ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

14.12.11                                                                                 Справа№ 5015/6070/11

   За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу», м. Львів

про: визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя: Кітаєва С.Б.

     Секретар: Кошовий О.С.

Представники сторін:

від позивача: Варданян В.О. –директор;

від відповідача: Білик П.Б. –представник.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Львів, до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу», м. Львів, про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Провадження у справі порушено ухвалою від 19.10.2011 року, розгляд справи призначено на 24.11.2011 року. Ухвалою суду від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено до 14.12.2011 року.

Позов мотивований тим, що 25.12.2001 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ТзОВ «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»видано реєстраційне посвідчення на нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) в цілому. 08.04.2002 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради ТзОВ «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, які розташовані в АДРЕСА_1. Угоди, укладені в подальшому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Ріелт Бізнес Консалтинг», ТзОВ «Біля Універмагу»щодо купівлі-продажу нерухомого майна площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м. та павільйону міні-ринку в силу приписів ст.ст. 203, 238 Цивільного кодексу України спрямовані на незаконне, без належних правових підстав заволодіння чужим (належним ТзОВ «Біля Універмагу») нерухомим майном.

Відповідач проти позову заперечив. Вказав, що починаючи з 26.02.2003 року, власником площадки-споруди площею 1379,3 кв.м. та павільйону міні-ринку був не позивач. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2007 року, добросовісним набувачем вказаного майна став відповідач.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2011 року з’явився, позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2011 року з’явився, проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві, заявив клопотання про зупинення провадження по справі.

Розглянувши подане відповідачем клопотання від 13.12.2011 року про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили кінцевим процесуальним документом за результатами розгляду справи № 5015/915/11, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вказаного клопотання та необхідності зупинення провадження по справі.

При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2011 року (повний текст складено 12.12.2011 року) по справі № 5015/915/11, 10.06.2003 року між ТзОВ «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»та Приватним підприємством «Санні»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати у власність, а позивач –прийняти у власність та оплатити вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з актом від 20.11.2003 року приймання-передачі нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року, відповідач передав, а позивач прийняв у власність об’єкт купівлі-продажу. В подальшому, 15.02.2006 року та 15.08.2008 року між ТзОВ «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»та ПП «Санні»було підписано додаткові угоди про розірвання договору № 88/08.

Поряд з цим, суд дійшов висновку про те, що враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року продовжував діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, угоди про його розірвання повинні укладатись у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. А враховуючи, що додаткові угоди від 15.02.2006 року та від 15.08.2008 року не пройшли процедур нотаріального посвідчення та державної реєстрації, вони є неукладеними, а отже нікчемними та такими, що не породжують будь-яких юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 145 Цивільного кодексу Української РСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Як вбачається з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про власність», власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Положеннями ст. 387, ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, підтвердження у судовому порядку факту неукладення додаткових угод від 15.02.2006 року та від 15.08.2008 року, а отже одночасно і ствердження факту добровільного відчуження позивачем спірного майна на користь ПП «Санні», унеможливлює задоволення позовних вимог ТзОВ «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»в частині витребування у ТзОВ «Біля Універмагу»майна та визнання права власності на нього з огляду на те, що відсутні правові підстави для висновку про те, що права та законні інтереси ТзОВ «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», як особи, котра добровільно й усвідомлено передала за договором повноваження власника майна третій особі, якимось чином порушені відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 5015/6070/11 зупинити до моменту набрання законної сили кінцевим процесуальним документом за результатами розгляду справи № 5015/915/11.

Суддя                                                                                              Кітаєва С.Б.