в частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що обвинувачений захищався від дій ОСОБА_6 , тобто діяв у стані необхідної оборони, то суд зазначає наступне.

Статтею 36 КК визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (стаття 27 Конституції України).

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК ці умови полягають у такому:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала;

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 19 квітня 2018 року у справі № 722/1981/16-к, визначення конкретного моменту, з якого особа перестала перебувати в стані необхідної оборони з огляду на закінчення злочинного посягання, має відносний характер і залежить від конкретних обставин справи, оцінка яких має включати аналіз об`єктивних і суб`єктивних аспектів поведінки як нападника, так і того, хто обороняється. При цьому важливо з`ясувати, чи могла особа, яка обороняється, з огляду на об`єктивну обстановку та поведінку нападника усвідомлювати, що посягання припинилося, тобто чи було для такої особи за даних об`єктивних обставин очевидним, що у застосуванні заходів захисту відпала необхідність. Якщо ж у ситуації, яка склалася, особа не мала можливості усвідомити факт припинення злочинного посягання, слід вважати, що вона діяла в стані необхідної оборони. Крім того, посягання вважається наявним і тоді, коли воно зупинене, однак може відновитися у будь-який момент.

При розгляді справ даної категорії необхідно також з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. При цьому згідно з ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту; перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з перебуванням особи в стані необхідної оборони, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Проте, доводи сторони захисту про перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в момент спричинення останньому тілесних ушкоджень, у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Так, на відеозаписі проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 05.09.2016, відображено як під час слідчого експерименту ОСОБА_4 показав при яких обставинах та в якому положенні знаходився він та потерпілий ОСОБА_6 під час нанесення йому удару ножем. Зокрема показав, що під час вказаного конфлікту потерпілий спочатку штовхнув його, від чого той впав на підлогу. Потім обвинувачений штовхнув потерпілого і вони разом впали на ліжко. Тоді потерпілий схопив обвинуваченого руками за шию та почав душити, подряпавши його. Спочатку він (обвинувачений) не міг вирватися від потерпілого, проте потім якось звільнився (вирвався), штовхнув потерпілого на ліжко, і вже після цього, стоячи вільно, швидко схопив кухонний ніж, який лежав на столі, і вдарив потерпілого ножем у живіт коли той сидів на ліжку.

Тобто, з наведеного слідує, що на момент коли обвинувачений ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_6 ножем, останній вже не душив його та не вчиняв ніяких дій по відношенню до нього, отже об`єктивні підстави для заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень вже після того як обвинувачений звільнився (вирвався) від нього, були відсутні, а сам обвинувачений мав фактичну змогу припинити конфлікт в інший спосіб.

Зокрема, судом не встановлено перешкод для обвинуваченого ОСОБА_4 залишити місце події, чим унеможливити нападнику ОСОБА_6 продовження протиправних дій відносно нього.

Проте, замість того щоб припинити конфлікт та, наприклад, вийти з приміщення, ОСОБА_4 навпаки вдався до активних дій, які виразилися в нанесенні ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження.

При цьому суд враховує, що під час конфлікту співвідношення сил обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_6 було практично рівним, враховуючи їх фізичні дані, зокрема те, що обвинувачений і потерпілий відносно одного віку, обоє під час конфлікту перебували у нетверезому стані, події відбувалися у них вдома, сварка між ними виникла раптово, на ґрунті неприязних відносин, інших осіб у приміщенні не було.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що саме в момент завдання обвинуваченим удару ножем потерпілому, обвинувачений ОСОБА_4 не перебував у стані необхідної оборони.

Надані в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_4 в частині про те, що потерпілий ОСОБА_6 штовхнув його, від чого він впав на стіл і потерпілий почав його душити двома руками за шию і він не міг вирватися від нього, спростовуються вищевказаними доказами і суд розцінює їх як метод захисту.

Крім того, достатніх доказів наявності такого суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_6 та реальної загрози життю та здоров`ю обвинуваченого ОСОБА_4 , що вимагало заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, матеріали справи не містять.

