Справа № 308/4900/25

1-кс/308/2127/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року                                                         м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025071030000138 – старшого слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше у порядку ст. 89 КК України не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000138 від 30.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України.

Подане клопотання мотивує тим, що 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на ЗО діб, строк якого продовжувався відповідними Указами Президента України та який діє по теперішній час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час. Разом з цим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ №69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий періодце період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. Отже, з моменту оголошення рішення про мобілізацію в Україні настав особливий період, який триває по сьогоднішній день. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до норм ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Під час проходження військової служби у відповідності до вимог ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ст.68 Конституції України, солдат під час проходження військової служби, зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

Натомість, ОСОБА_4 став на шлях вчинення злочину та вчинив протиправні дії щодо ОСОБА_8 за наступних обставин.

Так, 25.01.2025 року, в період часу з 00:19 год. по 04:27 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Будителів, буд. 12/1, побачив мобільний телефон «Хіаоmі Note 9 Pro 6/64 Gb», під прозорим чохлом якого знаходилась банківська картка з рахунком № НОМЕР_2 , який відкритий в AT «Райффайзен Банк» ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, на виконання свого злочинного умислу, з метою заволодіння грошовими коштами, які знаходяться на рахунку вказаної банківської карти, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, скориставшись моментом, коли за його діями ніхто не спостерігав, реалізуючи свій корисливий мотив незаконного збагачення за рахунок чужого викраденого майна, таємно поклав у свою кишеню, тим самим привласнив банківську картку з рахунком № НОМЕР_2 , яка відкрита в AT «Райффайзен Банк» ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється офіційним документом.

Крім того, 25.01.2025 року, в період часу з 04:25 год. по 04:33 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Тельмана, 2Г, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки з рахунком № НОМЕР_2 , який відкритий в AT «Райффайзен Банк» ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою попередньо заволодів ОСОБА_4 шляхом привласнення.

За допомогою вищевказаної банківської картки, 25.01.2025 року, в період часу з 04:25 год. по 04:33 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, реалізовуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучі задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного викрадення майна, діючи з корисливими мотивом, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на здійснення крадіжки, таємно, останні здійснили операції з розрахунку даною банківською карткою за покупки товарів в магазині «Зіна», який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Тельмана, 2Г, на загальну суму 600,89 гривень, після чого здійснили операцію зі зняття готівки в банкоматі AT КБ «Приват Банк» за адресою: м. Ужгород, вул. Тельмана, 2Г в сумі 4000 грн., тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 4 600,89 грн.

Слідчий вказує, що 28.02.2025 ОСОБА_4 заочно повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Зауважив, що зазначені ризики є дійсними і триваючими, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, всі обставини у даному кримінальному провадженні не встановлені, а від так, більш м`який запобіжний захід, як тримання під вартою не може запобігти їм.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та вказав, що його підзахисний не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Також зазначив, що прокурором не доведеного жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.

Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що вину у вчиненому визнає та просив суворо його не карати.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що до неї приїздила поліція та розпитувала про місцезнаходження сина ОСОБА_4 , але не змогла їм відповісти, оскільки він вже два місяці з нею не проживав. Також вказала, що працівники поліції надали їй папери для передачі ОСОБА_4 , і за які вона розписалась.

Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення підозрюваного та його захисника, покази свідка, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В провадженні слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000138 від 30.01.2025 року.

Слідчим суддею встановлено, що 28.02.2025 ОСОБА_4 заочно повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.01.2025 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 30.01.2025 року, випискою про рух котів у період 20.01.2025 по 27.01.2025 від 27.01.2025 року, висновком експерта № СЕ-19/107-25/1489-ТВ від 06.02.2025 за результатами судової товарознавчої експертизи, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.02.2025 року, протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, від 24.02.2025 року, протоколом огляду відеозапису від 24.02.2025 року, листа командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_12 з додатками від 14.03.2025 року.

Разом з тим, слідчий суддя відхиляє доводи захисника обвинуваченого про те, що його підзахисний не має статусу підозрюваного, оскільки таке йому не вручено у встановленому законом поряду, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно вимог ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України встановлюється порядок здійснення виклику слідчим, прокурором, здійснення судового виклику і приводу.

Згідно з ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, належним підтвердженням вручення повідомлення про підозру або ознайомлення особи з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повідомлення про підозру, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення повідомлення про підозру, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повідомлення про підозру або ознайомлення з її змістом та вручення підозри під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем роботи.

З доданої до матеріалів справи повідомлення про підозру слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру було вручено матері підозрюваного для вручення ОСОБА_4 , про вона розписалася. Також мати ОСОБА_4 – ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила факт вручення їй повідомлення про підозру для передачі сину.

За такого, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні ним злочинів у встановленому КПК України порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту, як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за вчинення одного з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, його характеризуючі дані та те, що слідчому судді не надано відомостей які перешкоджають триманню його під вартою.

Твердження сторони захисту щодо недоведеності всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя не приймає до уваги, так як такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання та слідчий суддя вважає, що вказані у клопотанні ризики існують та наведені в ньому обставини можуть перешкоджати проведенню досудового розслідування без обрання найсуворішого запобіжного заходу. Також слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний оголошувався у розшук та ухвалою слідчого судді від 08.04.2025 було надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Одночасно, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про основоположні права та свободи та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Окрім наявної підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали, додані слідчим та прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не можуть запобігти вказаним ризикам та дійшов висновку про наявність підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину складає від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і тільки у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом становить - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, і такий буде належним чином гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202,309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 16 год. 45 хв. 09 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;

- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на наступний рахунок: UA198201720355209001000018501, Банк одержувача – ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 26213408.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1