Згідно висновку експерта №168 від 08.07.2016року судово-медичного експерта ОСОБА_9 (а.с.крим.провадження 72), в ОСОБА_4 при проведенні експертизи виявлено садно в ділянці кута нижньої щелепи зліва, яке утворилось від дії пальців рук, може відповідати часу – 07.07.2016року та відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження. Інших не виявлено.

Під час судового розгляду був допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 для роз`яснення висновку експерта №168 від 08.07.2016року, який підтримав наданий ним висновок та роз`яснив, що при огляді ОСОБА_4 у нього виявлено садно на шиї, яке могло утворитися від дії нігтів пальців рук.

Суд звертає увагу на те, що зазначений вище висновок експерта за результатами проведення відповідної експертизи установлює наявність у обвинуваченого легкого тілесного ушкодження.

Інших доказів, які б підтверджували реальну загрозу життю та здоров`ю обвинуваченого від посягання з боку потерпілого, та те, що відповідні тілесні ушкодження були заподіяні потерпілому безпосередньо для захисту від нього, суду не надано.

Таким чином, фактичні обставини кримінального правопорушення, свідчать про відсутність стану необхідної оборони у обвинуваченого за обставин, які склалися під час подій, а тому суд погоджується з правовою оцінкою дій обвинуваченого та їх кваліфікацією за ч. 2 ст. 121 КК України.

Щодо доводів сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_4 перебував у стані сильного душевного хвилювання через неодноразову протиправну поведінку потерпілого ОСОБА_6 щодо обвинуваченого, а також те, що обвинувачений брав участь у військових діях у Грузії у 1993році, де зазнав поранення, перебував у полоні, що вплинуло на його нервовий та емоційний стан, то суд зазначає наступне.

Так, під час судового розгляду, за клопотанням сторони захисту судом було допитано свідка ОСОБА_20 , який під час допиту в судовому засіданні надав суду такі показання. Показав, що у 2016році коли був конфлікт між обвинуваченим та його братом він працював сільським головою. Потерпілий ОСОБА_6 був конфліктною людиною, жив окремо, але постійно приходив додому де живе обвинувачений та конфліктував з ним та матір`ю. Обвинувачений неодноразово скаржився на свого брата. Обвинуваченого ОСОБА_4 може охарактеризувати з позитивної сторони, ніколи скарг у сільську раду на нього не поступало. Також йому відомо, що обвинувачений брав участь у військових діях у Грузії.

Крім того, із наданого стороною захисту листа ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області від 08.04.2022 (т.2 а.с.169) відомо, що 17.07.2013 від ОСОБА_4 по тел.102 поступило повідомлення про те, що його брат ОСОБА_21 вчинив із ним скандал, погрожував фізичною розправою.

Стаття 123 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо, і певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тобто психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №408 від 18.07.2016року (а.с.крим.провадження 94-96) ОСОБА_4 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на момент інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту не перебував. Не перебував він також і в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.

Також, що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд керується тим, що його поведінка в ході досудового слідства та в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Тому суд дійшов висновку, що посилання сторони захисту на психоемоційний стан обвинуваченого в момент завдання тілесних ушкоджень потерпілому не виправдовує його дій та не спростовує висунутого обвинувачення.

Отже, за встановлених обставин, суд прийшов до висновку про відсутність у обвинуваченого стану сильного душевного хвилювання під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, отже дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України кваліфіковано правильно.

Щодо тверджень захисника про те, що смерть ОСОБА_6 могла настати через його неналежне лікування, то такі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються вищенаведеним висновком експерта №14 комісійної судово-медичної експертизи згідно якого смерть ОСОБА_6 не могла настати внаслідок ушкоджень, які розвинулися після операційного втручання, сліпе проникаюче колото – різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_6 .

Щодо клопотання сторони захисту про повторний виклик свідка ОСОБА_22 , у задоволенні якого ухвалою суду від 02.04.2025 було відмовлено, то суд зазначає, що стороні захисту була надана можливість та достатньо часу для забезпечення прибуття в суд зазначеного свідка для допиту, однак сторона захисту не вжила достатніх заходів для забезпечення присутності вказаного свідка для допиту в судовому засіданні.

При цьому суд вважає доцільним наголосити на тому, що вищевказане кримінальне провадження перебуває в провадженні суду протягом тривалого часу і за час судового провадження судові засідання, в тому числі з причин неявки учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілої, свідків, експертів), відкладалися неодноразово.

В той же час, дотримання розумного строку розгляду провадження є елементом справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

У пункті 116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Вергельський проти України» Суд зазначив, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Згідно з позицією ЄСПЛ Конвенція покладає на держави-учасниці обов`язок організувати свою судову систему таким чином, щоб суди мали змогу діяти відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, зокрема розглядати справи впродовж «розумного строку» (рішення від 06.09.2005 у справі «Павлюлінець проти України»).

За таких обставин, враховуючи  загальні засади кримінального провадження, зокрема, розумні строки, одним із критеріїв визначення яких є поведінка учасників кримінального провадження, суд не вбачає у даному випадку порушення права на захист обвинуваченого.

Інших клопотань стороною захисту не заявлялось.

Таким чином, аналізуючи всі вищенаведені, дослідженні в процесі судового розгляду докази та оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

З обвинувального акта вбачається, що в якості обставини, що пом`якшує покарання, вказано щире каяття, однак, на думку суду, вказана обставина відсутня з огляду на таке.

Так, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Проте, суд вважає, що з боку обвинуваченого відсутнє щире каяття, оскільки з наданих обвинуваченим в суді показів вбачається, що він свою вину визнав частково та заперечував окремі обставини подій, що не свідчить про щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 07.07.2016року (а.с.крим.провадження 44), згідно якого за результатами огляду ОСОБА_4 , який проводився 07.07.2016 о 23.20год, встановлено стан алкогольного сп`яніння, а також показаннями самого обвинуваченого про те, що він цього дня вживав спиртні напої.

При призначенні покарання обвинуваченому  ОСОБА_4  суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Також суд враховує конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та спосіб його вчинення, поведінку обвинуваченого до та після вчинення злочину, його ставлення до вчиненого, зокрема, враховується, що обвинувачений провідував брата коли той перебував у лікарні, просив у нього вибачення, також у суді обвинувачений висловлював щирий жаль з приводу того, що сталося та тяжких наслідків, які настали для потерпілого.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений досяг пенсійного віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто вперше вчинив кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем свого проживання, його сімейний та матеріальний стан, стан здоров`я, зокрема те, що обвинувачений під динамічним спостереженням у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Водночас, суд враховує відсутність обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, та наявність обставини, яка обтяжує покарання, згідно ст.67 КК України, - вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також, при призначені покарання суд враховує позицію прокурора, який в судовому засіданні просив призначити покарання для обвинуваченого у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк наближений до мінімального в межах санкції ч.2 ст.121 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, та у даному конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, є виваженим і достатнім, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.

З урахуванням вищенаведеного, підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України чи застосування положень ст.75 КК України суд не вбачає. Зокрема, ст.69 КК України вимагає наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак у даному кримінальному провадженні такі обставини не встановлені.

Відповідно до положень ст.5 КК України, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 чинній на час вчинення злочину) в строк призначеного ОСОБА_4 покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення – його затримання в порядку ст.208 КПК України з 07.07.2016 року по 08.07.2016 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 08.07.2016 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в період доби з 18.00год до 08.00год. на строк два місяці до 08.09.2016року включно.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 07.09.2016 в задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 07.10.2016.

В подальшому, із клопотанням про обрання, зміну чи продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 сторона обвинувачення до суду не зверталась, тому підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.368-371, 373-376, 532 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) в строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 07.07.2016 по 08.07.2016року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: скляні флакони з кров`ю; змиви з рук (марлеві тампони); зіскоби РБК з порогу вхідних дверей та із порогу кімнати №1 будинку ОСОБА_6 ; шматок простирадла із слідами РБК; джинсова куртка, сорочка та футболка ОСОБА_4 ; штани сірого кольору, ремінь та футболка сірого кольору гр. ОСОБА_6 ; два ножі; зрізи нігтьових пластинок; клаптик марлевої тканини, відрізок бавовняної тканини білого кольору з плямами бурого кольору, які здані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області за квитанцією № 804 від 06.09.2016 року, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1